Справа №2-443/06

Р І Ш Е Н Н Я

Ім`ям України

07 березня 2006 року Дніпровський районний суд

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Кір`яка А.В.

при секретарі Киця Л.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дніпродзержинської філії Придніпровської товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом і доповнивши свій позов в попередньому засіданні, просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між нею та відповідачкою 22.12.1998 року у Дніпродзержинській філії Придніпровської товарної біржі, дійсним та визнати за нею право власності на вказану квартиру. В обгрунтування своїх позовних вимог вона в позовній заяві та попередньому засіданні пояснює, що за вищевказаним договором купівлі-продажу від 22.12.1998 року вона купила у відповідачки квартиру АДРЕСА_1 . Договір був укладений та зареєстрований у Дніпродзержинському філіалі Придніпровської товарної біржі згідно зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу". За цим договором відповідачка передала їй вказану квартиру, а вона передала відповідачці вказану в договорі суму грошей -11 748 гривень. На цей час вона бажає розпорядитись цією квартирою, але після звернення до нотаріуса їй стало відомо, що укладений між нею га відповідачкою договір купівлі- продажу не відповідає законодавству, так як він не був нотаріально посвідчений. Тому вона не зможе належну йому квартиру продати, здарувати чи іншим способом розпорядитись своєю власністю без визнання судом договору дійсним та визнання за нею права власності на цю квартиру. Проте, і віна і відповідачка виконали всі умови договору, тому суд може визнати такий договір дійсним. В попередньому засіданні позивачка пояснив, що на період укладання договору та до моменту, коли стало необхідно розпорядитись квартирою, вона не знала про те, що цей договір повинен бути нотаріально посвідчений. З цієї поважної причини вона пропустила трьохрічний строк позовної давності. Просить поновити їй строк позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала повністю та при цьому пояснила, що вона дійсно продала позивачці свою квартиру АДРЕСА_1 з оформленням у Дніпродзержинській філії Придніпровської товарної біржі. Вона передала квартиру позивачці, а позивачка передала їй за квартиру 11 748 гривен. Не заперечує проти визнання цього договору дійсним та проти визнання за позивачкою права власності на квартиру.

Представник Дніпродзержинської філії Придніпровської товарної біржі в попереднє засідання не з`явився, а своїй відповіді на позов від 01.03.2006 року просив розглянути справу без представника біржі. Також просить задовольнити позов ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні попереднього засідання на підставі ст. 130 ч.4 ЦПК України, згідно з якою при визнанні позову відповідачем в попередньому судовому засіданні судове рішення ухвалюється в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Відповідно до ст. 174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно як ст. 47 ч.2 ЦК України 1963 року, який був чинним на час укладання договору, так і ст. 220 ч.2 чинного ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

В попередньому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 22.12.1998 року позивачка купила у відповідачки квартиру АДРЕСА_1 . Обидві сторони виконали умови договору, а саме: позивачка фактично користується квартирою, передавши відповідачці гроші у сумі 11 748 гривень; відповідачка передала позивачці квартиру, одержавши від неї гроші у сумі 11 748 гривень. Цей факт підтверджується крім визнання позову сторонами письмовими доказами по справі: договором та технічним паспортом на квартиру. До цього часу договір ніким не оспорювався. Порушень з боку товарної біржі судом не встановлено, так як згідно зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" дозволяться укладення таких договорів на товарній біржі і подальше їх нотаріальне посвідчення не потрібно. В той же час Закон України "Про нотаріат", а також зміни в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справам про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 року, внесені Верховним Судом України 25.05.1998 року, вимагають обов`язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомості. На думку суду, явна суперечність в рівнозначних Законах, а також вказівки Пленуму Верховного Суду України про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомості на підставі недодержання сторонами нотаріальної форми договору, не можуть бути перешкодою для визнання такого договору дійсним, так як в цій же постанові Пленуму Верховного Суду України вказано, що якщо така угода виконана повністю або частково одною із сторін, а друга сторона ухиляється від його нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст. 47 ЦК України 1963 року вправі визнати такий договір дійсним.

Згідно ст.12 Закону України «Про власність» громадянин набуває права приватної власності на майно, одержане в результаті укладення угод, не заборонених законом. У відповідності із ст. 224 ЦК України 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати покупцю майно у власність. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання її права власності на квартиру також підлягають задоволенню.

Таким чином, визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси відповідача та інших осіб, а позов може бути задоволений, так як для цього є законні підстави.

Вирішуючи питання про поновлення строку позовної давності, суд приходить до висновку. що позовна давність згідно зі ст. 267 ЦК України не може бути застосована, так як про її застосування не було заявлено ні одною із сторін. Крім того, суд вважає, що строк позовної давності пропущений позивачем з поважної причини і тому порушене право в силу ст. 267 ЦК України підлягає захисту, і в поновленні строку позовної давності немає необхідності.

Виходячи з викладеного та ст.ст. 47 ч.2 ЦК України 1963 року, ст.220 ч.2 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,57,60,130, 174 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дніпродзержинської філії Придніпровської товарної біржі про визнання договору купівлі-

- 2 -

продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22.12.1998 року в Дніпродзержинській філії Придніпровської товарної біржі та зареєстрований за № АДРЕСА_2 , - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кір`як А.В.