2-а-6749\2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2009 року
Харцизький міський суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Хомінець І.В.
При секретарі Погорецькій В.І.
З участю сторін
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Зугреської міської ради , третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов»язання Управління праці та соціального захисту населення виплати йому не додану одноразову грошову компенсацію, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Зугреської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Харцизької міської ради (надалі УПСЗН) про зобов»язання Управління праці та соціального захисту населення виплати йому не додану одноразову грошову компенсацію.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що він є інвалідом ЧАЕС, яка йому встановлена 2001році. Відповідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому належить до виплати одноразова грошова компенсація у розмірі: інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат, 2група – 45 мінімальних заробітних плат. У випадку встановлення вищої групи інвалідності, інвалідам виплачується різниця в компенсаціях виплати здійснюються з розміру мінімальної заробітної плати, яка є на момент встановлення інвалідності.
Зазначає, що згідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006р» мінімальна заробітна плата у грудні 2001р складала 18960карбованців для інвалідів 3-ї групи, що дорівнює на час обміну купоно-карбованців на гривні 189,60грн, та для інвалідів 2-ї групи 28440 карбованців, що дорівнює на час обміну купоно-карбованців на гривні 284,40грн. На час встановлення йому інвалідності (16.02.2009) складало 9075,00грн, яку відповідач відмовляється виплатити.
Просив визнати неправомірною відмову щодо виплати недоотриманої компенсації у зв»язку з Чорнобильською катастрофою та стягнути недоотриману компенсацію у розмірі 9075,00грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача УПСЗН Зугреської міської ради в судове засідання не з»явилася, однак надала заперечення на позовні вимоги позивача, в яких визначає, що виплата компенсації ОСОБА_1 проведена з додержанням норм матеріального і процесуального права відповідно до постанови КМУ №836. Фінансування коштів на ці цілі здійснюються з Державного бюджету. На підставі ст.. 62 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз»яснення порядку застосування закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - УПСЗН Харцизької міської ради в судове засідання не з»явилася, однак надала заперечення на позовні вимоги позивача, в яких визначає, що виплата компенсації ОСОБА_1 проведена з додержанням норм матеріального і процесуального права відповідно до постанови КМУ №836. Фінансування коштів на ці цілі здійснюються з Державного бюджету. На підставі ст.. 62 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз»яснення порядку застосування закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з»явився, надали заяву з клопотанням про розгляд справи у відсутності їх представника.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з»явившихся осіб.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд встанови наступне:
ОСОБА_1 є учасником Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 і є інвалідом 111 групи з 18.07.2001року, та з 16.02.2009р є інвалідом 11 групи, що підтверджується довідкою МСЕК.
10.09.2009р УПСЗН Зугреської міської ради надано відповідь позивачеві про те, що йому була нарахована компенсація за шкоду, заподіяну здоров»ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996р № 836 у розмірі 94,80грн при встановлені 2 групи інвалідності, котра не була на дійсний час виплачена.
31 жовтня 2006 року набрав чинності Закон України 231-У від 05.10.2006р « Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», у якому визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст.. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема 11 групи, передбачене одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та інвалідам 111 групи – 30 мінімальних заробітних плат. Розмір заробітної плати визначається на момент виплат.
Відповідно до ч2 ст. 48 зазначеного Закону у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Разом з тим, розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та складає для інвалідів 3 групи – 189,60грн, для інвалідів 2 групи – 284,40грн. Різниця між вказаними сумами складає 94,80грн.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні його вимог про випату одноразової компенсації в розмірі, який встановлений законом, відповідач посилається на ст.. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої розміри всіх допомог, пільг та компенсацій встановлюються Кабінетом Міністрів України. Суд може погодитися з таким висновком відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законам України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов»язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р №836 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які встанови розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри компенсаційних виплат залишилися незмінними, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався.
Відповідно до ст..8 КАС України суд при вирішенні справ керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода та обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт.
У відповідності до ст..2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, при вирішені даного спору підлягають застосуванню ст.. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2006рік», а не постанова КМУ №836 від 26.07.1996року.
Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст..1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2006рік» з 01 січня 2006року складав 400грн на місяць, який згідно з внесенням Верховною Радою України до Державного бюджету України, зростав кожний наступний рік.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати одноразової компенсації позивачу у розмірі меншим від розміру, який, встановлений законом, є неправомірними.
Враховуючи наведене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 повинні бути задоволені у повному обсязі і з відповідача повинна бути стягнута недоотримана компенсація у розмірі 9075,00грн.
Суд вважає, що відмова відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Зугреської міської ради, щодо відмови у виплаті позивачеві недоотриманої компенсації за збиток здоров»ю у зв»язку з Чорнобильською катастрофою є неправомірною, оскільки не відповідає вимогам ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст..ст. 8,9,161,163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої компенсації за збиток здоров»ю у зв»язку з Чорнобильською катастрофою.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради (вул.. Шалікова, 2 м.Харцизьк Донецька область, 86700 № 35411033001526 в ГУ ДКУв Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25968889) на користь ОСОБА_1 недоотриману суму разової конденсації у розмірі 9075,00грн.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: