Судове рішення #7910154

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа№11-129/2010 каткатегорія ст. 186 ч.2 КК УкраїУУкраїни

             Головуючий по 1 інстанції Макаренко І.В.

             Доповідач в апеляційній інстанції І.А. Поєдинок

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого – Поєдинка І.А.

Суддів – Соломки І.А., Єльцова В.О.

за участю прокурора – Свищ Л.А.

за участю адвоката – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора,   засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10.12.2009 року, яким

                                                         ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,  громадянин України, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1,  раніше двічі судимого, засудженого за ст. 186 ч.2 із застосуванням ст.71  КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, а початок строку відбування йому покарання визначено рахувати з 10.12.2009 року, зараховано в строк відбуття покарання тримання під вартою в період з 29 по 30 січня 2009 року.

Вирішена доля судових витрат та речових доказів по справі, відповідно до положень ст.ст.81, 91, 92 КПК України,-

встановила:

     Згідно вироку суду,     ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 15.01.2009 року, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, з метою викрадення чужого майна, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров,я потерпілого ОСОБА_4, яке виразилось в погрозах побиття останнього, відкрито заволодів мобільним телефоном останнього , чим завдав матеріальної шкоди на суму 931 грн.          

 В апеляції прокурор просить вирок в частині призначеного покарання скасувати в зв,язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м,якості і постановити новий вирок, яким засудити за сукупністю вироків до 5 років позбавлення волі.  

 З апеляції засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він не згідний з вироком суду, просить даний вирок скасувати та розглянути справу більш детально, вважає, що справу розглянуто однобічно, його дії слід кваліфікувати як шахрайство, крім того судом 1

                                                                   2

інстанції не враховано, що він позитивно характиризується, повністю відшкодована шкода та потерпілий немає ніяких претензій.

       В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах  засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду 1 інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд з підстав того, що при судовому розгляді справи не були допитані в судовому засіданні особисто всі свідки та потерпілий, а лише оголошені їх показання, у зв,язку з чим всі учасники процеси не мали можливості їх допитати; явка з повинною написана ОСОБА_3 під впливом фізичного насильства з боку працівників міліції; не проведені всі очні ставки; не з,ясоване відношення ОСОБА_5 до шахрайських дій, а лише відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.186 КК України; ОСОБА_5 здійснив тиск на свідка ОСОБА_6 з метою приховання дійсних обставин справи та щоб уникнути кримінальної відповідальності; на місці скоєння злочину були присутні ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, при цьому не прийняте рішення про наявність чи відсутність в їх діях складу злочину передбаченого ст.396 КК України.  

       В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав апеляцію, уточнивши свої апеляційні вимоги та просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

        Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, підтримавшого свою апляцію та просив залишити апеляції засудженого та його захисника без задоволення, пояснення засудженого та його захисника підтримавших свої апеляції та просивших апеляцію прокурора залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

        Колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про винуватість ОСОБА_3 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об,єктивно.

       Як свідчать матеріали кримінальної справи і дані протоколу судового засідання, органом досудового слідства й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання  в апеляційній скарзі засудженого та його захисника про неповноту, однобічність та необ,єктивність проведеного по ній слідства не грунтуються на матеріалах справи.

        Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

        Твердження ОСОБА_3 в апеляції про те, що він скоїв шахрайство, а не грабіж є безпідставними.

         Ці заперечення звинувачення були детально розглянуті судом 1 інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами.

         Так мотивуючи висновки про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обгрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_4 , який  в подробицях розповів про обставини вчинення ОСОБА_3 цього злочину, що надалі знайшло своє підтвердження в ході слідства.

          Зокрема, потерпілий послідовно стверджував, що 15.01.2009 року він разом з ОСОБА_5 знаходились у дворі будинку АДРЕСА_2 в м.Черкаси, в цей час до них підійшов ОСОБА_3 і виражаючись нецензурною лайкою та погрожуючи застосуванням фізичного насильства, відкрито з руки вихопив його мобільний телефон, після чого з місця вчинення злочину втік.

         Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_4, суд 1 інстанції не лише у вироку навів зміст цих показань, але й докладно обгрунтував, чому в основу вироку поклав саме ці показання, правильно зазначивши, що вони відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.

        Зокрема, ці показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, які аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_4

        З показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 видно, що останні 15.01.2009 разом з засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_10 знаходились біля ресторану «Макдональдс», коли ОСОБА_3 раптом пішов у двір дому АДРЕСА_2, а вони (ОСОБА_7 та ОСОБА_8) пішли за ним та бачили як ОСОБА_3 на підвищених тонах розмовляв з потерпілим ОСОБА_4 та

                                                                            3

ОСОБА_5, після того як ОСОБА_3 повернувся то показав їм мобільний телефон, пояснивши, що забрав його у ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_10 по суті дала аналогічні покази, окрім того, що вона у двір будинку не заходила та не бачила спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_3, а коли останній повернувся то показав мобільний телефон, пояснивши, що забрав його у ОСОБА_4 (а.с.109-110).

          Свідок ОСОБА_11 показав, що телефон «Нокіа 6131» він придбав у ОСОБА_3 і який потім добровільно видав співробітникам міліції.

          З показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вбачається, що вони є працівниками міліції та після адміністративного затримання ОСОБА_3, останній їм повідомив, що 15.01.2009 року шляхом ривка викрав мобільний телефон у ОСОБА_4.

          За висновками товарознавчої експертизи, залишкова вартість мобільного телефону викраденого у ОСОБА_4 складає 931грн.

          Колегія суддів вважає, що при оцінці доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст.67 КПК України.

          Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що  засуджений ОСОБА_3 вчинив саме грабіж відносно потерпілого ОСОБА_4 і які в свою чергу спростовують доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про вчинення ним шахрайства, а не грабіжу.

          Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3  за ч.2 ст.186 КК України.

         Посилання в апеляції захисника засудженого на те, що явка з повинною, в якій ОСОБА_3 визнав себе винним,  отримана із застосуванням психічного та фізичного тиску, були предметом ретельної перевірки та спростовані відповідними доказами, про що прокуратурою прийняте відповідне процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.259-262). Крім того з вироку суду 1 інстанції вбачається, що при ухвалені рішення суд взагалі не посилався на явку з повинною ОСОБА_3 як на доказ вчинення останнім грабежу відносно потерпілого ОСОБА_4

        Посилання захисника засудженого в  апеляції на неповноту досудового та судового слідства, що на думку апелянта виразилось в непроведенні всіх очних ставок, не з,ясовано відношення ОСОБА_5 до шахрайських дій відносно ОСОБА_4, не з,ясовано чи був тиск на свідка ОСОБА_10 з боку ОСОБА_5, на місці злочину були присутні ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому не прийняте процесуальне рішення про наявність в їх діях складу злочину передбаченого ст.396 КК України, під час судового слідства особисто не допитані потерпілий та деякі свідки, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки кримінальна справа відносно ОСОБА_3 розглянута об,єктивно, повно і всебічно та судом 1 інстанції досліджені всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

      Посилання на те, що суд 1 інстанції у вироку конкретно не зазначив чому взяв до уваги  докази потерпілого й відкинув всі докази засудженого, в тому числі про причетність ОСОБА_5 до шахрайських дій відносно ОСОБА_4, непроведення всіх очних ставок, про тиск на свідка ОСОБА_10 з боку ОСОБА_5,  є безпідставними, оскільки суд вжив заходів до перевірки всіх доказів по справі, в тому числі доказів засудженого ОСОБА_3 та в межах своїх прав та обов,язків  дав цим доказам оцінку з урахуванням вимог ст.67 КПК України.          

       Щодо доводів апеляції про те, що суд 1 інстанції в порушення КПК України особисто не допитав в судовому засіданні потерпілого та деяких свідків, а лише обмежився оглошенням показань цих осіб на досудовому слідстві, то колегія суддів вважає, що вони також є безпідставними. Так, відповідно до ст.306 КПК України, суд може оголосити показання свідка, дані під час досудового слідства , у випадках неявки в судове засідання, явка якого з тих чи інших причин неможлива. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що у зв,язку з неявкою потерпілого та деяких свідків, останні неодноразово судом піддавались примусовому приводу та з рапортів працівків міліції та пояснень громадян вбачається, що доставити в судове засідання вищевказаних осіб з різних причин було неможливо, у зв,язку з чим суд оголосив їх показання дані під час досудового слідства. При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що в судовому засіданні (а.с.285) суд 1 інстанції з,ясував питання можливості закінчення судового слідства у відсутність нез,явившихся осіб та наявності доповнень у учасників процесу, однак ніяких доповнень та заперечень від останніх не надійшло.

       Щодо доводів апеляції  про неприйняття рішення щодо  наявністі  чи відсутності в діях  сівдків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складу злочину передбаченого ст.396 КК України, то

                                                                             4

колегія суддів вважає, що це не може бути предметом апеляційного розгляду, що в свою чергу не позбавляє права ту чи іншу особу звернутись з відповідною заявою в правоохоронні органи.

          Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_3  задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно.

          Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого, обставини пом,якшуючої покарання та відсутності обтяжуючих обставин, суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута  при призначені ОСОБА_3 мінімальної міри покарання передбаченої ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.71 КК України та приєднанням частки покарання за попереднім вироком у виді 6 місяців позбавлення волі, тим більше, що суть апеляції прокурора зводиться лише до призначення покарання за сукупністю вироків у вигляді 5 років позбавлення волі замість 4 років 6 місяців позбавлення волі призначених судом 1 інстанції.

          На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення ОСОБА_3 надмірно м,якого покарання, непереконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_3  покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, призначено в межах санкції ч.2 ст.186 КК України та з дотриманням вимог ст.71 КК України, тому апеляція прокурора  задоволенню не підлягає.

         Згідно ст.365 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

         При таких обставинах, підстав для зміни чи скасування вироку не мае, тому апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.

          Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колепя суддів,-

ухвалила:

     Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси  від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Головуючий                     /підпис/

       

        Судді                                  /підпис/

Згідно з оригіналом                  /підпис/                                                                          І.А. Поєдинок

         

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація