Справа № 2-871/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          19 лютого  2010   року                             Печерський районний  суд м. Києва  в складі:

головуючого   - судді                                                                                               Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                             Соловей Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова”, третя особа: ОСОБА_2 – виконуючий обов’язки генерального директора Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, про визнання звільнення неправильним, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум,

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із  вимогами про поновлення на посаді заступника генерального директора по кадрах, режиму, авіаційній безпеці та з соціально-побутових питань Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,   посилаючись на те, що  був звільнений з посади 30.11.2009 р. на підставі ст.40 ч.1 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників, при цьому  на підприємстві не мали місце обґрунтовані обставини скорочення чисельності або штату працівників, звільнення відбулося без додержання встановленого порядку та гарантій для працівника у разі такого звільненні.

          В судовому засіданні у  зв’язку із припиненням юридичної особи – Державне підприємство  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” шляхом приєднання до Державного підприємства  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова”, проведеної наказом Міністерства промислової політики України №476 від 10.07.2009 р. “Про припинення шляхом реорганізації Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, виданого  на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №758-р від 1.07.2009 р. “Про реорганізацію Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, первісного відповідача – Державне підприємство  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” замінено на його правонаступника –  Державне підприємство  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова”.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 скорегував свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, на те, що  Державне підприємство  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” припинило свою діяльність та не збереглося його робоче місце – посада заступника генерального директора по кадрах, режиму, авіаційній безпеці та з соціально-побутових питань, просив постановити рішення, яким визнати звільнення неправильним, стягнути на його користь 47548,50 грн. заробітної плати, 192315 грн. вихідної допомоги, 53847,92 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 53847,92 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум, а всього стягнути 347559,34 грн.

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          В судовому засіданні представник відповідача Державного підприємства  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова”  Гудій В.В. позов ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на безпідставність його вимог.

          В судовому засіданні представник  третьої особи: ОСОБА_2 – виконуючого обов’язки генерального директора Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” Лефор Г.І. просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з тих же підстав.

          Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з листопада 2006 р. працював на Державному підприємстві  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ послідовно на посадах: директора з питань режиму та внутрішньої безпеки; в.о.заступника генерального директора по персоналу, режиму та авіаційній безпеці; директора з питань режиму та внутрішньої безпеки, директора з персоналу, режиму та внутрішньої безпеки; заступника генерального директора по кадрах, режиму та з соціально-побутових питань, заступника генерального директора по кадрах, режиму, авіаційній безпеці та з соціально-побутових питань. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №758-р від 1.07.2009 р. “Про реорганізацію Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, наказу Міністерства промислової політики України №476 від 10.07.2009 р. “Про припинення шляхом реорганізації Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, наказу Міністерства промислової політики України №155-Д від 6.08.2009 р.  наказом Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” №207 від 7.08.2009 р. з 7.10.2009 р. ліквідовано посаду заступника генерального директора по кадрах, режиму, авіаційній безпеці та з соціально-побутових питань. Позивач ОСОБА_1 про скорочення штату працівників 10.08.2009 р. був повідомлений начальником управління кадрів, про що свідчить його підпис у попередженні №11; наказом Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” №137/К від 27.11.2009 р. він 30.11.2009 р. був звільнений з займаної посади у зв’язку із скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги, підстава: наказ №207 від 7.08.2009 р. про ліквідацію посади, письмове попередження про вивільнення №11 від 10.08.2009 р. При визначенні дати звільнення було враховано те, що ОСОБА_1 було звільнено від роботи, про що він надав підприємству листок непрацездатності.

          Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених у п.1 вказаної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

          Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Кодексом Законів про працю України.

         Судом не встановлено факту порушення  з боку Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” законних прав позивача при звільненні з роботи,  оскільки ОСОБА_1 було звільнено у зв’язку із скороченням штату працівників, дійсно, позивач користувався переважним правом на залишення на роботі та йому пропонувалася посада інженера з технічного нагляду відділу нагляду за безпечною експлуатацією будівель та споруд, від якої ОСОБА_1 відмовився, про що підтвердив в судовому засіданні, керівництво підприємства  не мало можливості перевести його  на іншу  роботу; позивач в день звільнення не перебував у відпустці та в період тимчасової непрацездатності, тому  позовні вимоги  ОСОБА_1 до Державного підприємства  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова” про визнання звільнення неправильним суд знаходить необґрунтованими, оскільки при звільненні ОСОБА_1 було повністю дотримано вимоги ст.49-2  КЗпП України, в тому числі стосовно попередження за два місяці про наступне вивільнення та пропозицію іншої роботи.

          В судовому засіданні ані позивач ОСОБА_1, ані його представник  ОСОБА_3 не надали жодних доказів будь-якого порушення законодавства при проведенні його звільнення, їх твердження про введення нової посади наказом №210 від 7.08.2009 р., про підписання  наказів №207 від 7.08.2009 р., №137/К від 27.11.2009 р. неуповноваженою особою не заслуговують на увагу, оскільки видання наказу №210 від 7.08.2009 р. одночасно із наказом №207 від 7.08.2009 р. здійснено в межах реорганізації підприємства й до попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення та наказу про його звільнення, накази №207 від 7.08.2009 р., №137/К від 27.11.2009 р. є чинними. У суду відсутні підстави для визнання працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією підприємства, як того вимагав представник позивача, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що позивача було звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку та гарантій для працівника у разі такого звільненні.

          Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи приймає орган, який розглядає трудовий спір, одночасно при винесенні рішення про поновлення на роботі.

          Суд, враховуючи, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не ставив питання про поновлення на роботі, тому знаходить безпідставними вимоги позову про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання звільнення неправильним.

          Позивач ОСОБА_1, звертаючись о суду із зазначеними вимогами, в позовній заяві зазначив, що 2.02.2009 р. між ним та   Державним підприємством  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”  у письмовій формі був укладений трудовий договір про прийняття його на роботу на посаду заступника генерального директора по кадрах, режиму, авіаційній безпеки та з соціально-побутових питань, тому на його користь має бути стягнуто вихідну допомогу в розмірі, передбаченому п.14 трудового договору, в обґрунтування своїх вимог надав суду трудовий договір. При цьому надані суду документи, пояснення учасників судового розгляду свідчать про те, що ОСОБА_1 працював    на   державному підприємстві  з листопада 2006 р. на різних посадах, тобто працював на підприємстві з листопада 2006 р. за безстроковим договором з переводом за його заявами на інші посади.

          Вивченням трудового договору від 2.02.2009 р., укладеного між ОСОБА_1 та    Державним підприємством  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, встановлено, що такий укладено на строк до 31.12.2011 р., що у разі його дострокового припинення, незалежно від причин та підстав, встановлюються додаткові гарантії та компенсації, а саме: виплата десяти середньомісячних зарплат (п.14 договору).

          В судовому засіданні представник відповідача  Гудій В.В. пояснила, що адміністрація  підприємства, здійснюючи перевірку обставин укладення вказаного договору, враховуючи, що підписання строкового договору з працівником, який працює на підприємстві відповідно до безстрокового договору, погіршує становище працівника,  керуючись ст.9 КЗпП України, 29.09.2009 р. надіслала ОСОБА_1 повідомлення №13 від 28.09.2009 р. про недійсність укладеної угоди. Надані суду документи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 повідомлення №13 від 28.09.2009 р. отримав  21.10.2009 р.

          Відповідно до ст.9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

          Наданою суду Галузевою угодою Авіаційної промисловості України передбачено, що представники власника в межах своєї компетенції доручають керівникам підприємств при звільненні працівника за п.1 ст.40 КЗпП України виплачувати йому збільшену, в залежності від стажу роботи на даному підприємстві, вихідну допомогу, на умовах колективного договору підприємства (п.4.2.4 угоди); підприємства самостійно розробляють форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки,  ставки, схеми посадових окладів, запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантованих виплат із дотриманням норм і гарантій, передбачених угодою, і встановлюють їх у колективних договорах (п.5.1.8 угоди); керівники підприємств і профспілкові комітети передбачають у колективних договорах у межах наявних можливостей додаткові, у порівнянні з законодавством, соціальні гарантії, пільги та компенсації для працівників підприємств, за рахунок власних коштів, зокрема, в тому числі: здійснення за рахунок чистого прибутку підприємств додаткові до передбачених законодавством соціальні виплати – матеріальну допомогу працівникам при звільненні за скороченням штатів – в розмірі, залежному від стажу роботи на підприємстві (п.9.3.4 угоди).

         Представник відповідача Гудій В.В. стверджує, що Державне підприємство  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” прибуток не отримувало та не мало можливості виплачувати  додаткові кошти, що заборгованість підприємства складає більше 1 млрд.грн., борг із заробітної плати – 30 млн.грн., що і стало однією із підстав реорганізації  підприємства  шляхом приєднання до Державного підприємства  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова”, у суду відсутні підстави не довіряти зазначеним показам представника відповідача, оскільки будь-яких доказів в їх спростування в судовому засіданні здобуто не було.

          Суд враховуючи викладене, недійсність укладеного трудового договору від 2.02.2009 р., що у  Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” не було прибутку, ані Галузева угода Авіаційної промисловості України, ані колективній договір державного підприємства не містять положень, що в трудових договорах можуть передбачатись питання введення додаткових компенсаційних виплат, знаходить вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь допомогу в розмірі, передбаченому п.14 трудового договору, необґрунтованими, в судовому засіданні не доведеними.

          Вивченням трудового договору від 2.02.2009 р., укладеного між ОСОБА_1 та    Державним підприємством  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, встановлено, що цей договір передбачав за виконання обов’язків до договором виплату додаткових премій, надбавок та винагород.

          Позивач ОСОБА_1 стверджує, що після видання ОСОБА_2 – виконуючим обов’язки генерального директора Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” наказу №208 від 7.08.2009 р. про його відсторонення від роботи на посаді заступника генерального директора по кадрах, режиму, авіаційній безпеці та з соціально-побутових питань  йому не була виплачена премія в розмірі 100% посадового окладу за липень 2009 р., а, починаючи з серпня 2009 р. по момент звільнення, крім премії не виплачувалися премія за експорт, надбавка за інтенсивність праці, тому при звільненні із ним не розрахувалися й  на його користь слід стягнути  47548,50 грн.

          Суд враховуючи недійсність укладеного договору від 2.02.2009 р., що у  Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ” не було прибутку, знаходить вимоги ОСОБА_1 в цій частині необґрунтованими, в судовому засіданні не доведеними, крім того  в судовому засіданні  позивач підтвердив, що зазначені премії й надбавка йому не нараховувалися. Не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги ОСОБА_1

          На підставі викладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.40,42,49-2,116, 117,231,232,235,236,237 КЗпП України, ст.ст.3,4,10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства  “Авіаційний науково-технічний комплекс ім.. О.К.Антонова”, третя особа: ОСОБА_2 – виконуючий обов’язки генерального директора Державного підприємства  “Київський авіаційний завод “АВІАНТ”, про визнання звільнення неправильним, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум – відмовити

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         СУДДЯ