Справа №2-9 \2010 р.                                                                      

Р І Ш Е Н  Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  16 лютого 2010 року.

 Ямпільський районний суд  Вінницької області

 в складі головуючого судді      Любинецької-Онілової А.Г.

   за участю  секретаря сз                           ОСОБА_1

   позивача ОСОБА_2

   відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

   представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов’язання не вчинювати дій, які небезпечні для життя та здоров’я, довкілля, зобов’язання до переселення домашніх тварин, не займатися вирощуванням домашніх тварин у приміщенні,  

ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_2 заявив позов до  ОСОБА_3 про зобов’язання не вчинювати дій, які небезпечні для життя та здоров’я, довкілля,  а також додатковий позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов’язання  до переселення домашніх тварин та не займатися вирощуванням домашніх тварин у приміщенні. Зазначив, що він протягом тривалого часу проживає по-сусідству із відповідачами,  в житловому будинку №161 по вулиці Гоголя в м.Ямполі Вінницької області. Позивач зазначає, що з 2007 року його проживання  поряд із відповідачами стало нестерпним по тій причині, що відповідачка ОСОБА_3 в сусідньому домоволодінні №159 вул.Гоголя розводить свиней в сараї на малій відстані від його житлового будинку,  що є порушенням норм ДБН.  Позивач посилається на те, що розведення свиней поряд із його будинком спричинює неприємний запах та розплід мух влітку. Неприємний запах від свиней не дає йому  можливості відчинити вікна свого житлового будинку, а також сушити прання біля будинку. Він неодноразово звертався до санепідемстанції, працівники якої здійснювали перевірку вказаних фактів, йому було рекомендовано звернутися до суду.  В ході судового розгляду справи позивач вказав, що оскільки  відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані в житловому будинку, а відповідачка ОСОБА_4, яка є невісткою ОСОБА_3,  проживає в будинку, тому їх необхідно зобов’язати  припинити таку діяльність та зобов’язати в подальшому не розводити свиней у сараї, який зазначений літерою «В» в інвентарному плані житлового будинку.  Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд зобов’язати відповідачів виселити свиней із сараю,  1983 року забудови, що значиться літерою «В» в схематичному плані  домоволодіння №159 вул.Гоголя м.Ямполя Вінницької області та зобов’язати їх не розводити в подальшому свиней у вказаному сараї.

       Відповідачі позовні вимоги не визнали, заперечували їх тим, що вони правил добросусідства не порушили. Пояснили, що дійсно відповідачка ОСОБА_3 для власних потреб розводить свиней у вказаному сараї. Однак, сарай побудований  в 1963 році ще попередніми власниками будинку і відповідачка ОСОБА_3 із її покійним чоловіком придбали сарай разом зі всією садибою,  а літня кухня позивача побудована в 1986 році. При будівництві літньої кухні позивач свідомо не відступив на 15 метрів від сараю. В своєму письмовому запереченні  відповідачка ОСОБА_3 також зазначила, що приписи санепідемстанції щодо розведення нею свиней були відкликані головним лікарем Ямпільської СЕС як незаконні. Відповідачі просили суд відмовити у задоволенні позову.

        Судом встановлено такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

         Із показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що вона є дружиною  позивача, разом із ним проживають у власному домоволодінні по-сусідству із відповідачкою ОСОБА_3, яка утримує свиней у сараї на  відстані 9 метрів від їх будинку. З цього приводу позивач звертався зі скаргами до Ямпільської СЕС, працівники якої виходили на місце і склали акт, після чого було винесено припис, і позивачеві рекомендовано звернутися до суду.

          Із показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що  вона працює в Ямпільській районній санепідемстанції, в липні 2009 року поступила скарга від позивача про те, що ОСОБА_3 утримує свині  поряд із його житловим будинком. Вона виходила на місце і здійснювала обмір відстані від споруди сараю до будинку, було встановлено порушення санітарних норм,  винесено припис відповідачі ОСОБА_3 про усунення порушень. 25 січня 2010 року знову надійшла скарга від позивача із проханням вийти на місце.  При виході на місце було здійснено обміри та  встановлено, що в сараї наявні два відділення для свиней, в яких утримуються двоє свиней. Відстань від споруди сараю  до  житлового будинку позивача становить 8 м 52 см,  до літньої кухні – 3 м.20 см.

          Із оглянутих судом архівних оригіналів інвентарних справ домоволодінь по вулиці Гололя №159 та №161 м.Ямполя та консультації спеціаліста – начальника Ямпільського районного БТІ ОСОБА_9 - встановлено, що право власності на житловий будинок  №159 вул.Гоголя м.Ямпіль зареєстроване за ОСОБА_10 у 1975 році, домоволодіння по вул.Гоголя №161 м.Ямпіль зареєстроване за позивачем ОСОБА_2 у 1982, відстань від сарая «В»  до будинку позивача становить 9 м,   рік побудови сарая «В»  згідно із інвентарними даними - 1983, рік побудови літньої кухні позивача – 1986. Згідно із заявою про відчуження попереднього власника та Довідкою-характеристикою, при продажі ОСОБА_11 житлового будинку ОСОБА_10 в 1975 році, об’єктами відчуження були житловий будинок і погріб. Сарай не входив до відчужуваних об’єктів, вперше інвентарні відомості про сарай з’явилися в 1983 році. Відомості про  надання дозволу на побудову сарая «В» або самочинність його побудови – відсутні. Літня кухня домоволодіння позивача споруджена на підставі дозволу на будівництво.

        Із досліджених письмових доказів – копії свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_10 помер в грудні 2003 року, із  копії домової книги встановлено, що у житловому будинку №159 по вулиці Гоголя  м.Ямпіль зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Із повідомлень головного державного санітарного лікаря Ямпільської райСЕС, ОСОБА_12 комісії Ямпільської міської ради, припису Ямпільської райСЕС про усунення порушень закону, акту від 22.07.2009 р. санітарно-епідеміологічного  обстеження об’єкта  встановлено, що позивач звертався до СЕС зі скаргою з приводу утримання свиней відповідачкою ОСОБА_3,  комісією Ямпільської міської ради та працівниками СЕС здійснювалися відповідні обстеження, в ході яких  встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 дійсно утримує свині на відстані менше 15 метрів від житлового будинку позивача, що є порушенням ДБН, виникає неприємний запах, а також розплід мух, що може призвести до спалаху шлунково-кишкових інфекцій. Із повідомлення начальника Ямпільської райдержлікарні ветеринарної медицини від 20.01.2010 року встановлено, що у ветеринарній лікарні відсутні дані про кількість поголів’я свиней в домогосподарстві по вул.Гоголя 159 м.Ямпіль. Із акту санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 25.01.2010 року встановлено, що на момент обстеження в домоволодінні №159 вул.Гоголя  утримуються двоє  свиней в сараї, що знаходиться на відстані 8 м 52 см. від будинку  та 3 м. 20 см. від споруди літньої кухні позивача.

        Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає частково доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

         Як встановлено із доводів позивача, і вказана обставина визнана відповідачами, а також  підтверджена дослідженими доказами  -  в домоволодінні за місцем своєї реєстрації та проживання, по-сусідству із позивачем на відстані менш як 15 м від його житлового будинку та літньої кухні в сараї, позначеному літерою «В» в інвентарному плані, відповідачка ОСОБА_3 утримує двох свиней. Доводи відповідачів про те, що сарай був придбаний раніше і побудований попереднім власником, не знайшли свого підтвердження дослідженими доказами, оскільки як слідує із матеріалів інвентарної справи – заяви про відчуження від 22.04.1975 року,  довідки-характеристики та договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.05.1975 року ОСОБА_10 придбав домоволодіння, в склад якого входили житловий будинок та погріб. Сарай «В» не входив в об’єкти відчуження і згідно із інвентарними даними побудований в 1983 році, тобто, після набуття права власності на домоволодіння покійним ОСОБА_10 Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів про те, що  при будівництві літньої кухні позивач свідомо не відступив на 15 метрів від сараю, в якому утримуються свині. Як слідує із досліджених доказів, а також  рішення виконкому Ямпільської міської ради від 20.02.1986 р.№49 та роз’яснень  спеціаліста –  будівництво,  введення в експлуатацію  та реєстрація позивачем літньої кухні здійснені у законному порядку на підставі дозволу на будівництво. Натомість відповідачами не надано жодного доказу (дозволу на будівництво, проектної документації тощо)  в підтвердження законності спорудження сараю «В» та  його цільового призначення.

      Відповідно до п.3.35 Держаних будівельних норм 360-92, затверджених  Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92» сараї для домашньої худоби, кроликів, нутрій, лисиць і птиці треба розміщувати на відстані від житлових будинків відповідно до протипожежних і санітарних норм: одинокі або подвійні - не менше 15 м …. Відстань від сараїв до джерел питного водопостачання повинна бути не менше 20 м.

      Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.

     Відповідно до  ч.1 ст.4 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» громадяни мають право на безпечні для здоров’я і життя умови побуту.

  Відповідно до ст. 293 ч.ч.1, 4 ЦК України фізична  особа  має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, фізична особа має право на  належні,  безпечні  і  здорові умови  проживання.

      З урахуванням наведеного, беручи до уваги показання свідка ОСОБА_8, досліджені акти та приписи Ямпільської райСЕС, суд вважає, що розміщення та утримання  свиней в сараї «В» по вулиці Гоголя 159 м.Ямполя поряд із будинком позивача не відповідає вказаним вимогам ДБН, порушує санітарні норми, оскільки створює неприємний запах та розплід мух влітку, може призвести до спалаху шлунково-кишкових інфекцій,  а також вказана діяльність порушує права та законні інтереси позивача на належні та безпечні умови проживання.  

        Суд не приймає заперечень відповідачки ОСОБА_3 про те, що оскільки приписи були відкликані головним санітарним лікарем, тому вимоги позивача необґрунтовані. Як встановлено із досліджених листів  про відкликання  приписів, наведені в них підстави про рік побудови сарая не відповідають дійсності та суперечать іншим доказам. Факт порушення санітарних норм при утриманні свиней відповідачкою ОСОБА_3 повністю доведений в судовому засіданні. Відкликання приписів не свідчить про відсутність порушень санітарних норм. Крім, того відповідачі визнали ту обставину, що свині утримуються  у вказаному сараї  і  не заперечували факту розповсюдження неприємного запаху та розплоду мух влітку внаслідок такої діяльності.

        Відповідно до ст.293 ч.2 ЦК України діяльність фізичної та юридичної особи,  що призводить до нищення,  псування,  забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та  юридичної  особи,  яка  завдає  шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

                   Судом встановлено, що діяльність по утриманню свиней у сараї  «В» здійснюється саме  відповідачкою ОСОБА_3, вказана обставина названа позивачем і визнана відповідачами. Докази про те, що таку діяльність здійснюють інші відповідачі, відсутні. Захист порушеного права позивача в судовому порядку можливий шляхом зобов’язання відповідачки ОСОБА_3 припинити  таку діяльність, а саме - вирощування та  утримання свиней у вказаному сараї, задовольнивши в цій частині позовні вимоги, які неточно сформульовані позивачем як «зобов’язання до переселення домашніх тварин», однак, по суті стосуються зобов’язання припинити діяльність відповідно до ст.293 ЦК України, на яку посилається позивач. Суд не має підстав для зобов’язання інших відповідачів припинити таку діяльність, оскільки вони її не  здійснюють, і вважає необхідним відмовити у цій частині  вимог.  

                Судом встановлено, що в житловому будинку №159 вул.Гоголя м.Ямполя зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які мають можливість на законних підставах користуватися будинком та надвірними спорудами, хоча право власності на домоволодіння й залишається зареєстрованим за померлим ОСОБА_10  Захист порушеного права позивача на безпечні умови проживання можливий також шляхом зобов’язання осіб, які на законних підставах перебувають у домоволодінні, не займатися в подальшому утриманням свиней у вказаному сараї, оскільки  така діяльність може призвести до подальшого порушення прав та інтересів позивача, а також забруднення повітря неприємним запахом та розповсюдження мух. З урахуванням наведеного, суд має підстави зобов’язати відповідачів  ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не займатися вирощуванням та утримання свиней в сараї «В», задовольнивши в цій частині позовні вимоги. Суд не має підстав задовольнити вимоги позивача в частині зобов’язання відповідачки  ОСОБА_4 не займатися такою діяльністю, оскільки вона не зареєстрована у житловому будинку за місцем реєстрації інших відповідачів, а також відсутні докази, що вона на законних підставах може користуватися будинком та надвірними спорудами, або здійснювати названу діяльність на території садиби.  

                Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані   ст.50 Конституції України, Законом України  «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 293 ЦК України,  п.3.35 Держаних будівельних норм 360-92, затверджених  Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92»

        При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного. Оскільки позовні вимоги до відповідачки ОСОБА_3 задоволено, документально підтверджені судові витрати щодо вимог немайнового характеру  – судовий збір у сумі 08 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 гривень, а також витрати на правову допомогу адвоката у сумі 300 гривень згідно із квитанціями та угодою №271 понесені позивачем при заявленні вимог до ОСОБА_3 , суд на підставі ст. 84, 88 ЦПК України має підстави присудити позивачеві за рахунок  відповідачки ОСОБА_3 вказані  судові витрати, всього у сумі 345 гривень 45 копійок.

             Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК  України і на підставі ст.ст.50, 55 Конституції України, ст.15, 293 ч.2 ЦК України, п.3.35 Держаних будівельних норм 360-92, затверджених  Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», суд

ВИРІШИВ:

       Позов  задовольнити частково.

       Зобов*язати  ОСОБА_3 припинити  вирощування та утримання домашніх тварин – свиней в сараї, 1983 року забудови, що значиться літерою «В» в схематичному плані  домоволодіння №159 вул.Гоголя м.Ямполя Вінницької області.

       Зобов*язати ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не займатися вирощуванням та утриманням домашніх тварин – свиней в сараї, 1983 року забудови, що значиться літерою «В» в схематичному плані  домоволодіння №159 вул.Гоголя м.Ямполя Вінницької області.

          В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

          Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  345 (триста сорок п’ять) гривень 45 копійок судових витрат.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження Ямпільському районному суду Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення у повному обсязі виготовлене 18.02.2010 р.

                      ГОЛОВУЮЧИЙ              підпис            ОСОБА_12