Справа №11а-41/2010 Головуючий у 1 інстанції: Чирський Г.М.
Категорія ст. ст.191 ч.1, 191ч.3 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
У Х В А Л А
іменем України
19 січня 2010 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого-судді Михайлюка М.І.
суддів Гемми Ю.М., Жили І.Е.
з участю прокурора Литвиненка О.О.
засудженої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ново каховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженка с. Софіївка Новотроїцького району Херсонської
області, українка, громадянка України, із середньо-спеціальною
освітою, заміжня, не працююча, що мешкає у АДРЕСА_1
раніше не судима;
засуджена за ст. 191 ч.3 КК України із застосуванням ст.69-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із зберіганням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням обов’язків: не виїжджати за межи України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання роботи та навчання; періодично з’являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд.
Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона, займаючи посаду продавця в ТОВ Науково-виробничий центр “Пошук” ЛТД (далі – ТОВ НВЦ “Пошук”), розташованому за адресою: АДРЕСА_2, будучи згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 11.05.2009 року матеріально-відповідальною особою, у віданні якої перебували грошові кошти, під час здійснення торгівлі пивом та продуктами харчування у кіоску, розташованому у АДРЕСА_3, у період часу з 11. 05.2009 року по 05.06.2009 року, виконуючи свої функціональні обов’язки під час реалізації пива та продуктів харчування, знаходячись у зазначеному кіоску, використовуючи свої повноваження по зберіганню грошових коштів, керуючись корисливими мотивами і метою заволодіння чужим майном, у порушення договору про повну матеріальну відповідальність не передала частину отриманих грошових коштів у розмірі 1816 грн., що знаходились у її віданні, до каси ТОВ НВЦ “Пошук” і привласнила їх, розпорядившись у подальшому на власний розсуд, чим заподіла матеріальну шкоду зазначеному підприємству на вказану суму.
Вона же, на тому же місці, у період часу з 06.06.2009 року по 15.06.2009 року при виконанні зазначених функціональних обов’язків, після отримання грошових коштів від покупців, використовуючи свої повноваження по зберіганню грошових коштів, керуючись корисливими мотивами й метою заволодіння чужим майном, у порушення договору про повну матеріальну відповідальність не передала частину отриманих грошових коштів у розмірі 1884,5 грн., що знаходились у її віданні, до каси ТОВ НВЦ “Пошук” і повторно привласнила їх, розпорядившись у подальшому на власний розсуд, чим заподіла матеріальну шкоду зазначеному підприємству на вказану суму.
В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1, просить скасувати вирок у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, посилаючись на те, що суд на порушення ст. ст.33, 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч.1, 191 ч.3 КК України, не кваліфікував кожен злочин за відповідною частиною цієї статті та не призначив покарання за кожен злочин окремо. З цих підстав, просить постанови новий вирок та призначити ОСОБА_1 покарання за ст.191 ч.1 КК України у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 1 рік, за ст.191 ч.3 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 2 роки та на підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням відповідних обов’язків, передбачених ст.76 КК України.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржується.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення підсудної ОСОБА_1 та її останнє слово, в якому вона заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України розглядати кримінальну справу за процедурою, передбаченою цією нормою, можна лише у тому разі, якщо певні обставини справи та розмір цивільного позову ніким не оспорюються.
Однак зазначених вимог закону судом дотримано не було.
Як видно з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у вчиненні двох епізодів злочинів, передбачених ст. ст.191 ч.1, 191 ч.3 КК України.
Розглядаючи справу, суд зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, у привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні, вчинені повторно, (за двома епізодами злочинів), виключивши при цьому з обсягу обвинувачення кваліфікацію її дії за ст.191 ч.1 КК України як зайву, тобто суд змінив фактичні обставини справи, що є недопустимим при розгляді справи в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України.
За таких обставин, відповідно до ст.299 КПК України суд був зобов’язаний дослідити докази в повному обсязі, яким орган досудового слідства обґрунтовував свій висновок про те, що ОСОБА_1 вчинила злочини, передбачені ст. ст. 191 ч.1, 191 ч.3 КК України.
На ці обставини суд першої інстанції не звернув уваги під час розгляду справи й обмежився тільки допитом підсудної, чим допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які відповідно до ст. 374 КПК України тягнуть за собою безумовне скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд судом першої інстанції.
Крім того, як обґрунтовано зазначено в апеляції прокурора, судом допущено неправильне застосування кримінального закону.
Зі змісту ч.2 ст.33 КК України та роз’яснень, які містяться у п.20 Постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року “Про судову практику у справах про злочини проти власності”, при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК України. У разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як учинені повторно – за іншими частинами відповідних статей КК України.
Згідно зі ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне й додаткове) за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Зазначених вимог закону при призначенні покарання судом дотримано не було.
Так, суд, визнавши доведеним винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, за двома епізодами злочинів в обсязі пред’явленого їй обвинувачення за ст. ст.191 ч.1, 191 ч.3 КК України, призначив покарання лише за ст.191 ч.3 КК України, пославшись на те, що кваліфікація дій підсудної за ст.191 ч.1 КК України є зайвою, оскільки злочини вчинені одним способом і охоплюються ст.191 ч.3 КК України за ознакою повторності, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.
Враховуючи те, що судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону, які виключають можливість постановлення вироку апеляційним судом, тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду, який має бути проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, та з урахуванням зазначених обставин, суду необхідно дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від установленого прийняти законне й обґрунтоване рішення
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у цей же суд, але в іншому складі суду.
Головуючий :
Судді :