Справа №2-2096

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

    24 лютого 2010  року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                                                         - судді  Іваненко Ю.Г.

при секретарі                                                   -  Арнаутові Я.Б.

представника відповідача                                         -   Владимирова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою           ОСОБА_2

до                                    Товариства з обмеженою відповідальністю                         Комерційного банку „АРМА” в особі Донецької філії

                                        Товариства з обмеженою відповідальністю                         Комерційного банку „АРМА”

про                                  повернення депозитного вкладу, стягнення упущеної

                                         вигоди та відшкодування моральної шкоди ,

в с т а н о в и в :

    Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про повернення депозитного вкладу, стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди .

    Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ Комерційний банк «АРМА» в особі Донецької філії ТОВ КБ «Арма» було укладено Договір №5/1/980-ДД/1043 банківського вкладу „стандарт”  з сплатою відсотків в кінці строку (для фізичних осіб в національній валюті) від 8.04.2008 року.

    Згідно цього договору, позивачем на банківський депозитний рахунок № 26351523 було внесено грошові кошти в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

    Керуючись умовами п. 1.2. договору, депозитний вклад залучається на 370 днів з 8 квітня 2008 року до 13 квітня 209 року. В цей же день, на підставі п. 5.1. Договору, Договір припиняє свою дію.

    Згідно з п. 3.2.5 договору, після закінчення строку його дії, банк зобов'язаний повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих відсотків.

    Однак, 13.04.2009 р. грошові кошти позивачу не були повернуті, та між ОСОБА_2 та ТОВ Комерційний банк «АРМА» в особі Донецької філії ТОВ КБ «Арма» було укладено Договір №5/1/980-ДД/2236 банківського вкладу „особливий”  з сплатою відсотків в кінці строку (для фізичних осіб в національній валюті) від 13 квітня 2009 року.

    Згідно цього договору, позивачем на банківський депозитний рахунок № 263021163 було внесено грошові кошти в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

    Керуючись умовами п. 1.2. договору, депозитний вклад залучається на 2 місяці з 13 квітня 2009 року до 13 червня 209 року. В цей же день, на підставі п. 5.1. Договору, Договір припиняє свою дію.

    Згідно з п. 3.2.4 договору, після закінчення строку його дії, банк зобов'язаний повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих відсотків.

    Однак, 13.06.2009 р. грошові кошти позивачу також не були повернуті, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення депозитних вкладів та процентів, та відшкодування моральної шкоди.

    В судове засідання позивач не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в листі на адресу суду просила слухати справу у її відсутності.

    Представник відповідача Владимиров О.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечував проти стягнення моральної шкоди та упущеної вигоди.

    Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

    В даному судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ Комерційний банк «АРМА» в особі Донецької філії ТОВ КБ «Арма» було укладено Договір №5/1/980-ДД/1043 банківського вкладу „стандарт”  з сплатою відсотків в кінці строку (для фізичних осіб в національній валюті) від 8.04.2008 року.

    Згідно цього договору, позивачем на банківський депозитний рахунок № 26351523 було внесено грошові кошти в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

    Керуючись умовами п. 1.2. договору, депозитний вклад залучається на 370 днів з 8 квітня 2008 року до 13 квітня 209 року. В цей же день, на підставі п. 5.1. Договору, Договір припиняє свою дію.

    Згідно з п. 3.2.5 договору, після закінчення строку його дії, банк зобов'язаний повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих відсотків.

    Так, 13.04.2009 року позивачка звернулася із заявою до відповідача з проханням повернути депозитний вклад та нараховані відсотки, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідачем депозитний вклад та нараховані відсотки повернуті не були та позивачка уклала з відповідачем Договір №5/1/980-ДД/2236 банківського вкладу „особливий”  з сплатою відсотків в кінці строку (для фізичних осіб в національній валюті) від 13 квітня 2009 року.

    Згідно цього договору, позивачем на банківський депозитний рахунок № 263021163 було внесено грошові кошти в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

    Керуючись умовами п. 1.2. договору, депозитний вклад залучається на 2 місяці з 13 квітня 2009 року до 13 червня 209 року. В цей же день, на підставі п. 5.1. Договору, Договір припиняє свою дію.

    Згідно з п. 3.2.4 договору, після закінчення строку його дії, банк зобов'язаний повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих відсотків.

    30.07.2009 року позивачка звернулася з вимогою до відповідача про повернення депозитних вкладів та нарахованих відсотків, однак отримала відмову відповідача, в зв’язку з різким падінням власної ліквідності.

    Судом встановлено, що станом на 24.02.2010 р. депозитний вклад та нараховані відсотки  по договору позивачу не повернуто.

    Так, судом встановлено, що по договору банківського вкладу №5/1/980-ДД/2236 від 13.04.2009 р. заборгованість відповідача становить 50 668 (п’ятдесят тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 89 копійок, що є сума банківського вкладу – 43 000 гривень та 7 668,89 гривень сума нарахованих процентів  за користування вкладом, що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.

    Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

    Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

    Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Відповідно до ч. 2 ст.. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

    Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків, частково знайшли своє підтвердження в судовому та підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 1083, 30 грн. за кожен місяць прострочення повернення сум банківських вкладів, обґрунтовуючи це тим, що таку суму вона б реально отримала, розмістивши кошти на депозитний рахунок із відсотковою ставкою 26% річних.

Однак, дана позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивачкою в позовній заяві не надано жодного доказу, у підтвердження того, що вона не отримала доходів, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

    Також, в своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, однак дана вимога не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст..  23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    Відповідно до ст.. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.119 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судом встановлено, що, викладені позивачем у позові обставини не доводять факт завдання позивачу моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, які є необхідними ознаками моральної шкоди, та не підтверджені матеріалами справи, а тому позивач не надав жодного доказу того, що неповернення йому вчасно депозитного вкладу та відсотків завдало їй моральну шкоду на суму 30 000 грн.

    Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, та судовий збір на користь держави.

    Керуючись «Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516, ст.ст. 22, 23, 611, 526, 651, 1060 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 57, 58, 88, 119, 130, 174, 175, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку „АРМА” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку „АРМА” про повернення депозитного вкладу, стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку „АРМА” (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 41-а, МФО 380300, ЄДРПОУ 26379729) на користь ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Кіровським РВДМУ УМВС України в Донецькій області, 21.06.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) – 50 668 (п’ятдесят тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 89 копійок  заборгованість за договором  банківського вкладу №5/1/980-ДД/2236 від 13.04.2009р.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку „АРМА” (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 41-а, МФО 380300, ЄДРПОУ 26379729) на користь держави – судовий збір в розмірі 498 (чотириста дев’яносто вісім) гривень 15 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку „АРМА” (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 41-а, МФО 380300, ЄДРПОУ 26379729) на користь ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Кіровським РВДМУ УМВС України в Донецькій області, 21.06.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) – 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку „АРМА” (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 41-а, МФО 380300, ЄДРПОУ 26379729) на користь ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Кіровським РВДМУ УМВС України в Донецькій області, 21.06.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) - витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у розмірі 30 (тридцять) гривень .

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    ГОЛОВУЮЧИЙ                         Ю.Г.ІВАНЕНКО