Справа № 2-563/10

2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем   України

24 лютого   2010 р.                      м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:     головуючого – судді Заруцької Г.М.

            при секретарі  Марченко Т.В..

    за участі:     позивача           ОСОБА_1

                      представника позивача       ОСОБА_2

                        представника відповідача ДП «ВК «Краснолиманська»

ОСОБА_3

представника третьої особи Відділення виконавчої дирекції ФСС м. Красноармійська ОСОБА_4                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ДП ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до  ДП ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої  професійним захворюванням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що він  перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі з 22.09.1975 року і до 6.07.2004 року, працюючі прохідником підземним 5 розряду з повним  робочим днем у підземних умовах шахті. Звільнений він був на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з переходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки, яку він долучає до матеріалів справи.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.07.2007 року, йому встановлене професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етології, третя стадія, фаза загострення. Емфізема легенів. Легенева недостатність другого ступеня. ХЛСН першого, другого ступенів.

Згідно виписки із акту огляду МСЕК № 050367 від 15.10.2007 року, йому встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 60% безстроково (по професійному захворюванню), а також він визнаний інвалідом третьої групи по професійному захворюванню, згідно виписки із акту огляду МСЕК №079982 від 15.10.2007 року.

Рекомендоване спостереження й лікування у лікаря - пульмонолога, кардіолога, ангиохірурга. Встановлена потреба у додаткових видах допомоги, а саме санаторне-курортне лікування та медикаментозне лікування.

Крім того, йому протипоказана робота в підземних умовах у контакті з пилом, газами,  несприятливих метеоумовах, важка фізична праця.

Постановою ВВД ФССвНВнВтПЗ України в м. Красноармійську йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку.

Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у наступному.

Майже 30 років він працював в умовах впливу шкідливих факторів, і як наслідок –підірване  його здоров'я.

   Він тривалий час перебував у трудових відносинах з відповідачем, постійно працював в підземних умовах.

               Хворіти він почав у 1994 році, щорічно відвідував дільничного лікаря, приймав лікування. У вересні 2003 року почалося загострення хвороби. З 30.09. по 16.10.2003 року він перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Красноармійської ЦРБ. З 12.12.2003 року по 4.01.2004 року лікувався у пульмонологічному відділенні ЛПУ «Донецьке обласне клінічне територіальне об'єднання», і далі протягом 2004-2007 років продовжував лікування.

З 15.06.2007 року по 3.07.2007 року він в черговий раз перебував на лікуванні в обласній клінічній лікарні профзахворювань, після чого був направлений на МСЕК.

У результаті захворювання у нього став постійним кашель з мокротою, слабкість при навантаженні, болі у грудній клітині.

У зв'язку   з хворобою утруднено подих, при ходьбі   він відчуває  задишку навіть при незначному фізичному навантаженні. Також позначаються на його здоров’ї погодні умови.

Він постійно проходить курс лікування для того, щоб якимось чином підтримати свій стан здоров'я. У цей час йому не під силу ніякі навантаження. Усе це викликає моральні страждання. У теперішній час він дуже хвора людина, практично не може обходитися без ліків. Вимушений постійно звертатися за допомогою лікарів, проходити лікування в умовах стаціонару, але його стан здоров'я не поліпшується, а напроти з кожним роком він відчуває себе все гірше.

Через загострення хвороби він був змушений звільнитися з роботи. І хоча він отримує пенсію, проте його заробітна плата була набагато вища за неї, що поставило його і його сім’ю  у скрутне матеріальне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Його заробітна плата була основним засобом для існування його родини. Це додає йому багато неприємних відчуттів. До того ж тривалий час практично всі кошти його родини спрямовані на відновлення його здоров'я, у тому ж числі щомісячні платежі на відшкодування шкоди, які він отримує з вересня 2007 року.

Протягом 25 років він перебуває у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_5. Вони проживають  у будинку, який належить його померлій матері. Свідоцтва про право на спадщину він не отримував. Проживання у будинку потребує постійної підтримки будинку, надвірних будівель та двору в належному стані, що полягає у постійному догляді. Частину роботи він змушений виконувати сам, проте для виконання деяких робіт змушений запрошувати сторонніх людей, за матеріальну винагороду.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його  нормальні життєві зв'язки й йому доводити докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Його здоров'я ніколи не буде відновлене, що підтверджується довідками МСЕК.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частина ч. 1 ст. 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Крім того згідно ст. 38 Гірничого Закону України до основних обов'язків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.

Моральну шкоду, яка була йому  завдана професійним захворюванням, в який він  втратив здоров'я,  позивач  оцінює в 100 000 грн.

У судовому  засіданні позивач на своєму позові наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 позов ОСОБА_1  підтримує і просить його задовольнити, оскільки позивач тяжко хворий, у позивача встановлено 60% втрати професійної працездатності, що призвело до серйозних порушень  здоров’я зі стійким розладом функцій організму, до обмеження життєдіяльності, до втрати роботи та до  неможливості продовження активного особистого життя. Нинішній стан  здоров’я позивача вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя.  

Представник відповідача ДП ВК «Краснолиманська» позов не визнає, оскільки  між позивачем  та ними  мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна  працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про  загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються. Крім того, позивачем безпідставно пропущеній строк для звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Представник  третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від                   нещасних випадків на виробництві та  професійних захворювань України в м. Красноармійську ОСОБА_4  вважає позов безпідставним, оскільки позивачем не наданий  висновок МСЕК про  наявність у нього моральної шкоди.

Заслухавши пояснення учасників процесу,  дослідивши   докази, суд вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1. підлягають  частковому задоволенню з таких підстав.

 У судовому засіданні встановлено, що  позивач  працював на Державному підприємстві ВК «Краснолиманська» з 22.09.1975 року і до 6.07.2004 року, працюючі прохідником підземним 5 розряду з повним  робочим днем у підземних умовах шахті. Звільнений він був на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з переходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки на а.с. 6-8.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.07.2007 року на а.с. 9-11, позивачу встановлене професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етології, третя стадія, фаза загострення. Емфізема легенів. Легенева недостатність другого ступеня. ХЛСН першого, другого ступенів.

Згідно виписки із акту огляду МСЕК № 050367 від 15.10.2007 року, позивачу встановлений ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 60% безстроково (по професійному захворюванню), а також ОСОБА_1 визнаний інвалідом третьої групи по професійному захворюванню, згідно виписки із акту огляду МСЕК №079982 від 15.10.2007 року (а.с. 13-14).  

Вказаними довідками рекомендоване спостереження й лікування у лікаря - пульмонолога, кардіолога, ангиохірурга. Встановлена потреба у додаткових видах допомоги, а саме санаторно-курортне лікування та медикаментозне лікування.

Крім того, позивачу  протипоказана робота в підземних умовах у контакті з пилом, газами,  несприятливих метеоумовах, важка фізична праця.

Постановою ВВД ФССвНВнВтПЗ України в м. Красноармійську позивачу були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку.

Умовами виробництва позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у наступному.

Майже 30 років позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів, і як наслідок –підірване  його здоров'я.

   Позивач тривалий час перебував у трудових відносинах з відповідачем, постійно працював в підземних умовах. Хворіти ОСОБА_1 почав у 1994 році, щорічно відвідував дільничного лікаря, приймав лікування. У вересні 2003 року почалося загострення хвороби. З 30.09. по 16.10.2003 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Красноармійської ЦРБ. З 12.12.2003 року по 4.01.2004 року лікувався у пульмонологічному відділенні ЛПУ «Донецьке обласне клінічне територіальне об'єднання», і далі протягом 2004-2007 років продовжував лікування. З 15.06.2007 року по 3.07.2007 року позивач в черговий раз перебував на лікуванні в обласній клінічній лікарні профзахворювань, після чого був направлений на МСЕК. У результаті захворювання у нього став постійним кашель з мокротою, слабкість при навантаженні, болі у грудній клітині, що  підтверджується  довідками, виписками та епікризами на а.с. 15-23.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р.  Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов’язкове  державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності » від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ  Законом України « Про внесення змін  до Закону України «Про загально обов’язкове  державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності » від 23.03.2007 р. № 717-V (   п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11  розділу 1  Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України ,  право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України  їм надано право відшкодовувати моральну шкоду  за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

     Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із пошкодженням здоров`я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України  до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов’язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником  або уповноваженим  ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди  визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України  моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Тобто, даною нормою передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

 Відповідно  до  ст. 233 КЗпП України  працівник  може звернутися  з заявою про вирішення  трудового спору  до суду 3-х місячний строк  з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

               В судовому  засіданні встановлено , що п озивач з 1994 року до теперішнього часу  позивач лікувався  амбулаторно, постійно приймає ліки,  проходить  нагляд у лікарів, при першому огляді у МСЕК позивачу була встановлена  третя група, в зв’язку з професійним захворюванням безстроково  (а.с. 13-23).

          Позивач  звернувся до суду з позовом  12 січня 2010 року. Суд приходить до висновку , що позивач з поважних причин  пропустив  строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України , тому  вказаний строк підлягає поновленню.

           Розмір грошового  відшкодування  моральної шкоди  визначається судом  з урахуванням характеру заподіяної шкоди  позивачу,  ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд  виходить з принципів  справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

           Страждання позивача викликають певні зміни у його житті. Позивач змушений звертатися за допомогою до лікарів, отримувати  довготривале лікування, що порушує його звичайний уклад життя та примушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

             Суд вважає необґрунтованими доводи третьої особи щодо необхідності висновку медичних органів для виплати позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України, висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов’язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1рп/2004 в п. 4.1 зазначено, що у відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання складається, зокрема, з фізичного болю, фізичних і душевних страждань, які він відчуває у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, спричинені потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні та фізичні ушкодження здоров`я, у випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність та відчуває значно більшу моральну шкоду, ніж завдану робітнику, який не втратив професійної працездатності.

Між тим, згідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду  України “ Про судову практику в с правах про відшкодування  моральної ( немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної ( немайнової)  шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, врахується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість заподіяного професійного захворювання, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його  життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір   відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності позивачем, характеру і тривалості його фізичних та моральних страждань слід  задовольнити вимоги позивача частково, та стягнути з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»  на користь ОСОБА_1  моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»  на користь держави підлягають стягненню: судовій збір 8 грн. 50 коп. та 37 гривень  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України  № 4  від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» з р/р 26003301241 МФО 394233, код  ЄДРПОУ 31599557 в Філії-Красноармійське відділення № НОМЕР_1 «Державний Ощадний банк України»  моральну шкоду  на користь  ОСОБА_1 у сумі 50000 грн. (п’ятдесят тисяч грн.)

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 грн.    

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної відповідно до порядку, встановленого статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України.

                                                 Суддя: