Справа F 2-а-1840/10

F2-а-9605/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2010 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Зінченко Ю.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобовFязання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус FДитина війниF та відповідно до ст.6 Закону України FПро соціальний захист дітей війниF йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2008 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував. В звFязку з чим, позивач вважає дії відповідача протиправними та просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та зобовFязати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як Fдитині війниF, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

Сторони до суду не зFявились, просили розглядати справу за їх відсутністю, про що надали письмові заяви.

Відповідач направив до суду письмові заперечення, у яких просив в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до п. 2 Прикінцевих положень ЗУ FПро соціальний захист дітей війниF F 2195-1У особи, які мають право на пільги відповідно до ЗУ FПро соціальний захист дітей війниF та ЗУ FПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуF, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Позивач отримує в УПФУ в Московському районі м. Харкова підвищення до пенсії, як член сімFї померлого учасника війни, відповідно до ч.1 ст. 10, ч. 4 ст. 14 ЗУ FПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуF, за отриманням пільг відповідно до ст. 6 ЗУ FПро соціальний захист дітей війниF позивач не звертався.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані суду докази вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус FДитина війниF та відповідно до ст.6 Закону України FПро соціальний захист дітей війниF йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2008 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував.

Позивачу виплачувалось підвищення до пенсії згідно з Законом України FПро статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захистуF в період 2007-2008 р.

Ці обставини підтверджуються довідкою відповідача про фактично виплачені суми.

Відповідно до ст.6 Закону України FПро соціальний захист дітей війниF громадянам, яким встановлений статус FДитина війниF, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади F Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року F4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007-2008 роки, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень ЗУ FПро соціальний захист дітей війниF F 2195-1У особи, які мають право на пільги відповідно до ЗУ FПро соціальний захист дітей війниF та ЗУ FПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуF, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

Позивач отримує в УПФУ в Московському районі м. Харкова підвищення до пенсії, як член сімFї померлого учасника війни, відповідно до ч.1 ст. 10, ч. 4 ст. 14 ЗУ FПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуF, що підтверджується довідкою.

Таким чином, позивач за 2007-2008 роки отримував соціальну допомогу, яка нараховувалася йому відповідно до Закону України FПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуF у обсязі, передбаченому чинним законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 122, 162, 163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити позивачу строк для звернення до суду.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» - відмовити в повному обсязі.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Зінченко Ю.Є.