СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
21 червня 2007 року | Справа № 2-19/15423-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача:Стоборев Микола Петрович, довіреність № 19/01 від 19.01.07;
відповідача: Білоконь Вікторія Олегівна, довіреність № 1530/9/10 від 23.04.07;Іванова Алла Адамівна, довіреність № 202/9/23-1 від 21.06.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 15.02.2007 по справі № 2-19/15423-2006А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Трест "Чорноморнафтогазпромбуд" (вул. Революції, 82, Чорноморське, 96400)
до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4, Чорноморське, 96400)
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Чорноморнафтогазпромбуд” за період з 01.01.2004 до 31.12.2004 (акт перевірки № 22/23-1/04807627 від 13.02.2006 ), податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00000362301/3 від 21.08.2006, відповідно до вказаного рішення визначено суму податкового зобов'язання по платежу „Податок на прибуток” на суму 135597,38 грн., у тому числі 90398,25 грн. - за основним платежем та 45199,13 грн. - штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000372301/3 від 21.08.2006, відповідно до вказаного рішення визначено суму податкового зобов'язання по платежу "Податок на додану вартість" у сумі 158117,40 грн., у тому числі 105411,60 грн. - за основним платежем, та 52705,80 грн. - штрафних санкцій; № 0000112301/3 від 21.08.2006, відповідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Збір на розвиток рекреаційного комплексу" у сумі 2220,00 грн., у тому числі 1140,00 грн. –за основним платежем і 1080,00 грн. штрафних санкцій
Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суму відсотків по товарному кредиту.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2007 у справі № 2-19/15423 (суддя В.І. Мокрушин) позов задоволено, вищеназвані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними.
При прийнятті постанови суд першої інстанції послався на висновок судово-бухгалтерської експертизи та визнав оскаржувані повідомлення-рішення не відповідаючими діючому законодавству. Так, на думку суду, позивач мав право на віднесення відсотків, сплачених у зв’язку з виконанням договору, укладеного на умовах товарного кредиту, до валових витрат виробництва, а тому неправомірним є донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість.
Державна податкова інспекція у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим оскаржує постанову місцевого господарського суду у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а також неповним з’ясуванням судом обставин, які мають значення для вирішення справи.
Апелянт з висновком суду першої інстанції не погодився та вважає, що позивачем порушено вимоги пункту 1.32 статті 1 та підпункту 5.2.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: безпідставно віднесено до складу валових витрат суму відсотків по товарному кредиту у розмірі 527058,0 грн. та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 105411,60 грн. податку на додану вартість з вартості послуг товарного кредиту.
Доводи відповідача також мотивовані іншими обставинами, не маючими значення для розгляду справи.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Законом України, який встановлює систему оподаткування в Україні, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»N 283/97-ВР від 22.05.1997.
Відповідно до підпункту 1.11.2. пункту 1.11 статті 1 Закону, товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.
Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Відповідно до підпункту 11.3.6. статті 11 вказаного Закону, датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. У разі коли сума отриманих від боржника (дебітора) процентів (комісійних) перевищує їх нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань по сплаті процентів (комісійних), валовий доход кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду процентів (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахування.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарських суду, про те, що позивач мав право на віднесення відсотків, сплачених у зв'язку із виконанням договорів, укладених на умовах товарного кредиту, до валових витрат виробництва.
Крім того, за змістом положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, та підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податків.
Стосовно нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Таким чином, оскільки судова колегія встановила правомірність віднесення сплачених позивачем відсотків у зв'язку із виконанням договору, укладеного на умовах товарного кредиту, до складу валових витрат за відповідний період, враховуючи вищезазначене, позивач має право на включення до складу податкового кредиту таких здійснених витрат.
Така ж саме думка висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.02.2007 у справі № 2-27/11335-2005.
Апеляційна інстанція також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Законом України «Про систему оподаткування» № 1251 від 25.06.1991 не передбачений збір на розвиток рекреаційного комплексу.
За таких обставин, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2007 у справі № 2-24/15423-2006А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді