справа № 2-4250/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
27 липня 2010 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі: головуючого - Ільїної Г.І., за участю секретаря - Мінаєвої А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (далі ВАТ «Харківське АТП № 16363») звернулось в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 завданої майнової шкоди в сумі 8 267,80 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 20.06.2007 р. позивач був прийнятий на посаду водія-експедитора 1 класу ВАТ «Харківське АТП № 16363», за ним був закріплений автомобіль УОЬУО, державний номер НОМЕР_1 , гаражний номер НОМЕР_2 , та видана паливна смарт-карта, наявність якої дозволила водію заправляти вказаний автотранспортний засіб в мережі заправочних станцій «WOG» на території України. Під час проведення наявності пального в закріпленому за ОСОБА_1 автомобілі УОЬУО була виявлена недостача палива в баках автомобіля - 1340 л. Оскільки вартість 1 л. дизельного палива в мережі заправочних станцій «WOG» коштувала 6,17 грн., загальна вартість палива, якого не вистачало в закріпленому за ОСОБА_1 автомобілі VOLVO становить 8 267,00 грн. 20.06.2007 р. між сторонами в справі був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 01.07.2008 р. відповідач звільнився з роботи, добровільно вартість недостачі позивачу не відшкодував, в зв`язку з чим ВАТ «Харківське АТП № 16363» звернулось до суду з вказаним позовом.
Також позивач просить стягнути з відповідача на користь товариства витрати з оплати судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Представник ВАТ «Харківське АТП № 16363» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила постановити заочне рішення в зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Оскільки в матеріалах цивільної справи є достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи за відсутності відповідача згідно положень статті 224 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія-експедитора 1 класу ВАТ «Харківське АТП № 16363» відповідно до наказу № 89 ок. від 20.06.2007 р. (а.с. 15).
За ОСОБА_1 був закріплений автомобіль VOLLVO, державний номер НОМЕР_1 , гаражний номер НОМЕР_2 , що підтверджується актом прийому-передачі автомобіля б/н від 31.03.2008 р. (а.с. 16).
Також відповідачу була видана паливна смарт-карта № 276301093, наявність якої дозволяла водію заправляти вищевказаний автотранспортний засіб в мережі заправочних станцій «WOG» на території України, підтвердженням чого є роздруківка «Ойл Карт Центр» даних по картках клієнта АТП 16363 з підписом ОСОБА_1 про отримання вказаної смарт-карти (а.с. 9).
18.06.2008 р. під час проведення перевірки наявності пального в автомобілі УОЬУО, державний номер НОМЕР_1 , було встановлено фактичну наявність палива в баках автомобіля в розмірі 100 л., при тому, що за ОСОБА_1 рахувався залишок в розмірі 1440 л., таким чином недостача палива становила 1340 л., про що свідчить акт б/н від 18.06.2008 р., складений начальником 3-ої автоколони Лошаком В.В., начальником 4-ої автоколони ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_3 (а.с. 19).
Відповідач від написання пояснювальної записки з приводу недостачі палива на автомобілі УОЬУО, державний номер НОМЕР_1 , відмовився, про що свідчить акт від 18.06.2008 р. складений начальником 3-ої автоколони ОСОБА_4 , начальником 4-ої автоколони ОСОБА_2 та диспетчером 3-ої автоколони ОСОБА_5 (а.с. 10).
Згідно друку звітності заправочних станцій «WOG» про кількість та дату використання ОСОБА_1 палива за смарт-картою № 276301093, середня вартість 1 л дизельного палива за період від 03.05.2008 до 13.06.2008 р. складала 6,17 грн. (а.с. 17-18), в зв`язку з чим вартість палива, якого не вистачало в автомобілі VOLVO, державний номер НОМЕР_1 , гаражний номер НОМЕР_2 , становить 1340 л. х 6,17 грн. = 8 267,80 грн.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ВАТ «Харківське АТП № 16363» в сумі 8 267,80 грн. за нестачу палива станом на 5 березня 2010 року також підтверджується довідкою та розрахунком суми позову, за підписом головного бухгалтера товариства (а.с. 11,12).
01.07.2008 р. ОСОБА_1 звільнився з роботи за власним бажанням, про що свідчить виписка з наказу № 106 ок від 01.07.2008 р. ВАТ «Харківське АТП № 16363» (а.с. 7).
Відповідачу 05 лютого 2010 року позивачем була направлена вимога за № 68 про виплату завданої підприємству-шкоди на суму 8 267,80 грн. в добровільному порядку, яку ОСОБА_1 отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 13, 14, 20-21). Однак вказана вимогу товариства ОСОБА_1 не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 Кодексу законів про працю України, працівники зобов`язані бережливо ставитись до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоди.
Ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 134 Кодексу законів про працю України встановлено вичерпний перелік підставі, за яких настає повна матеріальна відповідальність працівника, зокрема і у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладений письмовий договір про взяття н себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.06.2007 р., укладеного між ВАТ «Харківське АТП № 16363» та ОСОБА_1 , працівник, що займає посаду водія- ескпедитора і виконує роботу щодо перевезення вантажів, забезпечує збереження автомобіля закріпленого за ним, зобов`язується дбайливо відноситись до переданих йому матеріальних цінностей та приймає міри щодо запобігання виникненню шкоди, у випадку невиконання вказаних зобов`язань, відшкодування шкоди товариству проводиться відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 136 КЗпПУ покриття завданої працівником підприємству шкоди, що перевищує його середньомісячний заробіток, провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного суду.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Харківське АТП № 16363» є обґрунтованими, не суперечать закону та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ВАТ «Харківське АТП № 16363» підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в сумі 82,68 грн. та інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 131, 134, 136 КЗпПУ, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (адреса: 61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, р/р № НОМЕР_3 в АКПБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 01332106, ІПН 013321020398, св-во п-ка ПДВ № 30006786) на відшкодування завданої матеріальної шкоди 8 267 (вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 80 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 68 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., а всього 8 470 (вісім тисяч чотириста сімдесят) грн. 48 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Г.І. Ільїна