Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 676/5911/16-ц

Провадження № 22-ц/4820/1005/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2018 року,

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до колишнього голови та депутата Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області ОСОБА_2, керуючого справами виконавчого апарату Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області ОСОБА_3, власника Кам`янець-Подільської онлайн-газети «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 , журналіста цієї газети ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації.

ОСОБА_1 зазначив, що він є депутатом Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області та головою постійної комісії ради з питань будівництва, житлово-комунального господарства та розвитку спільної власності територіальних громад, торгівельного, побутового обслуговування, транспорту і зв`язку. ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі Кам`янець-Подільської онлайн-газети «ІНФОРМАЦІЯ_2» на веб-порталі YouTube і ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті цієї онлайн-газети оприлюднено відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_3» щодо інциденту, який стався ІНФОРМАЦІЯ_4 під час засідання очолюваної ним постійної комісії ради. В указаному відеосюжеті прозвучали інтерв`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також коментарі журналіста ОСОБА_5 , в яких останні поширили відносно позивача недостовірну та негативну інформацію, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію у відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_3», подану ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , яка розповсюджена Кам`янець-Подільською онлайн-газетою «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-порталі YouTube і ІНФОРМАЦІЯ_1 на власному веб-сайті; зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кам`янець-Подільську онлайн-газету «ІНФОРМАЦІЯ_2» протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати цю інформацію в такий же спосіб, яким вона була поширена, з відповідними промовами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , а саме: спростувати інформацію про те, що ОСОБА_1 чинив моральний тиск і застосував фізичну силу до керуючого справами виконавчого апарату Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області ОСОБА_3 та головного бухгалтера ради ОСОБА_6; спростувати інформацію про те, що ОСОБА_1 виштовхав з кабінету ОСОБА_3 і довів до лікарні ОСОБА_6 ; принести публічні вибачення та спростувати інформацію щодо образливих висловів на адресу ОСОБА_1 про те, що він як голова комісії веде себе неадекватно, свариться; спростувати титри та коментарі власника Кам`янець-Подільської онлайн-газети «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 та журналіста ОСОБА_5 про відсутність кворуму та відсутність керівництва районної ради на засіданні комісії, блокування приміщення районної ради, застосування фізичного насильства та психологічного тиску.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу того, як він виконує свої повноваження, є значно ширшою, а інформація у відеосюжеті є по суті громадською критикою діяльності ОСОБА_1 як службової особи, тому її поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачі поширили відносно ОСОБА_1 недостовірну та негативну інформацію, внаслідок чого порушено його немайнові права, натомість, суд не дав належної оцінки доказам у справі, не застосував відповідні норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області та головою постійної комісії ради з питань будівництва, житлово-комунального господарства та розвитку спільної власності територіальних громад, торгівельного, побутового обслуговування, транспорту і зв`язку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі Кам`янець-Подільської онлайн-газети «ІНФОРМАЦІЯ_2» на веб-порталі YouTube і ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті цієї онлайн-газети оприлюднено відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якому висвітлена інформація про інцидент, що стався напередодні в приміщенні Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області, з участю ОСОБА_1

В цьому відеосюжеті журналіст онлайн-газети «ІНФОРМАЦІЯ_2», розповіла про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 депутати Кам`янець-Подільської районної ради ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , скориставшись відсутністю керівництва районної ради, без їх участі, без належного кворуму, блокуючи приміщення районної ради, вирішили провести засідання постійної комісії ради з питань будівництва, житлово-комунального господарства та розвитку спільної власності територіальних громад, торгівельного, побутового обслуговування, транспорту і зв`язку. В ході засідання комісії ОСОБА_1 та ОСОБА_7 чинили моральний тиск та застосували фізичну силу по відношенню до керуючого справами ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_6

Далі відеосюжет містить інтерв`ю з головою Кам`янець-Подільської районної ради ОСОБА_2 , в якому останній висловив свою думку з приводу подій, що мали місце ІНФОРМАЦІЯ_4 в приміщенні Кам`янець-Подільської районної ради та звучали вислови: «як нам повідомив керуючий справами районної ради ОСОБА_3, отримавши негативну відповідь, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 застосували фізичну силу та виштовхали його з кабінету», «сьогодні черговий раз довели до істерики і прикладали руки до головного бухгалтера, до керуючого справами районної ради. Це вже не вперше. Є відео, коли ОСОБА_1 тероризує депутатів на сесії зі своєї політичної сили, б`є по руках, б`є по голові», «на комісіях як голова комісії себе веде неадекватно, ругається. У нас ведуться записи всіх комісій…як матами ругалися», «є політичні клоуни, ОСОБА_1 ….», «такий, що позорить політичну партію ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_5», «веде себе неадекватно», «протягує руки, в тому числі до головного бухгалтера ОСОБА_6», «чинить фізичне насилля», «на сесії буде ставитись питання щодо адекватності та депутатської діяльності ОСОБА_1 .», «громада села Чабанівка не хоче такого депутата як ОСОБА_1 , він не вміє працювати з людьми, він позорить свою політичну силу, розвалив фракцію політичної партії «ІНФОРМАЦІЯ_5» в районній раді», « ОСОБА_1 особисто погрожував фізичною розправою головному бухгалтеру ОСОБА_6 , ламав двері та комунальне майно».

Також у відеосюжеті було показано виступ керуючого справами виконавчого апарату Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області ОСОБА_3, в якому той розповів про обставини інциденту, при цьому звучали висловлення: « ОСОБА_1 , депутат районної ради, мене виштовхав з кабінету, в якому проходила комісія, і не дав доступу мені захистити головного бухгалтера, на якого спричинював тиск ОСОБА_7 в той момент в іншому приміщенні».

Зазначені обставини визнані сторонами і підтверджуються наявними у справі письмовими та електронними доказами.

Частиною 4 статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація людини є особистими немайновими благами, визнаються найвищою соціальною цінністю та охороняються цивільним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В силу ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 299 ЦК України ф ізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позови про захист честі, гідності та/чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» (далі - Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон №2657-ХІІ), забороняється втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

В силу ч. 2 ст. 30 Закону №2657-ХІІ оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, за змістом ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення від 8 липня 1986 року в справі Lingens v. Austria, серія А, №103, п. 46).

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у свої рішеннях (у тому числі в справі Lingens v. Austria) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, №26958/95, п. 43).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, №16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

ОСОБА_1 є депутатом та головою постійної комісії Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області, тобто здійснює публічну владу на місцевому рівні.

Докази у справі, в тому числі показання свідків і висновок судово-лінгвістичної експертизи (т. 1 а.с. 122-148), вказують на те, що інформація, яка міститься у відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_3», викладена як у формі констатації фактів, так і у формі висловлення респондентами під час інтерв`ю оціночних суджень щодо публічної діяльності ОСОБА_1

При цьому ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтерв`ю, а журналіст у відповідних коментарях не вийшли за межі допустимої критики ОСОБА_1 Поширені ними висловлення не мали на меті приниження його честі, гідності та ділової репутації, а були спрямовані на висвітлення інциденту, який стався у приміщенні Кам`янець-Подільської районної ради Хмельницької області.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу того, як він виконує свої повноваження, є значно ширшою, а інформація у відеосюжеті є по суті громадською критикою діяльності ОСОБА_1 як службової особи, тому її поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2019 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ А.М. Костенко

/підпис/ Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Швець О.Д.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 41