Справа № 2-381/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

           22 лютого  2010 р.  Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого  - судді                                 Мелешко С.І.

                 при секретарі                                            Янкевич Л.В.

            з участю адвоката                                          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3   про  відшкодування матеріальної  шкоди   ,

                                                                В с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_2  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3   про відшкодування   матеріальної  шкоди в сумі 123 693 грн. 88 коп. , покликаючись на наступні обставини, що  18.03.2009 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу було посвідчено доручення  за реєстром №168  , згідно якого ОСОБА_3  будучи уповноваженим ОСОБА_4 склав доручення на продаж автомобіля  на ім*я ОСОБА_2 та його дружину  ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_3 з метою  отримання кредиту для покупки іншого автомобіля в КБ «Приватбанк»  заставив спірний автомобіль .

             16.03.2009 року  позивач звернувся в КБ»Приватбанк» з наміром  придбати  конфіскований банком автомобіль  , скориставшись порадою працівника банку , він зустрівся з  особою  , котра заставила автомобіль – відповідачем у справі . З ОСОБА_3 вони домовились , що він оформить  доручення  на користування спірного автомобіля , для того щоб  сплатити  банківську заставу  , провести  капітальний ремонт автомобіля , а після того  відповідач  повинен був переоформити право власності на нього. В загальному він сплатив за ремонт та викуп автомобіля  відповідачу  123 693грн. 88 коп. , однак  відповідач  не оформив належно  з ним  договір  купівлі-продажу згаданого автомобіля , оскільки власниця автомобіля ОСОБА_4 скасувала  генеральне доручення, видане на ім*я ОСОБА_3 . Погасивши  банківський кредит відповідача за звільнення згаданого автомобіля з-під застави банку  , а також відремонтувавши  даний автомобіль   ОСОБА_6  , реєстраційний номер ВС  -3141 АК  , по вині  та переконанню  відповідача  ОСОБА_2 зазнав матеріальної шкоди , тому звернувся з даним позовом в суд .    

    Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, в його обгрунтування послався на обставини, аналогічні підставам звернення до суду, просив позов задовольнити , а також стягнути з відповідача  понесенні судові витрати , пов*язані з розглядом справи  . Стосовно  стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі по 5000 грн. з кожного  в цій частині він відмовляється від раніше заявлених вимог та просить їх залишити без розгляду .      

    Відповідач  ОСОБА_3 в судовому засіданні  позову не визнав та пояснив , що дійсно  18.03.2009 року в нотаріальній конторі м.Червонограда в присутності представників КБ»Приватбанку» він видав доручення  для продажу автомобіля ( належного  на праві власності сестрі його дружини ОСОБА_4, яким він користувався по дорученню ) на ім*я  позивача ОСОБА_2 та його дружини  .Він не заперечує, що позивач сплатив за нього заборгованість по кредиту  в «Приватбанку» в розмірі 12300 доларів США , що становить 90 374грн. 88 коп. , а також дав йому  1500 доларів США додатково  .  Стосовно ремонту автомобіля  це була ініціатива позивача .Свої зобов*язання перед позивачем про надання йому доручення на продаж  спірного автомобіля він виконав повністю , тому не вбачає жодних  підстав для відшкодування   позивачу  матеріальної шкоди  . В тому  , що ОСОБА_4 анулювала доручення на його ім*я  і він не зміг  продати  автомобіль  позивачу його вини немає.

           Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні   пояснила , що

як власник автомобіля  ОСОБА_6  , р.н. ВС  -3141 АК   вона не вбачає  достатніх підстав та доказів  для відшкодування  ремонтних робіт  автомобіля в сумі  21 019грн. , крім того  в позивача не було підстав для сплати  відповідачу  1500 доларів США  за придбання автомобіля  , оскільки  відповідач  власником автомобіля не був і не є . Стосовно  стягнення коштів з відповідача в користь позивача за сплачений кредит  , то при наявності відповідного документу  вона  не заперечує  стосовно задоволення  позову в цій частині  .    

            Представник третьої особи  ПАТ  КБ «Приватбанк»   в судовому засіданні  пояснив , що  позов  є підставним  в частині  відшкодування  відповідачем в користь позивача  коштів  сплачених позивачем  по банківському кредиту ОСОБА_3 в березні 2009 року .

             Третя особа на стороні  позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з*явилась, направила суду письмову заяву , в якій просила  позов задовольнити  та розглянути справу у її відсутності .

              Вислухавши пояснення  сторін, третіх осіб , дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає до   задоволення з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 18.03.2009 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено доручення  за реєстром №168  , згідно якого ОСОБА_3  будучи уповноваженим ОСОБА_4В.(згідно нотаріально посвідченого доручення від 18.04.2007 року )  склав доручення на продаж автомобіля ОСОБА_6 311 CDI , 2000 р.в  , реєстраційний номер ВС  -3141 АК  на ім*я ОСОБА_2 та його дружину  ОСОБА_5 , що стверджується копіями даних доручень .

             Відповідач ОСОБА_3 , як стверджує позивач , з метою отримання кредиту для покупки іншого автомобіля в КБ «Приватбанк»  заставив спірний автомобіль, що стверджується копією кредитного договору від 11.12.2006 року та договору застави автотранспорту   .

              16.03.2009 року  позивач ОСОБА_2 звернувся в КБ»Приватбанк» з наміром  придбати  конфіскований банком автомобіль  , скориставшись порадою працівника банку , він зустрівся з  особою  , котра заставила автомобіль – відповідачем у справі . З ОСОБА_3 , як зазначає позивач  ,вони домовились , що він оформить  доручення  на користування та продаж спірного автомобіля , для того щоб  сплатити  банківську заставу ( оскільки відчужити  заставлений автомобіль неможливо)  , провести  капітальний ремонт автомобіля , а після того  відповідач  повинен був переоформити право власності на позивача . Взагальному ОСОБА_2  сплатив за ремонт та викуп автомобіля  відповідачу  123 693грн. 88 коп. , однак  відповідач  не оформив належно  з ним  договір  купівлі-продажу згаданого автомобіля , оскільки власниця автомобіля ОСОБА_4 скасувала  генеральне доручення, видане на ім*я ОСОБА_3 . Згідно наданих в розпорядження суду копій квитанцій , позивач сплатив в погашення вищезгаданого банківського кредиту  16 та 17 .03.2009 року  90374грн.88 коп. , крім того , як стверджується наданими в розпорядження суду  накладними  № 23,24,25  виданих в період з 19 по 21 березня 2009 року , а також актом закупки №32 автошин   приватним підприємцем  ОСОБА_8 позивачем  на ремонт спірного автомобіля було затрачено 21 019 грн. , а також  , як стверджує позивач  і відповідач цього не заперечує, що позивач  , маючи на меті придбати автомобіль . сплатив йому додатково 1500 доларів США , що становить 12500 грн.. Фактично відповідач не заперечує , що отримав  від позивача вищезгадані суми , однак  вважає , що давши доручення на продаж автомобіля позивачу  , виконав своє зобов*язання перед ним  .      

            Згідно ст. 1166 ЦК України  обов”язок відшкодувати завдану матеріальну шкоду покладено на особу, винну у її причиненні .

            Доводи відповідача , що  він виконав свої зобов*язання перед позивачем , на думку суду не заслуговують на увагу , оскільки на час  виникнення спірних правовідносин  відповідач мав  повноваження  розпорядитись  спірним  автомобілем , тобто продати  позивачу , за що  фактично  заплатив  йому  спірні кошти ОСОБА_2, однак власниця  автомобіля ОСОБА_4після сплати коштів  позивачем  анулювала  доручення  на ОСОБА_3  .

            Пояснення третьої особи ОСОБА_4, що ОСОБА_3 не міг отримати від позивача  додатково 1500 доларів США за продаж спірного автомобіля , оскільки  вона  являється власником автомобіля  , на думку суду , є необгрунтованими  , оскільки як згадувалось вище  , ОСОБА_4 делегувала  право продажу автомобіля відповідачу , надавши йому вищезгадане нотаріальне доручення .

            В процесі розгляду справи було допитано ряд свідків , аналізувати пояснення яких суд не вбачає за необхідне  , так як в ході розгляду справи неодноразово змінювались позовні вимоги і допитані свідки дали пояснення стосовно  відносин між  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .      

            Оскільки в судовому засіданні встановлено та перевірено судом, що внаслідок невиконання зобов*язання відповідачем продажу автомобіля , відповідачем позивачу завдана матеріальна  шкода, розмір якої є обгрунтований, зібраними доказами, тому суд і прийшов до переконання, що  позов слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з  відповідача  123 693грн.88 коп. в користь позивача .

               Керуючись ст.10,60.212, 215 ЦПК України, ст.ст.22,509,525,526,п.4 ст.611, 1166  ЦК України  ,суд -

                                                       В И Р І Ш И В  :

          Позов задовольнити  .

           Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2  123 693 ( сто двадцять три тисячі шістсот дев*яносто три ) грн. 88 коп. завданої матеріальної шкоди ,  1286 (одну тисячу двісті вісмдесят шість  )  грн. 40 коп.  сплаченого держмита та витран на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ .

           Рішення набирає чинності через десять днів з часу його проголошення , якщо не подана заява про апеляційне оскарження .

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з часу проголошеня рішення суду .

           Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з часу подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду .

          Суддя                                         Мелешко С.І.