Справа № 1-60/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    19 лютого 2010 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі:

головуючого судді             - Козаченка Р.В.

при секретарі                      - Вєтошкіної Ю.В.

за участю прокурора          - Кривошеї О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, смт Підгородна, вул. Леніна 66/6, КорабельнаАДРЕСА_1, маючого на утриманні неповнолітню дочку – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 25 травня 1996 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 229-6 КК УССР (1960 р.) до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 45 КК УССР (1960р.) з іспитовим строком 1 рік;

- 25 лютого 1997 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 229-6 КК УССР (1960 р.) до позбавлення волі строком на 2 роки та 6 місяців;

- 6 вересня 2000 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ст. 140 ч. 3 КК УССР (1960 р.) до позбавлення волі строком на 3 роки;

- 13 вересня 2005 року Біляєвським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 20 березня 2006 року Первомайським міськрайонний судом за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки та 2 місяці,  

у вчинені злочину  передбаченого  ч. 2 ст. 185 КК України ,

В С Т А Н О В И В:

В серпні місяці 2009 року, точну дату під час слідства встановити не виявилося за можливе,  ОСОБА_1, будучи раніше судимим:

- 25 травня 1996 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 229-6 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 45 КК УССР (1960р.) з іспитовим строком 1 рік;

- 25 лютого 1997 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 229-6 КК УССР (1960 р.) до позбавлення волі строком на 2 роки та 2 місяці;

- 6 вересня 2000 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ст. 140 ч. 3 КК УССР (1960 р.) до позбавлення волі строком на 3 роки;

- 13 вересня 2005 року Біляєвським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 20 березня 2006 року Первомайським міськрайонний судом за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки та 2 місяці, звільнившись 20 травня 2008 року по відбуттю строку покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив корисливий злочин.

Так, в серпні 2009 року ОСОБА_1, перебуваючи в барі «Україна», який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Жуковського, буд. 49, побачив на сусідньому стільці чужий мобільний телефон марки «Nokia 6230». Тоді ж у нього виник умисел на незаконне заволодіння даним мобільним телефоном шляхом його таємного викрадення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив, достовірно знаючи, що у нього не знята та не погашена судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 140 КК УССР (1960 р.), скориставшись тим, що за його діями ніхто з присутніх в барі не спостерігає, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Nokia 6230», вартістю 570 грн., разом з флеш-картою марки «Transcend MM Ctobile» ємкістю 512 Мб, вартістю 50 грн., та сім-карткою «Лайф», вартістю 20 грн., на рахунку, якої було 9 грн., та зник з місця вчинення, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Своїми умисними діями підсудний спричинив потерпілому ОСОБА_3, якому належало вказане вище викрадене майно, майнову шкоду на загальну суму 649 грн.

Підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчинені злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 185  КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що в середині серпня  2009 року він знаходився в барі «Україна», який розташований на вул. Жуковського в
м. Первомайську, де побачив на сусідньому стільці біля барної стойки мобільний телефон «Nokia 6230. Впевнившись в тому, що за ним ніхто не слідкує взяв мобільний телефон та швидко залишив бар. В подальшому вкрадений мобільний телефон передав своєму знайомому Азамату як заставу за отримані в борг 150 грн., не сказавши останньому про його походження.      

Потерпілий ОСОБА_3 своїми поясненнями в судовому засіданні підтвердив, що працюючи барменом в барі «Україна», перебуваючи на робочому місці в один із днів серпня 2009 року поклав свій мобільний телефон «Nokia 6230» біля барної стойки. Близько 15:00 годин відволікся на декілька хвилин, а повернувшись на робоче місце побачив, що телефон відсутній. Через деякий час працівники міліції повернули йому телефон і від них він дізнався, що його викрав ОСОБА_1, який в той день перебував у барі.  

Підсудний просив слухати справу без дослідження доказів та допиту свідків, завдану своїми діями шкоду потерпілому відшкодовано, шляхом повернення викраденого телефону.

В зв’язку з повним визнанням підсудним своєї вини та за згодою учасників процесу, у відповідності зі ст. 299 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким з учасників розгляду справи не оспорюються.

За встановлених обставин суд вважає вину підсудного доказаною, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.  

При обранні виду та міри покарання підсудному суд враховує обставину, яка пом’якшує його покарання - щире каяття, а також обставину, яка обтяжує його покарання – рецидив злочину.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого підсудним ОСОБА_1 злочину, його особу та сукупність наявних обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, суд прийшов до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, але з обов’язковим контролем за його виправленням.

На підставі викладених обставин, керуючись ст. ст. 323 – 324 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, поклавши на нього у відповідності до ст. 76 КК України наступні  обов’язки:

•   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

•   повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

•   періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.  

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу, обрану відносно ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд, залишити без змін.

Речовий доказ по справі – мобільний телефон марки «Нокіа 6230» разом з шлеш-картою об’ємом пам’яті 512 Мб, який належить ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) та перебуває у нього на відповідальному зберіганні, повернути власнику.    

   На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Миколаївської області, через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області, на протязі 15 діб  з дня проголошення.

Суддя