№2-а-306/10р.

          ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            23 лютого 2010 року                                                                            м. Красноград

           Красноградський районний суд Харківської області у складі головуючої судді  Болотової Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративний  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії, -

                                                        ВСТАНОВИВ :  

ОСОБА_1 звернувся до Красноградського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Красноградському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,  інвалідом IІI групи як особа, що постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

В зв’язку з чим, у відповідності до ч.4 ст.54, ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір його пенсії не може бути нижчим по 3 групі інвалідності чим  6 мінімальних пенсій за віком, і він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, але розмір пенсії, яку він отримує є значно меншим, ніж встановлено законом.

Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії. Відповідач письмово відмовив в проведенні перерахунку отримуваної позивачем пенсії в зв’язку з відсутністю нормативного акту, який би це регулював, тому позивач просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії по інвалідності у розмірах, передбачених п. 4 ст. 54, ст.50, ст.67 ч.3, ст.71 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 31.10.2006 року із розрахунку 6 прожиткових мінімумів та 50% мінімальної пенсії за віком з послідуючим перерахунком та виплатою її відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.

            Позивач подав до суду заяву, в якій позов підтримав і просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач просив розглянути справу у відсутність їх представника, надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів він зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності, яка призначена у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановлено, що розрахунок пенсій призначених відповідно до вищезгаданого Закону проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком 19,91 гривень. Це відповідає також вимогам Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи , затвердженому Постановою КМУ від 30.05.1997 року №523.

Відповідно ч. 1 та ч.3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком за наявності страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому вимога про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна визначатися згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах,  а тому відсутні правові підстави для перерахування пенсії. Крім того у Управління ПФ України в Красноградському районі відсутня можливість забезпечувати проведення відповідних пенсійних виплат за рішенням судів, які наберуть законної сили, по  даним категоріям справ у зв’язку з  відсутністю фінансування на державному  рівні  і відсутністю відповідних  змін на законодавчому рівні.

Так як від сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.122 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, щодо якої встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 096849, вкладкою до нього №618184 с (а.с.4) та випискою із акту огляду МСЕК, згідно якої інвалідність встановлена 01.02.2007 року (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ .

        У відповідності до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», тобто до 01.01.08 р., позивач повинен отримувати пенсію по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% прожиткового мінімуму, на підставі статті 50 цього Закону.

Розрахунок пенсії Управління Пенсійного фонду провело виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком -19,91 гривень, встановленого постановою КМУ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» .

Виходячи з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами слід визнати, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається   мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згідно ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%.

Слід відмітити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.02 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» суперечать положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зі змісту ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії, які призначені особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%. Отже, питання щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії. призначеної за іншими законами, законодавчо не визначено.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. При цьому, згідно ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Таким чином, приймаючи до уваги, що єдиними законами, які регулюють правовідносини щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про Державний бюджет на відповідні роки, виходячи із загальних засад пріоритетних законів над підзаконними нормативними актами щодо встановлення мінімальних пенсій за віком, суд вважає, що до наявних правовідносин необхідно застосовувати закони України, якими врегульовані подібні правовідносини, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Тобто, в усіх випадках визначення позивачу розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно в 2006 р. застосовувати Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким встановлено, що для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум становить: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.; а в 2007 р. застосовувати ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якою мінімальний розмір пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%.

За таких же підстав призначення та розрахунок додаткової пенсії повинно здійснювати з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, так як чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону цього закону, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому є необґрунтованим посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом І частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 50 та ч. З, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції:

        Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції закону від 28.12.2007р., яка набрала чинності з 01.01.2008р.) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по IІ групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.08 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов до висновку, що з 22.05.08 р. УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 01.01.08 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІI групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Після 22.05.2008р. до ст.ст.50 та 54 Закону № 796-ХІІ ніякі зміни не вносились, тобто в такій же редакції вказані статті залишилися, як на 2009 рік так і на день прийняття рішення по справі.

Щодо захисту права позивача на отримання пенсії у майбутньому суд зауважує, що з положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права. свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з 31.10.2006р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по день розгляду справи.

При цьому в розрахунок пенсії повинен братися розмір мінімальної пенсії за віком, передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, яка набрала чинності 31.10.06 р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку перерахування пенсій не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню , перерахуванню пенсії позивача, передбаченої ст. 49 Закону Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" покладено на Управління ПФУ в Красноградському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:

призначення пенсії;

підготовки документів для її виплати;

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком у порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії у розмірі 50% від розміру мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров’ю та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу передбачених коштів у встановлених законом розмірах.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 50, ст. 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника. Відповідно до п. З ч 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.

За змістом ч. З ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 50, ст. 54 3акону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. З ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч. 2, ч. З ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені.

На підставі викладеного та керуючись 6,46,22 Конституції України, ст.ст.54,50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 86,160-163,167, 186 КАС України, суд,

                                             ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про перерахунок та виплату пенсії  - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фону України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державну пенсію по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 31.10.06 року по 31.12.07 року та з 22.05.08 року по день винесення рішення 23.02.10 року з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів.

         В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

        Суддя