Справа№ 2-179 -2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 січня 2010 р. Артемівський міськрайсуд, Донецької області у складі:
головуючого судді - Кушнарьовоі В.А.
При секретарі - Єщенко Л.В.
У присутності сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Артемівська цивільну справу по позові ОСОБА_1 до ТОВ «Редакції газети «Вперед» про визнання договору трудовим та сплату лікарняних листів за час тимчасової непрацездатності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору трудовим та сплату лікарняних листів за час тимчасової непрацездатності. 20.10.2008 р. Вона була прийнята на посаду кореспондента в ТОВ «Редакція газети «Вперед» за терміновим трудовим договором (копія додається). Трудова книжка була здана нею головному бухгалтерові, оскільки вона займається кадровою роботою. Укладення договору редактор мотивував відсутністю штатної одиниці кореспондента.
Коли закінчився термін договору, тобто 01.11.2008 р., був укладений ще один терміновий трудовий договір строком на 1 місяць.
Після закінчення терміну 2-го договору вона продовжувала працювати на посаді кореспондента газети. Договори на подальші декілька місяців її підписувати не пропонувалося, тому вона вважала, що у відповідність із ст.391 КЗпП України, яка свідчить, що «Якщо по закінчення терміну трудового договору (п.2 і 3 ст. 23) трудові стосунки фактично продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається за продовжену на невизначений термін».
27. 04. 2009 р. позивачка була доставлена в стаціонар кардіологічного відділення Артемівської ЦРБ з діагнозом «гострий інфаркт міокарду», де знаходилася на лікуванні по 20.05. 2009 р. Лікарняний лист АБУ №308509 був нею зданий в бухгалтерію редакції, оскільки обов'язок нарахування і виплати по лікарняних листах покладений на працедавця. В даний час позивачка знаходиться на амбулаторному лікуванні.
Керівництво редакції повернуло її лікарняний лист після закінчення декількох днів, відмовилося сплатити його, а також оформити довідку для надання її путівки за рахунок засобів Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності на проходження курсу реабілітації в санаторії «Ювілейний» м. Слов'янську, в якому позивачка має перебувати за медичними показаннями. Свою відмову редактор мотивував тим, що весь цей час позивачка працювала поза штатом. За словами керівництва редакції внески до всіх фондів з її зарплати перераховувалися і вона має право на «повний соціальний . пакет».
На свій запит у Виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності (далі Фонд) позивачка отримала відповідь (копія додається), в якій сказано, що «право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги мають фізичні особи, які перебувають в трудових стосунках з працедавцем...» Стосунки між нею і редакцією газети «Вперед», «мають ознаки як трудових, так і цивільно-правових». Для встановлення факту трудових стосунків позивачки було рекомендовано звернутися до суду за місцем проживання.
Згідно ЦК України (ст. 837) цивільно-правові договори підряду полягають на час виконання певної роботи, яку працівник виконує самостійно на свій страх і ризик, і вичерпуються виконаною роботою (послугою, продукцією), яку замовник зобов'язується прийняти і сплатити. В договорі, укладеному з позивачкою , в розділі «Предмет договору» записано, що «за дорученням редакції ОСОБА_2 виконує обов'язки кореспондента і готовить матеріали для публікації в газетах «Вперед» і «Погляд», тобто, предметом договору є процес роботи, а не тільки її результат, що свідчить про те, що договір цей є трудовим, а не цивільно-правовим.
Ст. 21 КЗпП України свідчить: «Трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, по якій працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену справжньою угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».
Відповідно до вказаної статті редакція виділила позивачки постійне робоче місце (кабінет), забезпечила необхідними засобами праці (блокноти, ручки, диктофон, телефон, спеціальна література), видала службове посвідчення без вказівки терміну дії.
Факт трудових стосунків підтверджується також наявністю її статей в газеті в період з 20.10.2008 р. по 01.05.2009 р., виплаті її заробітної плати за вказаний період, щоденне знаходження на робочому місці, чому свідки працівники редакції і герої її публікацій.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в зв'язку з своєчасною втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням» від 18.01. 2001 р. №2240-111 із змінами і доповненнями право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства, члени їх сімей, які проживають в Україні, а також особи, що виплачують страхові внески до Фонду.
ТОВ «Редакція газети «Вперед» перераховувала внески з її заробітної плати до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вона має право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги із загальнодержавного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
На підставі вищевикладеного і відповідно до ст. ст. 21, 30, 391, 232, 233, 253 КЗпП України, ст.4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з своєчасною втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням» від 18.01.2001 р. №2240-111 із змінами і доповненнями, ст. ст. 3, 120, 81 ЦПК України, позивачка просить визнати стосунки між нею і ТОВ «Редакція газети «Вперед» трудовими та безстроковими і зобов'язати відповідача здійснити розрахунок і оплату її лікарняних листів, АБУ
№308509, АБУ №331043, АБУ №331767, АБУ №309748, а також видати
довідку для отримання путівки на реабілітаційне лікування.
