УХВАЛА
м. Черкаси
24 грудня 2010 року Справа № 2а-5779/10/2370
Головуючому судді
Новіковій Т.В.
Додаток до постанови суду
Справа №2а-5779/10/2370
ОКРЕМА ДУМКА
судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В.
щодо незгоди з рішенням суду про задоволення адміністративного позову повністю
(ст.25 КАСУ України; правило 74 §2:6удь-який суддя, що брав участь у розгляді справи, має право додати до рішення або свою окрему думку, що збігається чи розходиться з рішенням, або просто констатацію своєї негоди (Регламент Європейського суду з прав людини від 04.11.1998р.); стаття 95 §2:кожен суддя може, якщо він цього забажає, прикласти до рішення виклад своєї особливої думки як при незгоді, так і за згодою з думкою більшості; суддя, який бажає зафіксувати свою згоду або незгоду без вказівки мотивів, може зробити у формі заяви (Регламент Міжнародного Суду ООН від 14.04.1978р.)
у адміністративній справі №2а-5779/10/2370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт» до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними (нечинними) та скасування повністю податкових повідомлень-рішень ДПІ у Катеринопільському районі від 08.07.2010р. №0000422301/0, яким платнику донараховано податкове зобов`язання з податку за прибуток підприємств в розмірі 2 716 888,00 грн., у тому числі 2 068 097,00 грн. - основного платежу та 648 791,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та від 07.07.2010 №0000412301/0, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 1 034 048,00 грн., у т.ч. 1 034 048 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 30.07.2010 №0000422301/1 у сумі 2 716 888,00 грн. та №0000412301/1 у сумі І 034 048,00 грн.; від 15.09.2010 №0000422301/2 у сумі 2 716 888,00 грн. та №0000412301/2 у сумі 1 034 048,00 грн.; від 22.11.2010 №0000422301/3 у сумі 2 716 888,00 грн. та №0000412301/3 у сумі 1 034 048,00 грн. Постановою колегії суддів Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. адміністративний позов задоволено повністю. Стосовно даного рішення висловлюю окрему думку: у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253 (зі мінами та доповненнями) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.1996 за №723/1748, - з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов`язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов`язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, що має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов`язання.
Направлення податковим органом платнику податків податкового повідомлення, у разі коли за результатами розгляду його скарги сума визначеного податкового зобов`язання не змінюється, не суперечить статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», хоча прямо цим Законом і не передбачена.
На підставі рішення Державної податкової адміністрації України від 15.11.2010р. №24750/7/25-0515 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Катеринопільський агропродукт» ДПІ у Катеринопільському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.11.2010 №0000422301/3 та №0000422301/3, якими Позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 716 888,00 грн., у тому числі 2 068 097,00 грн. - основного платежу та 648 791,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 1 034 048 грн., у т.ч. 1 034 048 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.07.2010р. №0000422301/0 та від 07.07.2010р. №0000412301/0 визначено податкові зобов`язання, що підтверджено рішеннями за наслідком розгляду скарг, встановлений граничний строк сплати щодо донарахованої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, відображений в картці особового рахунку платника податків за спірними рішеннями, не порушує права чи законні інтереси платника податків, а навпаки сприяє виконанню податкового обов`язку.
Розглянувши позовні вимоги ТОВ «Катеринопільський агропродукт»» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Катеринопільському районі (далі - Відповідач) від 08.07.2010 №0000422301/0, яким платнику донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 716 888,00 грн., в тому числі 2 068 097,00 грн. - основного платежу та 648 791,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та від 07.07.2010 №0000412301/0. яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 1 034 048 грн., у т.ч. 1 034 048 грн. - штрафні (фінансові) санкції, їх слід з власного переконання вважати такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі направлення від 29.04.2010р. №14, виданого ДПІ у Катеринопільському районі, та згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» і відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський агропродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009р., за результатами якої було складено акт від 21.06.2010р. №86/23-017/35821448, яким встановлено порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст.1, п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Пре бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 - XIV.
Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і З ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» віл 16.07.1999 року № 996-ХІ, відповідно до яких: «...первинні та зведені облікові документ можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність 7 оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, як. брала участь у здійсненні господарської операції...». Відповідно до ст. 3 зазначеного Закон; податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Оскільки зміст та обсяг проведення операцій між ТОВ «Катеринопільський агропродукт» і ТОВ «Промсвітгруп» не підтверджено матеріалами справи (належним оформленням первинних документів і як наслідок відображення операцій щодо товару невідомого походження, постав і невстановленими особами), то врахування на їх підставі сум' у складі податкового кредит видається неможливим.
Відповідно до змісту ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником перевищенням повноважень або взагалі без таких, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Якщо ж схвалення не відбулося, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і за його позовом визнається судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 239 ЦК України. У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28 квітня 1978 року (з відповідними змінами) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", судам роз`яснено, що угода може бути визнана недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Ці правила не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди. У матеріалах справи є договір укладений від єні юридичної особи директором, який фактично на час укладення не міг бути присутнім, оскільки був померлим згідно з копією свідоцтва про смерть від 27.05.2009 серії НОМЕР_1 (згідно реквізитів контрактів від 17.09.2009 №CSFO/UKR/2009/P0030 та від 06.10.2009 №CSFO/UKR/2009/POO32, укладених між ТОВ «Катеринопільський агропродукт» та ТОВ «Промсвітгруп»: саме контракти, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписані на виконання цих контрактів, підписано директором як уповноваженою особою ТОВ «Промсвітгруп» ОСОБА_1 .).
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення.
Згідно з ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. суб`єктом владних повноважень. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Натомість, судова колегія не дійшла висновку щодо наявності підстав для залишення у силі оспорюваних рішень від 08.07.2010р. №0000422301/0 у сумі 2 716 888,00 грн., від 07.07.2010 №0000412301/0 у сумі 1 034 048,00 грн.; від 30.07.2010 №0000422301/1 у сумі 2 716 888,00 грн. та №0000412301/1 у сумі 1 034 048,00 грн.; від 15.09.2010 №0000422301/2 у сумі 2 716 888,00 грн. та №0000412301/2 у сумі 1 034 048,00 грн.; від 22.11.2010 №0000422301/3 у сумі 2 716 888,00 грн. та №0000412301/3 у сумі 1 034 048,00 грн. (окрема думка судді Трофімової Л.B. інша: у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю і, як наслідок, визначені податковими повідомленнями рішеннями суми податкових зобов`язань будуть вважатись узгодженими).
У свою чергу, органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.90 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами як про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, так і про стягнення податкового боргу. Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно із п.3.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст.1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, у платника податку повинна бути уповноважена особа на здійснення господарської операції, яка могла би вчиняти юридично значимі дії зі складання, підписання, роздрукування або рукописного виписування первинних документів і заповнення їх реквізитів (адже юридична особа не може існувати без працівників або повноважних представників). У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо доручень (довіреностей) на представництво іншими особами інтересів ТОВ «Промсвітгруп».
Податки, належні до сплати в бюджет, є власністю держави, а тому, укладаючи договір на поставку соняшникової олії, не відображаючи в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відповідні суми коштів, отримані за таким договором, та не сплачуючи відповідні суми податків до бюджету, ТОВ «Промсвітгруп» вчинило дії спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, так само і надавши можливість отримати безпідставно податкову вигоду через можливість відшкодування ПДВ з бюджету іншими контрагентами(за участі підставних, невстановлених осіб).
Достовірність податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних спростовується тим, що на момент їх підписання посадовою особою ТОВ «Промсвітгруп». яка мала право за законом (статутом) вчиняти юридичні дії без довіреності юридичної особи, рахувався директор ОСОБА_1 , який помер до складання податкових накладних, тобто не міг мати ні право-, ні дієздатності на підписання податкових накладених та інших документів від імені цього товариства. Дружина колишнього директора ТОВ «Промсвітгруп» ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ще 19.09.2009 надала пояснення про те, що її померлий чоловік ніколи не займався підприємницькою діяльністю, а отже і не підписував жодних документів ТОВ «Промсвітгруп».
Вказані вище контракти, накладні та податкові накладні ТОВ «Промсвітгруп», складені невстановленими особами (а операції приховані за такими документами) не можуть визнаватись належними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій ,так само як і бути достатніми доказами для вирішення справи по суті.
Згідно з Довідкою від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» за правовою позицією Вищого адміністративного суду України відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.11 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору. Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-III, податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у поданій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, податкова декларація з додатками є документом, який підтверджує факт виникнення податкового зобов`язання, а отже правомірність та законність видачі податкових накладних. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР пов`язує виникнення права платника податків на отримання бюджетного відшкодування лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов`язання по сплаті податку в ціні товару. Позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту як складової для визначення права на бюджетне відшкодування (пп.7.7.1 ст.7).
Законом України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (пп.4.1.2 ст.4) визначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов`язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку ?ридбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість») передбачено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Законом України «Про податок на додану вартість» (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7) не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковим - накладними.
Відсутні підстави стверджувати, що у діях посадових осіб наявні ознаки добросовісності як принципу господарювання, правочин мав реальний характер і розумну ділову мету щодо вказаних контрагентів, документи, що його посвідчують, місті достовірну інформацію, оскільки доказів щодо узгодженості дій покупця і постачальника (перевезення, отримання і відвантаження по кількості та якості, належного представництв.» матеріально відповідальних осіб, дотримання політики ціноутворення і формуванню собівартості та планування отримати прибуток) суду не надано.
Дослідивши обставини і докази адміністративної справи № 2а-5779/10/2370 проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням - положень статті 162 КАС України, суддя доходить висновку про те, що позовні вимоги вказаній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт» до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними (нечинними) та скасування повністю податкових повідомлень-рішень ДПІ у Катеринопільському районі задоволенню не підлягають.
Суддя Л.В. Трофімова