Справа № 2-21/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    02 лютого 2010 року                             м. Новомиргород

    Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ХИМЕНКО І.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача і третьої особи: начальника відділу охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (далі – заявник, позивач, ОСОБА_1П.) до відділу охорони здоров’я Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі – відповідач, відділ охорони здоров’я), третя особа: ОСОБА_3 (далі – третя особа, ОСОБА_3М.) про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 р. у Новомиргородський районний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відділу охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

Заявник вимагає скасувати незаконний наказ відповідача від 09.10.2009 р. про накладення дисциплінарного стягнення, а також стягнути на його користь 7 тис. грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок необґрунтованого притягнення до дисциплінарної відповідальності, і судові витрати у справі.

    У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Додатково пояснили, що відповідач грубо порушив вимоги чинного законодавства про працю і через необґрунтоване накладення дисциплінарного стягнення позивач втратив нормальні життєві зв’язки, був змушений прикладати додаткові зусилля для відновлення власних авторитету і репутації головного лікаря Новомиргородської ЦРЛ, зазнав погіршення стану здоров’я і значних моральних страждань.  

Представник відповідача і третя особа ОСОБА_3 не визнав позов повністю, бо вважає власні рішення законними та обґрунтованими.

Окрім цього, він не вбачає причинного зв’язку між накладенням дисциплінарного стягнення і погіршенням стану здоров’я заявника.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково із таких міркувань.

Згідно вимогам КЗпП України:  

ст. 147 – за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана, або звільнення.

ст. 148 – дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленим проступком, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

ст. 149 – до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається із пояснень учасників судового розгляду та наданих сторонами письмових доказів, за наказом начальника відділу охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації Кіровоградської області ОСОБА_3 від 09.10.2009 р. за № 96 “Про дисциплінарне стягнення головному лікарю Новомиргородської ЦРЛ ОСОБА_1П.” відповідно Положенню про відділ охорони здоров’я райдержадміністрації головному лікарю Новомиргородської ЦРЛ ОСОБА_1 винесено догану за несвоєчасне та умисне невиконання доручення начальника відділу охорони здоров’я райдержадміністрації від 08.10.2009 р. № 93, що унеможливило погодження наказу по Новомиргородській ЦРЛ від 08.10.2009 р. № 92-04-06 “Про звільнення лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_4В.” та призвело до несвоєчасного вирішення питання щодо погодження наказу від 08.10.2009 р. № 92-04-06 та нарахування розрахункових вказаній в наказі особі.

Таким чином, у судовому засіданні безспірно з’ясовано, що зміст наказу про накладення стягнення не відповідає вимогам закону, оскільки не містить посилання на конкретне порушення працівником трудової дисципліни, коли та яким чином було допущено таке порушення, на підставі якого закону чи іншого нормативного акту позивача було піддано одному із видів дисциплінарного впливу.

Окрім цього, представнику відповідача і третій особі не вдалося довести у суді власне припущення з приводу умисного невиконання заявником його доручення від 08.10.2009 р. № 93, а також те, що це призвело до несвоєчасного вирішення питання про погодження наказу від 08.10.2009 р. № 92-04-06 і нарахування розрахункових вказаній в наказі особі.

Так, особисто ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 підтвердили у судовому засіданні, що вище згаданий наказ від 08.10.2009 р. № 92-04-06 не погоджений відділом охорони здоров’я, а розрахункові кошти не нараховані ОСОБА_4 до цього часу, хоча згадані у письмовому дорученні копії документів надійшли до відповідача і третьої особи 09.10.2009 р.

Як вбачається із пояснень сторін і показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, головним лікарем Новомиргородської ЦРЛ було видано наказ від 08.10.2009 р. № 92-04-06 “Про звільнення лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_4В.”

Того ж дня до обіду вище зазначений наказ надійшов до відповідача і приблизно за двадцять хвилин до встановленого строку начальник відділу охорони здоров’я дав письмове доручення від 08.10.2009 р. за № 93 про надання копій усіх документів, що перераховані в наказі, які є підставою для даного звільнення, з обґрунтуванням по кожному, а також встановив термін виконання до 14 год. 00 хв. 08.10.2009 р.

Листом від 08.10.2009 р. № 1940-11 головний лікар Новомиргородської ЦРЛ відразу повідомив відповідачеві, що згідно Типовому положенню про відділ охорони здоров’я районної державної адміністрації таких повноважень у третьої особи як витребування документів немає.

Тому запропонував послатися на конкретні норми чинного законодавства, які б зобов’язували позивача виконати таке доручення.

Зі змісту письмового доручення відповідача від 08.10.2009 р. № 93 витікає, що у ньому дійсно відсутні посилання на будь-які законодавчі чи нормативні акти, які регулюють повноваження сторін.

До того ж встановлений термін виконання доручення явно не відповідав реальним можливостям позивача підготувати копії витребуваних документів та письмово обґрунтувати кожен з них.

Того ж дня начальник відділу охорони здоров’я повторно дав письмове доручення від 08.10.2009 р. № 94 про надання документів, на підставі яких третя особа має погодити наказ, а також встановив новий термін виконання до 16 год. 00 хв. 08.10.2009 р.

Таким чином, відповідач із особистих міркувань змінив строк виконання доручення, проте у подальшому безпідставно не урахував цієї обставини при вирішенні питання про накладення дисциплінарного стягнення.

Супровідним листом від 09.10.2009 р. № 1946 головний лікар Новомиргородської ЦРЛ надіслав адресатові копії витребуваних ним документів.

Листом від 09.10.2009 р. № 577 начальник відділу охорони здоров’я зобов’язав позивача до 10.10.2009 р. надати пояснення з приводу невиконання вище згаданих доручень.

Листом від 09.10.2009 р. № 1948 заявник пояснив, що несвоєчасне виконання доручення обумовлене перебуванням на селекторній нараді, а також долучив копію відповідної телетайпограми начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації.

У судовому засіданні позивач надав довідку Новомиргородського цеху електрозв’язку ВАТ “Укртелеком”, що він, ОСОБА_1, дійсно перебував на селекторній нараді із 14 до 16 години 08.10.2009 р., тобто був відсутній на робочому місці із поважних причин і тому фізично не міг виконати доручення на протязі встановленого відповідачем терміну.

Таким чином, у судовому засіданні безспірно з’ясовано, що зміст наказу про накладення стягнення не відповідає вимогам закону, оскільки не містить посилання на конкретне порушення працівником трудової дисципліни, коли та яким чином було допущено таке порушення, на підставі якого закону чи іншого нормативного акту особа, яку було піддано стягненню, повинна була виконувати письмові доручення.

Представник відповідача і третя особа вважає, що спірні відносини урегульовані Положенням про головного лікаря Новомиргородської центральної районної лікарні (далі – Положення).

Проте із п. 5.16 цього Положення витікає, що головний лікар зобов’язаний погоджувати з відділом охорони здоров’я накази, видані по лікарні і які стосуються фінансового характеру (оплата праці, відпустки, відрядження та ін.), накази по основній діяльності, які відносяться до питань заохочення та накладення дисциплінарного впливу, реорганізації та зміни структурного підпорядкування.

Заслуговують на увагу заперечення позивача та його представника про відсутність у відповідача повноважень для накладення дисциплінарного стягнення на заявника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2007 р. № 1364 було затверджено Типове положення про відділ охорони здоров’я районної державної адміністрації (далі – Типове положення).

Зі змісту Типового положення витікає, що начальник відділу охорони здоров’я вправі розглядати питання щодо заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності лише працівників цього відділу (п. 9).

Посилання відповідача на власні повноваження, передбачені Положенням про відділ охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації, затвердженим розпорядженням її голови від 16.09.2005 р. (зі змінами від 04.04.2007 р.), у даному випадку не мають правового значення, оскільки вони суперечать вище наведеному Типовому положенню, а також надають право вирішувати питання щодо головних лікарів закладів охорони здоров’я лише за погодженням з органами місцевого самоврядування на контрактній основі.  

Викладене свідчить, що зміст наказу про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону ще й тому, що у даному випадку не були ураховані ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тому позов у цій частині підлягає безспірному задоволенню.

Пред’являючи вимогу відшкодувати моральну шкоду, позивач та його представник стверджують, що відповідач грубо порушив вимоги чинного законодавства про працю і через необґрунтоване накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 втратив нормальні життєві зв’язки, був змушений прикладати додаткові зусилля для відновлення власних авторитету і репутації головного лікаря Новомиргородської ЦРЛ, зазнав погіршення стану здоров’я і значних моральних страждань.

До того ж позивач розцінює поведінку відповідача як безпідставне і незаконне переслідування за критику, бо за кілька останніх років заявника уже незаконно звільняли з роботи та необґрунтовано притягували до дисциплінарної відповідальності.

Під моральною шкодою суд розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної школи суд визначає залежно від характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи.

На протязі останніх двох років Новомиргородський районний суд дійсно неодноразово розглядав позови ОСОБА_1 до відповідача про поновлення на роботі, скасування дисциплінарних стягнень та відшкодування моральної шкоди і задовольняв їх.

Зокрема, судом враховуються стан здоров’я заявника, суттєвість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння відповідача та моральних страждань позивача, а також інших (вище перелічених) негативних наслідків.

Суд відкидає заперечення представника відповідача і третьої особи, що перебування заявника на стаціонарному лікуванні викликане лише наявністю у нього хронічних захворювань.

Загальновідомо, що психоемоційні перевантаження викликають негативний вплив на загальний стан здоров’я людини і погіршують перебіг хронічних захворювань.

До того ж лікуючий лікар у виписному епікризі порекомендував позивачеві взагалі запобігати таким навантаженням.

Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути 1 тис. грн., бо спричинена шкода обумовлена моральними стражданнями позивача внаслідок вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також зниженням престижу, ділової репутації та погіршенням стану здоров’я з вини відповідача.

У решті позову потрібно відмовити за його недоведеністю.

На підставі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст. ст. 79-81, 88 ЦПК України судові витрати у сумі 1.716,90 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір у розмірі 17 грн. – на користь держави.

    Ураховуючи наведене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21-22, 29, 31, 127, 147-150, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до відділу охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати наказ начальника відділу охорони здоров’я Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_3 від 09 жовтня 2009 р. за № 96 “Про дисциплінарне стягнення головному лікарю Новомиргородської ЦРЛ ОСОБА_1П.”, згідно якому головному лікарю Новомиргородської ЦРЛ ОСОБА_1 винесено догану за несвоєчасне та умисне невиконання доручення начальника цього відділу від 08.10.2009 р. № 93.

Стягнути з відділу охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1.000 грн., 1.716,90 грн. судових витрат у справі, а всього стягнути 2.716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) гривень 90 коп.

В решті позову відмовити за його недоведеністю.

Стягнути з відділу охорони здоров’я Новомиргородської райдержадміністрації судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) гривень на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заява про апеляційне оскарження     та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя                                     С.ЩЕНЮЧЕНКО