Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-3356/08     Головуючий у 1-й інстанції: Мазурик О.Ф.

Суддя-доповідач  Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 жовтня 2008 року     м.  Запоріжжя

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:    Осоцького І.І.
Суддів:     Прокопенка О.Л.

Маловічко С В. При секретарі:   Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду ОСОБА_4 від ЗО січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики , -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 р. ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом,  в якому просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь борг за договором позики. При цьому послався на те,  що з 10 серпня 2002 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір займу,  згідно якого ОСОБА_6  взяв у нього по розписці в борг грошові кошти в сумі 7500 доларів США. Згідно вищевказаної розписки ОСОБА_6  зобов'язався повернути йому грошові кошти в строк до 10 серпня 2006 року. 06.05.2006 року в рахунок погашення боргу ОСОБА_6  передав йому 4000 доларів США та 10.08.2006 року ще 2000 доларів США. Таким чином 10.08.2006 року сума боргу залишилась 1500 доларів США,  яку ОСОБА_6  в добровільному порядку повертати відмовляється.

Посилаючись на вказані обставини,  просив суд,  стягнути з ОСОБА_6 на його користь борг по договору займу в сумі 7575, 00 грн. та судові витрати: держмито в сумі 75, 75 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 30 січня 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в розмірі 7575 грн.,  а також судовий збір в сумі 75, 75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 30 січня 2007 року,  як таке,  що постановлене з порушенням норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Клдегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції,  апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог  ст.  303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається,  що суд правильно встановив правовідносини,  які склалися між учасниками справи,  дав їм належну правову оцінку,  а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення,  яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи,  що ОСОБА_6  10.08.2002 року взяв в борг у ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 7500 доларів США,  що на той час було еквівалентно 40275 грн.,  які зобов'язався повернути 10.08.2006 року.

У зв'язку з тим,  що ОСОБА_6  своєчасно борг в повному обсязі не повернув,  ОСОБА_5 вимушений був звернутися з позовом до суду.

Апеллянт не заперечує,  що примірник розписки ОСОБА_6  про отримання грошей від ОСОБА_5 дійсно мається,  однак він знаходиться в іншій цивільній справі за її позовом до ОСОБА_6  про поділ спільного майна подружжя (а.с. 20).

Таким чином,  судова колегія вважає,  що Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.  ст.  304,  п.1  ст.  307,  308,  313,  п.1  ст.  314,  315,  317  ЦПК України,  колегія судців,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Запоріжжя від 30 січня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно,  проте може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.