Представник відповідача заперечує проти позову з тих підстав, що між позивачкою та ТОВ «Редакція газети «Вперед» був укладений цивільно- правовий договір, який відрізняється від трудового. Позивачка не зверталася з заявою про прийняття її на роботу відповідача постійно або тимчасово. Не виготовлявся наказ про прийняття її на роботу. Не було у штатному розладі вакансії для прийняття її на роботу. З нею укладено цивільно-правовий договір, згідно якого позивачка виконувала роботу отримувала грошову винагороду за виконання роботи, за кінцевий результат ( публікації які друкувалися) і трудовий договір з нею не укладався. Запис про її прийом у трудовій книжці було зроблено помилково за проханням самої позивачки і цю помилкову запис виправлено. Тому представник відповідача просить відмовити позивачки у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши позивачку її представників, представника відповідача, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно 20.10.2008 р. з позивачкою укладено цивільно- правовий договір, який відрізняється від трудового. Позивачка не зверталася з заявою про прийняття її на роботу до відповідача постійно або тимчасово це вона підтвердила у судовому засіданні. Не виготовлявся наказ про прийняття її на роботу. У цивільно- правовому договорі від 20.10.2008 р вказано, що ТОВ «Редакція газети «Вперед» та кореспондент ОСОБА_1 уклали договір згідно якого, ОСОБА_1 за дорученням редакції виконує обов’язки кореспондента і готує матеріали для публікації в газетах «Вперед» і «Погляд». На кореспондента покладені обов’язки п. 11 Договору згідно якого вона зобов’язана по завданню редакції у встановлені строки підготувати матеріали на узгоджену тему і несе відповідальність за достовірність, точність, об’єктивність приведених в матеріалах фактів. Редакція зі свого боку зобов’язана сплачувати кореспонденту щомісячно 700 гр. і додаткові винагороди обговорені сторонами і вказані у п.11 Договору. а.с. 5\ В договорі від 20.10.2008 р. вказано строк його дії та порядок його розірвання.
Цивільно - правовий договір від 20.10.2008 р укладений між ТОВ «Редакція газети «Вперед» та кореспондентом ОСОБА_1 було неодноразово продовжено \ а.с. 6, 27-34\ строком з 1.11.по 30. 11.2008 р, з 1.по 31.12.2008 р. з 2.по 31.01.2009 р. з 2.по 27.02.2009 р. з 2.по 31.03.2009 р. з 1.по 30. 04.2009 р з 4.по 31. 05.2009 р з 12.08. по 30. 09.2009 р., частково за обоюдною угодою сторін тобто за підписом позивачки \ а.с.27, 31, 32, 33, 34\ і за підписом відповідача і позивачка ОСОБА_1 не заперечувала \ а.с. 28, 29,30\
Після закінчення терміну 2-го договору вона продовжувала виконувати роботу кореспондента газети, отримувала грошову винагороду за роботу і була з цим згодна. Ці доводи позивачка пов’язує з вимогами ст.. 391 КЗпП України, яка свідчить, про те що «Якщо по закінчення терміну трудового договору (п.2 і 3 ст. 23) трудові стосунки фактично продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення» , дія цього договору вважається за продовженим на невизначений термін». Але це невірно бо трудовий договір не укладався і не може регулюватися вимогами ст.. 391 КЗпП України.
Позивачка уклала з відповідачем цивільно- правовий договір від 20.10.2008 р де вказано, що ТОВ «Редакція газети «Вперед» та кореспондент ОСОБА_1 за дорученням редакції виконує обов*язки кореспондента і готує матеріали для публікації в газетах «Вперед» і «Погляд» і обчислені обов*язки які покладені на кореспондента та обговорені умови сплати за виконану роботу. Трудовий договір з нею не укладався і посилання позивачки на вимоги ст.. 391 КЗпП України з цього приводу безпідставні.
Згідно листа Артемівської міської виконавчої дирекції вказано що перевіркою первинних документів ТОВ «Редакція газети «Вперед» встановлено, що між ТОВ «Редакція газети «Вперед» та ОСОБА_1 вважається цивільно-правовим бо не має документів, які б свідчили про трудові відносини. \ а.с.57\. Згідно акту перевірки № 73 від 5.03.2009 року порушень повноти нарахування обов*язкових страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованість їх витрачення у ТОВ «Редакція газети «Вперед» не встановлено.\ ас. 80-83\.
Трудовий договір і цивільно- правовий договори за своїм правовим регулюванням відрізняються суттєво.
Згідно ст..21 КЗпП України трудовий договір це угода між робітником та власником підприємства та інших організацій, згідно якого робітник зобов’язується виконувати роботу згідно з угодою, виконувати Правила внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства або уповноважений їм орган або фізична особа зобов’язується сплачувати своєчасно робітнику заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи згідно законодавства про працю, колективним договором або угодою сторін. Ці вимоги не поширювалися на позивачку в неї не був встановлений робочий день, за колективним договором або угодою сторін, не виконувалися Правила внутрішнього трудового розпорядку і не поширювалися на неї. Її доводи що її забезпечили приміщенням для виконання робіт телефоном, та інше вона вважає підставою вважати, що з нею укладено трудовий договір. З цим погодитися не можна, це скоріш свідчить про вільне приміщення на підприємстві, бо інші вимоги суттєво відрізняються і не можуть бути трудовим договором бо позивачка і відповідач уклали цивільно- правовий договір, згідно ст.. 901 ЦК України, договір про надання послуг згідно якого одна сторона / виконавець/ зобов’язується за завданням другої сторони \ замовника \ надати послугу , яка споживається у процесі виконання певного дійства і виконання певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцю вказану послугу, як що інше не передбачено Законом. Доводи позивачки безпідставні про те, що акти – прийму на виконання робіт не складалися, а плата її нараховувалася і сплачувалася, спростовує цивільно- правовий договір і тому він вважається трудовим договором.
Трудовий договір і цивільно- правовий договори мають різну природу і регулюються різними нормативними документами ЦК і КЗпП України.
При трудовому договорі необхідні такі вимоги: заява робітника про прийом на роботу, наказ керівника про прийом на роботу. На робітника ведеться табель урахування робочого часу. Такий табель відносно позивачки не вівся. Робітник приймається на роботу на вакантну посаду згідно штатного розкладу. На підприємстві відповідача згідно штатного розкладу \ а.с. 24, 25\, посада кореспондента відсутня. Заробітна плата та умови праці врегульовані ст.ст. 24,95,174,190 КЗпП України. Сплачується заробітна плата робітнику згідно вимог КЗпП України. Робітник підприємства несе матеріальну та дисциплінарну відповідальність згідно вимог КЗпП України. Ці вимоги не поширювалися на позивачку.
Згідно ст.. 21 КЗпП України працівник включається до складу штату трудового колективу, організації , бере обов’язок додержуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати певну функцію в загальній колективній праці працівників даного підприємства, до умовленої професії спеціальності або посади. Саме праця а не її наслідки є предметом трудового договору. Ст. 21 КЗпП України свідчить: «Трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, по якій працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену справжньою угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».
Як що у відносинах із застосуванням праці між власником підприємства і громадянином зазначені вище ознаки відсутні, тобто робітник виконує роботу на свій розсуд, і внутрішньому трудовому розпорядку не підкоряється, ці відносини регулюються не трудовим а цивільним законодавством.
При цивільно- правовому договорі достатньо укладання договору про надання послуг, який укладено між позивачкою та відповідачем, в якому обговорені умови виконання та оплати праці. Оплату проводили згідно договору бо вона виконувала завдання редакції і претензій до неї не було і тому договір продовжувався за ініціативою відповідача або позивачки і відповідача.
Відповідно до ст..11 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» громадяни України які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання у філіях представництвах відділеннях та інших відокремлених підприємств та організацій в об*єднаннях громадян, у фізичних осіб- суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб, на умовах трудового договору \ контракту \, або працюють на інших умовах передбачених законодавством або виконують роботи на залізничних підприємствах, в установах організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню тобто є застрахованими. Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і відповідно – платниками страхових внесків до Пенсійного Фонду. Водночас відповідно до ст.. 19 ЗУ винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об’єктом для нарахування страхових внесків. Нарахування страхових внесків на суми винагород за надання послуг не суперечить нормам чинного законодавства. У разі здійснення нарахувань на зазначені виплати винагород враховуються в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відповідно до Порядку формування та подання органами ПФУ України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Не нарахування страхових внесків на суму винагород за надання послуг за договорами цивільно- правового характеру не тягне за собою відповідальності встановленої п.3,ст.9 ч4, ст..106 ЗУ. У зв’язку з тим, що позивачка не надала суду доказів про укладення трудового договору з відповідачем позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.3,15,118-120,130,208,209,213,214,215,219,292,294 ЦПК України, ст.ст.901, 902 ч 1, 903 ч1, 905,907 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 у позові до ТОВ «Редакції газети «Вперед» про визнання договору трудовим та сплату лікарняних листів за час тимчасової непрацездатності відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення до Апеляційного суду Донецької області.
Рішення винесено у нарадчий кімнаті.
Суддя Кушнарьова В.А.
Справа№ 2-179 -2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
ВСТУПНА ОСОБА_3 ЧАСТИНИ
26 січня 2010 р. Артемівський міськрайсуд, Донецької області у складі:
головуючого судді - Кушнарьовоі В.А.
при секретарі - Єщенко Л.В.
у присутності сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Артемівська цивільну справу по позові ОСОБА_1 до ТОВ «Редакції газети «Вперед» про визнання договору трудовим та сплату лікарняних листів за час тимчасової непрацездатності, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 у позові до ТОВ «Редакції газети «Вперед» про визнання договору трудовим та сплату лікарняних листів за час тимчасової непрацездатності відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення до Апеляційного суду Донецької області.
Рішення винесено у нарадчий кімнаті.
Суддя Кушнарьова В.А.