Справа № 2а-51/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого – судді Куковенкова С.В.
при секретарі – Стасенко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрійського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання його дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 22 березня 2007 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу та визнано за нею право власності на ? частину будинку № 34 по вул. Карла Лібкнехта у м. Олександрії Кіровоградської області.
Коли вона звернулася до Олександрійського КМБТІ з заявою про реєстрацію за нею права власності, працівники цієї установи в усній формі відмовили їй у проведенні державної реєстрації права власності, посилаючись на те, що існує якийсь документ, який забороняє їм це зробити.
28 квітня 2009 року вона звернулася до відповідача з письмовою заявою, з проханням зареєструвати її право власності, однак, ніякої відповіді не отримала. Вважає, що своїми діями (бездіяльністю) відповідач порушує її права і фактично відмовляє у реєстрації її права власності, яке було встановлене судом. Просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його зареєструвати за нею вищевказане нерухоме майно.
Олександрійське КМБТІ надало письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначило, що 30 липня 2007 року позивач ОСОБА_1 здала на реєстрацію в Олександрійське КМБТІ рішення суду від 30 березня 2007 року, про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Олександрії, вул. Карла Лібкнехта, 34.
Цей будинок зареєстрований Олександрійським КМБТІ за ОСОБА_2, згідно Свідоцтва про право власності від 16.02.07 року, виданого виконкомом Олександрійської міської ради.
15 березня 2007 року на вказаний житловий будинок було накладено арешт до винесення судом рішення у кримінальній справі постановою слідчого СВПМ ДПА у Хмельницькій області.
В зв’язку з цим, Олександрійське КМБТІ згідно з п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повинно відмовити у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 до того моменту, поки не надійде інформація, яка б підтверджувала зняття арешту.
В судовому засіданні представник позивача змінив обставини позову, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та уточнив позовні вимоги, зазначивши, що позивач просить задовольнити її позовні вимоги та зобов’язати відповідача зареєструвати за нею право власності на весь будинок № 34 по вул. Карла Лібкнехта в м. Олександрії, на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду від 30 березня 2007 року, яким за позивачем було визнане право власності на весь вищезазначений будинок.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, з вищенаведених підстав. В обґрунтування своєї позиції надала копію листа слідчого СВПМ ДПА у Хмельницькій області № 41/0134/1 від 15.03.07 року на ім’я начальника Олександрійського МБТІ, яким повідомляється, що 15 березня 2007 року, згідно постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області, згідно ст. ст. 126, 186, 189 КПК України, на вищевказаний будинок з надвірними будівлями накладено арешт.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2 -1587/07, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що згідно з заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 30 березня 2007 року, визнано дійсним договір від 5 березня 2007 року купівлі-продажу 1/2 частки будинку з надвірними забудовами, що знаходиться в м. Олександрії по вул. Карла Лібкнехта, 34 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на весь вказаний будинок
30 липня 2007 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського КМБТІ з заявою про реєстрацію за нею права власності на зазначений будинок. Письмової відповіді на свою заяву вона не отримала, як стверджує представник позивача і проти чого не заперечує відповідач, позивачу було в усній формі відмовлено у проведенні державної реєстрації, мотивуючи відмову тим, що у БТІ наявний документ, яким забороняється відчуження цього майна.
28 квітня 2009 року позивач звернулася до Олександрійського КМБТІ з письмовою заявою, з проханням повідомити її про наслідки розгляду її заяви та або зареєструвати її право власності, або відмовити у реєстрації з наданням мотивованої відмови, однак відповіді на своє звернення позивач не отримала. В зв’язку з цим, вона 12.08.09 року звернулася до суду з позовом.
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно з п. 3.2 зазначеного Положення, рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити:
дату й місце прийняття рішення;
стислий опис майна, щодо якого приймається рішення;
підстави винесення рішення та правове обґрунтування;
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності).
Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.
Вказані вимоги Положення відповідачем проігноровані і до моменту звернення позивача до суду будь-якої відповіді на своє звернення від 30.07.07 року щодо реєстрації за нею права власності на нерухоме майно вона не отримала.
Згідно з абзацем 8 п. 3.3 вказаного Положення, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Як встановлено в судовому засіданні, у реєстратора була відсутня інформація про наявність заборони та/або арешту нерухомого майна – будинку № 34 по вул. Карла Лібкнехта в м. Олександрії з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Джерелом такої інформації став вищезазначений лист слідчого СВПМ ДПА у Хмельницькій області № 41/0134/1 від 15.03.07 року на ім’я начальника Олександрійського МБТІ, яким повідомляється, що 15 березня 2007 року, згідно постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області, згідно ст. ст. 126, 186, 189 КПК України, на вищевказаний будинок з надвірними будівлями накладено арешт.
Суд вважає, що цей лист в жодному разі не може вважатися достатнім обґрунтуванням правомірності дій Олександрійського КМБТІ в частині відмови у реєстрації права власності ОСОБА_1
Згідно з рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 30.03.07 року, визнано дійсним договір від 5 березня 2007 року купівлі-продажу 1/2 частки будинку з надвірними забудовами, що знаходиться в м. Олександрії по вул. Карла Лібкнехта, 34 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на весь вказаний будинок.
Таким чином, зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 визнана власником будинку з надвірними забудовами, що знаходиться в м. Олександрії по вул. Карла Лібкнехта, 34.
Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Зазначене рішення Олександрійського міськрайонного суду від 30.03.07 року на момент звернення ОСОБА_1 до Олександрійського КМБТІ набрало законної сили.
Згідно з ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, не проведення відповідачем державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, право власності на яке вже визнане за ній рішенням суду, є незаконним.
Керуючись «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», ст. ст. 6, 17, 18, 49, 104, 105, 106, 122, 158, 160, 161, 162 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати дії Олександрійського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації в частині відмови ОСОБА_1 у реєстрації права власності на нерухоме майно неправомірними.
Зобов’язати Олександрійське комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на будинок № 34 по вул. Карла Лібкнехта у м. Олександрії Кіровоградської області.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Олександрійський міськрайонний суд, з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. Постанова суду також може бути оскаржена в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: Куковенков С.В.