Справа № 2-69/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010 року м. Носівка

 Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1,

за участю секретаря             ОСОБА_2,

позивачки ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину,

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_4 і ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1122. Від спільного шлюбу вони мають дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка 28 січня 2010 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину, зазначивши, що відповідач матеріальної допомоги не надає, а самостійно утримувати дочку їй важко.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов визнав повністю та погодився сплачувати аліменти на утримання дочки.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

Стаття 180 СК України передбачає обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України, згідно з якою у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, беручи до уваги, що рішення у справі не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 191 СК України та ст.ст. 88, 213, 215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити.

    Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає по вул. Лозовій, 2, у селі Хотинівка Носівського району Чернігівської області, аліменти на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає АДРЕСА_1, на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття починаючи з 28 січня 2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежів за один місяць.

    Стягнути з ОСОБА_4 51 (п’ятдесят одну) гривню державного мита на користь держави та 120 (сто двадцять) гривень на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Носівський районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          В.М. Корзаченко