Справа № 2-1072/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

17 лютого 2010 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Максимович Г.В.

при секретарі – Чернявській М.В.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Укртрансконтейнер» про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О  В И В:

07 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ПП «Укртрансконтейнер» про зобов’язання внести до її трудової книжки запис про звільнення за власним бажанням з 15 липня 2009 року, видати трудову книжку та належним чином провести розрахунки при звільнені.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що маючи бажання звільнитися з ПП «Укртрансконтейнер», вона подала заяву про звільнення у зв’язку з переведенням до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», та вважає що її відносини з відповідачем були припинені згідно ч.1 ст.38 КЗпП України з 15 липня 2009 року.  Також зазначала, що відповідач, в зв’язку з поданням заяви про її переведення, повинен був провести розрахунки при звільнені та видати належним чином оформлену трудову книжку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, стверджуючи, що звільнення позивача на підставі заяви про переведення не може вважатись бажанням звільнитись в порядку ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

У судове засідання не з’явилися представники третіх осіб –   управління пенсійного фонду України у м.Іллічівську, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування на випадок безробіття, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю ( а.с. 44, 46, 63, 68).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 працюючи в ПП «Укртрансконтейнер», 07 липня 2009 року подала заяву про звільнення у зв’язку з переведенням, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.9).

Підставою для подання ОСОБА_3 такої заяви стало те, що відповідачем було оголошено простій підприємства, який був викликаний неможливістю підприємства здійснювати господарську діяльність на території ДП «ІМТП», так як укладений між відповідачем та ДП «ІМТП» договір про спільну діяльність №435-О від 22 червня 2005 року був розірваний на підставі рішення суду по справі №34/36-09-910, а саме: рішення Господарського суду Одеської області від 12 травня 2009 року (а.с.94-107).

ОСОБА_3 посилаючись на той факт, що може втратити місце роботи, у зв’язку з припиненням господарської діяльності відповідача на території ДП «ІМТП», та вважаючи виконаним свій обов’язок щодо повідомлення ПП «Укртрансконтейнер» про намір припинити трудові відносини, звернулась до ДП «ІМТП» із заявою про прийняття на роботу. У зв’язку з чим, згідно наказу № 242/к від 15.07.2009 року, ОСОБА_3 була прийнята на роботу до ДП «ІМТП» на роботу прибиральника службових прміщень  ділянки господарсько-побутового обслуговування з 15.07.2009 року (а.с.5).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Отже, звільнення працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, передбачає певний порядок, який є законним лише при домовленості щодо переведення  між попереднім роботодавцем, майбутнім роботодавцем та самим працівником.

Погодження на таке звільнення, позивач у роботодавця не отримував, що підтверджується резолюцію директора про відмову в звільнені позивача на заяві про звільнення у зв’язку з переведенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Позивач, заяву про звільнення за власним бажанням, яка б відповідала ч. 1 ст. 38 КЗпП України, відповідачу не надавав.

Позивач вважає, що подана заява в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України тягне за собою автоматично звільнення в порядку ст. 38 КЗпП України, що є помилковим, надуманим та неправильним тлумаченням норм діючого законодавства України.

Також, відповідач, після подання позивачем заяви про звільнення, в зв’язку з переведенням на інше підприємство, здійснював щомісячні нарахування заробітної плати позивачу, а також надавав йому відпустку на підставі відповідної заяви позивача. Зазначене, свідчать про те, що ОСОБА_3 фактично була згодна на продовження трудових відносин з ПП «Укртрансконтейнер».

Відповідачем, також були надані докази, а саме: Наказ №179-Л від 21.01.2010р (а.с.49), що ОСОБА_3 була звільнена з ПП «Укртрансконтейнер» на підставі ст.40 п.1 КЗпП України, та з нею проведено розрахунок та видана на руки трудова книжка (а.с.50).

Отже, фактичні трудові відносини між ОСОБА_3 та ПП «Укртрансконтейнер», на час подання заяви про прийняття на роботу до ДП «ІМТП», так і не були розірвані, а перебування особи на двох підприємствах як за основним місцем роботи не передбачено чинним законодавством. Виходячи з того, що ОСОБА_3 в період простою ПП «Укртрансконтейнер» працювала у ДП «ІМТП», при цьому діюче законодавство не зобов’язує її знаходиться на робочому місці в період простою, то таку роботу в ДП «ІМТП» треба вважати роботою за сумісництвом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_3 щодо звільнення її за власним бажанням з 15 липня 2009 року є необґрунтованими, так як відповідач не повинен був та не мав достатніх підстав вважати її звільнення - звільненням за власним бажанням, так як заява була подана на звільнення у зв’язку з переведенням до іншого підприємства. Вимоги про проведення розрахунків при звільнені та надання належним чином оформленої трудової книжки є також необґрунтованими, в зв’язку з виконанням цих обов’язків ПП «Укртрансконтейнер» при звільнені ОСОБА_3

Із зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 6, 10, 38, 60, 179, 208, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя