Справа № 1-101
2009 рік
В И Р О К
ІМ»ЯМ УКРАЇНИ
7 грудня 2009 року Городоцький районний суд Львівської області
в складі:
головуючої -судді Шеремети Н.О.
при секретарі Виздрик Н.Я.
з участю прокурора Величко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4я, 68 Львівської обл., раніше судимого 14.05.2002 р. Городоцьким районним судом Львівської області за ст.140 ч.2 КК України на п»ять років позбавлення волі,
-за ч.2 ст.187 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 19.09.2003р. Городоцьким районним судом Львівської області за ч.2 ст.186,69 КК України на два роки позбавлення волі,
в с т а н о в и в :
підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2, 05.01.2006 р., близько 21 год. 40 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння на вул. Львівській в м. Городку Львівської області, за попередньою змовою в групі осіб, з метою заволодіння чужим майном, а саме, мобільним телефоном, напали на потерпілого ОСОБА_3, взявши під руки затягли його за будинок № 6 по вул. Львівській, нанесли йому удари по тілу та голові, намагались негайно заволодіти мобільним телефоном, приставляли до нього предмет, який потерпілий сприймав, як ніж і небезпеку для свого життя та здоров»я.
Підсудний ОСОБА_1 заперечив свою вину у скоєному та показав, що ввечері 05.01.2006р., разом із ОСОБА_2В, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, завели потерпілого ОСОБА_3 за будинок № 6 по вул. Львівській у м. Городку, де він шарпав його, кричав і вимагав повернути телефон, однак його не бив, ножем чи іншим предметом, подібним на ніж, потерпілому не погрожував, так як такого не мав, втік з місця події не бажаючи бути затриманим. Ствердив, що потерпілого не бив, слідів побиття у нього не виявлено, ножа у нього не було, потерпілий не бачив, лише припускає його наявність. Свідок ОСОБА_4 також ножа не бачив, а дізнався про ніж від потерпілого. Інші працівники міліції також ножа не бачили, при огляді місця події ніж не знайшли, що свідчить про те, що ножа він не мав.
Підсудний ОСОБА_2 заперечив свою вину у скоєному та показав, що перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння разом із ОСОБА_1 Ю,М., ввечері 05.01.2006р. на вул. Львівській у м. Городку, перестріли ОСОБА_3, якого він сприйняв як колегу ОСОБА_5, який перед тим поскаржився, що він заволодів його мобільним телефоном. А тому завели потерпілого за будинок № 6 по вул. Львівській, шарпали за одяг, на підвищених тонах вимагали повернути телефон. Ножа в руках ОСОБА_1 він не бачив,чи той бив потерпілого сказати не може. Був затриманий на місці події, а ОСОБА_1 - після втечі.
Незважаючи на заперечення своєї вини підсудними, їх винуватість у скоєному доведена повністю зібраними по справі доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що ввечері 05.06.2006 р. в м. Городку на вул. Львівській, його перестріли підсудні, які силоміць затягнули за будинок № 6, де шарпали його, обшукували по кишенях, наказували негайно віддати їм мобільний телефон. При тому ОСОБА_1 бив по голові та в груди, прикладав до нього блискучий предмет, який він сприйняв як ніж і загрозу для свого життя та здоров»я, а тому сильно перелякався. З прибуттям працівників міліції вказав їм про наявність ножа у ОСОБА_1, який з місця події втік.
Показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що ввечері 05.01.2006 р., коло 21 год. 40 хв., перебуваючи біля цілодобового магазину по вул. Львівській в м. Городку, бачив, як двоє мужчин взяли під руки хлопця та повели за будинок, звідки почув крики, про що він повідомив міліцейський патруль.
Показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що під час патрулювання з ОСОБА_7, 05.01.2006 р. біля 21 год. 50 хв., із-за будинку №6 по вул. Львівській почули крики віддати мобільний телефон. Зайшовши за будинок, побачили підсудних, які силою тримали переляканого потерпілого попід за руки. Про подію і опір підсудних повідомив чергову частину. При наближенні службового автомобіля ОСОБА_1 Ю,М. намагався втекти. Переслідуючи його, вжив заходів до особистої безпеки, так як потерпілий повідомив, що у ОСОБА_1 є ніж, про що по рації повідомив інших працівників міліції. Наздоганяючи ОСОБА_1 бачив в його руках блискучий предмет, подібний на ніж, який він, втікаючи, міг викинути.
Показаннями свідка ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про те, що вони ввечері 05.01.2006р. в м. Городку затримували підсудних ОСОБА_2 і ОСОБА_1, що цьому передував напад на потерпілого ОСОБА_3 В суді вони підтвердили, що зі слів потерпілого і свідка ОСОБА_4 їм було відомо, що ОСОБА_1 має ніж. Згодом при затриманні ОСОБА_1 заперечував застосування ножа, такого при ньому не виявлено.
Показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що його син- потерпілий по справі повернувшись додому, повідомив про скоєний на нього напад, що при цьому його шарпали, били, приставляли ніж, був перестрашений, в шоковому стані.
Проколом огляду місця події від 05.01.2006р. ( т.1 а.с.-4) з якого вбачається, що таким є двір за будинком № 6 по вул. Львівська в м. Городку Львівської області. /а.с.4/.
У відповідності до роз»ясень у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р. « Про судову практику у справах про злочини проти власності», небезпечне для життя чи здоров»я насильство – це заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров»я в момент вчинення. До них слід відносити,зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию,скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь,тощо).
Таким чином суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб доведена повністю, їх дії суд кваліфікує за ознаками ч.2 ст.187 КК України.
Покликання в суді підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на суперечність показів потерпілого з приводу застосування до нього ножа чи іншого небезпечного предмету, суд розцінює, як безпідставні.
Суд бере до уваги показання потерпілого, дані ним під час дізнання і на досудовому слідстві /а.с. 3,6-7, 17, 100/, оскільки вони є послідовними та підтверджені його ж показаннями в суді про час, місце, обставини нападу на нього, його побиття з ціллю заволодіння мобільним телефоном, що при цьому ОСОБА_1 приставляв до живота та шиї предмет, який він сприймав, як ніж та знаряддя, що являє собою небезпеку для життя та здоров»я, а також висновком експерта № 02/06 від 06.01.2006р. (т. 1 а.с.- 86) про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, а саме, припухлість тканин лівої тім»яно - потиличної ділянки голови, що підтверджує показання потерпілого про застосування фізичної сили при нападі і спростовує показання підсудних про те, що вони його не били.
Як вбачається з показань потерпілого, даних на досудовому слідстві, саме такі дії підсудних щодо нього та приставляння до шиї та живота предмету, який він сприйняв як ніж, фактично паралізували його волю та здатність опиратись.
Покликання підсудних про їх намір розпитати потерпілого про особу ОСОБА_5 і можливість повернення мобільного телефону, спростовані показаннями потерпілого про те, що йому така особа не відома та показаннями свідка ОСОБА_5 на досудовому слідстві про неправдивість таких показів підсудних. /а.с.46, 63-65/.
Суд надає віри показанням потерпілого щодо застосування підсудними при нападі на нього предмету, який він сприймав як ніж, оскільки це, окрім наведених вище доказів, має також підтвердження долученим до справи дорученням та рапортом працівників міліції / т.1 а.с.94-95/ в тій частині, де йдеться про вжиття нарядом міліції, а в подальшому слідством, заходів на відшукання вказаного предмету.
Судом не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий і свідки могли обмовити підсудних та не виявлено розбіжностей і суперечностей у їх показаннях.
Самі підсудні у своїх показаннях підтвердили, що 05.01.2006 р. близько 21 год 40 хв. , вони, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, на вул. Львівській в м. Городку, біля цілодобового магазину, підійшли до потерпілого, взяли його під руки та повели за магазин, кричали до нього, шарпались, їхні дії припинив міліцейський патруль.
Судом також не встановлено даних, котрі б свідчили про будь-який вплив працівників міліції на показання свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві. Як вбачається з протоколу його допиту, він власноручно посвідчив правильність написання показань з його слів і підписав протокол. Ніде не оскаржував цих показань, не вказував на неправомірні дії працівників міліції.
Деяку невпевненість потерпілого ОСОБА_12 у собі , при дачі показань в судовому засіданні, суд розцінює, як наслідок стану, у якому він перебував, за боязні за своє здоров»я, що видно як з його показів у судовому засіданні, так з показів підсудних та через вплив на нього оточення підсудних на часі розгляду справи в суді.
Покликання підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на фальсифікацію матеріалів справи, упереджене ставлення до них працівників міліції, суд розцінює критично, з огляду на аналіз вищенаведених показів та інших зібраних у справі матеріалів.
Обираючи покарання підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_13, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини справи, особи підсудних, які раніше притягались до кримінальної відповідальності, посередню характеристику на кожного, що обоє підсудні не працюють, скоїли злочин в стані алкогольного сп”яніння, тому приходить до переконання про призначення покарання (кожному) у виді позбавлення волі з конфіскацією.
В порядку ст..71 КК України, до обраного підсудному ОСОБА_1 за цим вироком покарання , суд приєднує частково не відбуту частину покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 14.05.2002 р., у виді шість місяців позбавлення волі.
Підстав для застосування підсудним ОСОБА_14 та ОСОБА_2 ст. 69 КК України, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,с у д ,-
з а с у д и в :
визнати винними та засудити :
ОСОБА_1 за ч.2 ст.187 КК України на 7 рік позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
На підставі ст. 71 КК України до обраного за цим вироком покарання ОСОБА_1 , приєднати частково не відбуту частину покарання за вироком Городоцького районного суду від 14.05.2002 р. у виді шість місяців позбавлення волі, призначивши йому остаточне покарання за сукупністю вироків - сім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві приватної власності.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити попередній- тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рахувати з 12.01.2006 р. кожному.
Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими, що перебувають під вартою – з моменту вручення копії вироку.
Суддя: