Справа № 22ц- 3320/2006 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 31 суддя Слоквенко Г.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоус А.Н.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Солонянського районого суду Дніпропетровської області від 03 квітня
2006 року
за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Авіас-2000" про розірвання договорів оренди земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, -
Встановила :
Рішенням Солонянського районого суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про розірвання договорів оренди земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди (а.с.71-74).
В апеляційній скарзі (а.с.80-83) ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне та неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, неправильно, визначення правовідносин, що склалися між сторонами, просить рішення суду скасувати і задовольнити її позовні вимоги, оскільки, на її погляд, суд:
зробив неправильний висновок, що строк дії договорів оренди землі через 3 роки закінчився саме 19 лютого 2005 року, в той час, як вказані договори відповідно до п.7.1 договорів, а також ст.18 Закону України "Про оренду землі", що діяла на момент укладення договорів, набрали чинності лише 16 жовтня 2002 року після їх державної реєстрації Дзержинівською сільською радою, у зв'язку з чим строк їх дії закінчився лише 16 жовтня 2005 року;
неправильно врахував вимоги ст.33 Закону України "Про оренду землі", ст.764 ЦК України щодо продовження дії договору на той самий строк у разі, якщо протягом місяця після закінчення строку дії договору жодна з сторін не заперечує проти продовження його дії.
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у
межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договорів оренди, суд першої інстанції дійшов висновку, що:
позивачкою не надано доказів істотних порушень відповідачем умов договору оренди;
Закон України "Про оренду землі" не передбачає відшкодування моральної шкоди у разі порушення умов договору оренди.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно п.4.2 договорів оренди строк дії договору автоматично продовжився і в даний час складає 6 років, оскільки відповідно до п.4.3 договорів позивачка повинна була попередити відповідача про бажання припинити договірні відносини не пізніше як за 6 місяців до закінчення строку дії договорів.
Такий висновок суду не відповідає вимогам ст.31 Закону України "Про ореду землі" про припинення договору оренди у разі закінчення строку його дії або його розірвання з підстав, передбачених законом.
При цьому Закон не передбачає можливість пролонгації договору оренди і не надає сторонам право вносити до договору оренди будь-які домовленості щодо продовження строку дії договору, оскільки передбачає поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за умови, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору' не надав письмових заперечень.
З пояснень представника відповідача у суді апеляційної інстанції вбачається, що відповідно до умов п.4.1 у зв'язку з проведенними польовими роботами строк дії договорів оренди повинен був закінчитися після збору врожаю у листопаді 2005 року.
З огляду на це не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що з листом від 03 листопада 2005 року позивачка звернулась до відповідача після пролонгації договору.
При наявності письмової відповіді відповідача від 22 листопада 2005 року (а.с.27-28) на звернення позивачки від 28 вересня 2005 року висновки суду першої інстанції про те, що цей лист позивачки є неналежним доказом, суперечить матеріалам справи.
Таким чином, постановлюючи рішення, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.214,215 ЦПК України в повному обсязі не вирішив: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що рішеня суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договорів оренди землі, посилаючись на припинення строку дії договорів оренди, тобто фактично позивачка ставила питання про припинення договорів оренди у зв'язку з закінченням строку їх дії, як це. передбачено ст.33 Закону України "Про оренду землі" (а.с.4-6).
Постановлюючи рішення про відмову в розірванні договорів оренди у зв'язку з не наданням позивачкою доказів істотних порушень відповідачем умов договорів оренди, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 у позові не ставила питання про розірвання договорів оренди з підстав істотних порушень відповідачем умов договорів і у встановленному порядку доповнень до позовної заяви з цих підстав до суду не подавала.
Враховуючи, що суд першої інстанції не уточнив позовні вимоги ОСОБА_1 і фактично не розглянув її позовні вимоги щодо припинення догорівів оренди у зв'язку з закінченням строку їх дії, а відмовив їй у позові про розірвання договорів з підстав, які у позові не були зазначені, рішення суду відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,311,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солонянського районого суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2006 року - скасувати.
Справу направити до Солонянського районого суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.