АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі : позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання. Просила ухвалити рішення, яким розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 26.06.2008 року між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 Вінницької області.
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 20.09.2008 року ОСОБА_3. після реєстрації шлюбу 20.09.2008 року змінила своє прізвище з «Черепко» на «Вечерук».
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2010 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області 26.06.2008 року, за реєстром №1169. Визнано за ОСОБА_1 право власності на цілий жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: Вінницька область, АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 11.01.2010 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник відповідач ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та за змістом відповідати вимогам ст.. 215 ЦПК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що за умовами укладеного між сторонами 26.06.2008 року договору довічного утримання ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою : Вінницька область, Липовецький район, вулиця Тарапати 7, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, виданого виконкомом Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області 10.04.2008 року. Згідно п. 3 зазначеного договору ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання:
1. забезпечувати ОСОБА_1 житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого її проживання у відчужуваному будинку без будь-яких обмежень у користуванні всім будинком;
2. забезпечувати ОСОБА_1 щоденним харчуванням, а також одягом та взуттям;
3.забезпечувати ОСОБА_1 на випадок захворювання необхідними медикаментами, а у випадку необхідності її стаціонарного лікування, ОСОБА_3 нести всі витрати, пов’язані з перебуванням ОСОБА_1 у лікарні.
Вартість матеріального забезпечення (харчування, одяг і необхідна допомога встановлена сторонами в розмірі 600 гривень і така оцінка підлягає індексації у порядку встановленому законом( п.4 договору).
Судом встановлено, що в серпні 2009 року між сторонами виник конфлікт, після чого починаючи з 28 серпня 2009 року відповідачка залишила місце проживання позивачки і перейшла на інше місце проживання та перестала виконувати обов’язки, передбачені умовами договору довічного утримання, оскільки перестала забезпечувати ОСОБА_1 щоденним харчуванням, одягом, взуттям та медикаментам загальною вартістю 600 гривень на місяць без врахування індексу інфляції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону.
Зокрема, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зокрема, в ідповідно до ч. 1 ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини. Після розірвання договору довічного утримання настають правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 756 ЦК України, відповідно до якої, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що набувачем житлового будинку за договором довічного утримання - ОСОБА_3 з 28.08.2009 року не виконувались обов’язки за зазначеним договором, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, розірвання укладеного договору та визнання за позивачкою права власності саме на те майно, яке було передане нею відповідачці. Судом встановлено, що законні права та інтереси ОСОБА_1 порушені, а тому підлягають судовому захисту.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового.
Таким чином рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун