ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.2006 року Справа № 13/8
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Єжової С.С.
Секретар судового засідання: Сідоровій О.А.
за участю представників сторін:
від позивача: представник позивача до судового
засідання не прибув;
від відповідача: ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1, приватний підприємець;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства „Хлібна база № 88”
Державного комітету України з державного
матеріального резерву, смт. Артемівка
Полтавської області
на ухвалу в порядку ст. 80 ГПК України
господарського суду Луганської області
від 27.03.06
у справі № 13/8 (суддя Яресько Б.В.)
за позовом Державного підприємства „Хлібна база № 88”
Державного комітету України з державного
матеріального резерву, смт. Артемівка
Полтавської області
до відповідача Приватного підприємця
ОСОБА_1,
м. Луганськ
про стягнення 12031 грн. 96 коп.
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача в судове засідання не з'явився. ДП „Хлібна база №88” Державного комітету України з державного матеріального резерву надіслало суду клопотання (телеграмою від 13.06.06) про відкладення розгляду справи у зв”язку із неможливістю направити представника.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, позивач (скаржник за апеляційною скаргою) вдруге не з”являється в судове засідання, строк розгляду апеляційної скарги передбачений ст. 102 ГПК України сплинув, розгляд справи за апеляційною скаргою можливий за відсутності представника позивача за матеріалами наявними у справі, судова колегія клопотання відхиляє.
Позивач звернувся в суд із позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 11641 грн. 96 коп., витрат з проведення оцінки завданих збитків в сумі 390 гривень.
Заявою від 27.03.06 позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на його користь:
- матеріальну шкоду 8641,96 грн.;
- витрати з проведення оцінки завданих збитків в розмірі 390 гривень.
Ухвалою від 27.03.06 суд першої інстанції провадження у справі припинив на підставі п.1 ст.80 ГПК України, мотивуючи це тим, що до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог необхідно залучити фізичну особу ОСОБА_2
Позивач не погодився із даною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу від 27.03.06, справу передати на розгляд господарському суду Луганської області.
Скаржник посилається на те, що судом порушено норми процесуального права та вважає, що шкода завдана йому повинна бути відшкодована саме приватним підприємцемОСОБА_1., яка є володарем транспортного засобу (на підставі речового права або договору) та яка знаходиться в трудових відносинах з водієм, що спричинив шкоду.
Відповідач позов не визнає, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
05.07.05 о 09 год. 00 хв. на автошляху Харків -Полтава у м. Валки Харківської області сталася дорожньо -транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_1, державний номер НОМЕР_2 що належить позивачу, отримав пошкодження через зіткнення з причепом, який буксував на жорсткому зчепленні автомобільІНФОРМАЦІЯ_2, державний номер НОМЕР_3 ЕІ, під керуванням водія ОСОБА_2
Державтоінспекція в матеріалах, що фіксують дорожньо -транспортну пригоду зазначила, що автомобільІНФОРМАЦІЯ_2 державний номер НОМЕР_3 належить відповідачу, який знаходиться із водієм ОСОБА_2 в трудових відносинах.
Постановою Станічно -Луганського районного суду від 05.09.05 на громадянина ОСОБА_2 було накладено штраф відповідно до ст. 124 КУпАП в розмірі 17 гривень за припущення ним порушення п.23.1 Правил дорожнього руху (жорстке зчеплення автомобілюІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилося у несправному стані, водій ОСОБА_2. не справився з керуванням автомобілем та припустив зіткнення з автомобілем позивача).
Згідно висновку спеціаліста №08/11 від 25.08.05 „Експертного, автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу” вартість матеріального збитку автомобілю позивача складає 12313 грн.
Позивачем надано копії платіжних доручень про сплату ним за ремонт автомобілю -11641,96 грн. та 390 грн. -витрат за оцінку завданих збитків.
Згідно ст. 1172 ЦК України Фізична особа відшкодовує шкоду заподіяну її працівником при виконанні ним своїх трудових обов'язків.
Згідно п.п. 1 п.1 ст.1188 ЦК України -шкода, заподіяна внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних засадах, а саме: - шкода заподіяна особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Володар транспортного засобу повинен також відшкодувати шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яким він володіє (п.2 ст.1187 ЦК України).
Отже, позивач відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України повинен представляти на підтвердження своїх вимог докази знаходження водія ОСОБА_2 в трудових відносинах із відповідачем та наявність у відповідача права володіння автомобілемІНФОРМАЦІЯ_2, державний номер НОМЕР_3
В матеріалах справи мається пояснення відповідача, згідно якого вона не володіє автомобілемІНФОРМАЦІЯ_2 №НОМЕР_3 і не знаходиться в трудових відносинах із водієм ОСОБА_2
Згідно довідок наданих Управлінням державної автоінспекції УМВС України в Луганській області -автомобіль за державним номером НОМЕР_3зареєстрований за громадянином ОСОБА_3, АДРЕСА_1але даний автомобіль маркиІНФОРМАЦІЯ_3
Серед автомобілів, що належать відповідачу за даними ДАІ автомобілюІНФОРМАЦІЯ_2 державний номер НОМЕР_3 немає.
Аналогічна інформація була надана УДАІ УМВС України в Луганській області на запит суду апеляційної інстанції (див. додаток до листа від 14.06.06): згідно автоматизованої бази АІС „Автомобіль” станом на 05.06.06 на ім'я відповідача зареєстровано сім транспортних засобів, автомобільІНФОРМАЦІЯ_2 державний номер НОМЕР_3 ЕІ на його ім'я не зареєстрований.
Автомобіль ГАЗ 2705, державний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за громадянином ОСОБА_3. (номер НОМЕР_3 є транзитним, на даний час автомобілю ОСОБА_3. виданий номер НОМЕР_4
В судовому засіданні 14.04.06 відповідачОСОБА_1. дала письмові пояснення стосовно того, що автомобільІНФОРМАЦІЯ_2, державний номер НОМЕР_3 ЕІ, їй не належить, у трудових відносинах із водієм зазначеного автомобілю ОСОБА_2 вона не знаходиться.
На запитання суду щодо часткового погашення суми матеріальної шкоди пояснила, що дійсно, вона здійснила перерахування підприємству, що ремонтувало автомобіль позивача 3000 грн., але не своїх грошей, а від імені ОСОБА_2, на прохання громадянина ОСОБА_5., що був свідком дорожньо -транспортної пригоди.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, у господарського суду Луганської області на час винесення оскаржуваної ухвали не було підстав вважати, що позовні вимоги позивача є доведеними, оскільки позивачем не підтверджено право володіння відповідачем автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1, державний номер НОМЕР_3 , а також документально не було підтверджено, що водій ОСОБА_2. знаходиться в трудових відносинах з відповідачем по справі.
Тому, висновок суду першої інстанції щодо необхідності залучення до участі у справі водія ОСОБА_2, як третьої особи, оскільки в майбутньому він може бути притягнутий як відповідач за регресними вимогамиОСОБА_1., - є помилковим та передчасним.
Отже, припинення провадження у справі є необґрунтованим.
Спір має бути вирішений по суті.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Хлібна база №88” Державного комітету України з державного матеріального резерву, смт. Артемівка Полтавської області, необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу про припинення провадження у справі скасувати, справу передати на розгляд господарському суду Луганської області.
Заявник апеляційної скарги -Державне підприємство “Хлібна база №88” Державного комітету України з державного матеріального резерву, смт. Артемівка Полтавської області, за подачу до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги щодо скасування ухвали господарського суду Луганської області від 27.03.06 по справі №13/8 сплатив до Державного бюджету України державне мито у розмірі 120 грн. 32 коп.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 державне мито справляється із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Отже, державне мито із апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарських судів не справляється.
Така правова позиція також висловлюється і Верховним Судом України у постанові від 18.11.03 по справі №9/531.
За таких обставин, оскільки сплата державного мита за подання апеляційної скарги до апеляційної інстанції на процесуальний документ - ухвалу Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.93 не передбачена, слід повернути заявнику із Державного бюджету України помилково сплачене ним державне мито у розмірі 120 грн. 32 коп. за платіжним дорученням від 27.12.05 №1518, яке знаходиться в матеріалах справи.
Також, заявнику апеляційної скарги потрібно видати довідку про повернення йому з рахунку Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”, м. Київ, помилково сплачені витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 27 грудня 2005 року № 1517, яке знаходиться в матеріалах даної справи, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена сплата згаданих витрат за подання апеляційних скарг до апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 47, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу від 05.04.06 № 204 Державного підприємства „Хлібна база № 88” Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.03.06 у справі №13/8 задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду Луганської області від 27.03.06 у справі №13/8 скасувати.
3.Доручити господарському суду Луганської області видати Державному підприємству „Хлібна база № 88” Державного комітету України з державного матеріального резерву довідки:
-про повернення із Державного бюджету України помилково сплаченого державного мита у сумі 120 грн. 32 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду на підставі платіжного доручення від 27 грудня 2005 року №1518;
-про повернення з рахунку Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”, м. Київ, помилково сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 27 грудня 2005 року №1517.
Зазначені платіжні доручення знаходяться в матеріалах даної справи.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя С. С. Єжова
Помічник судді С.О. Шинкарюк
Надруковано 6 прим.:
1- до справи
2- позивачу
3- 4 -відповідачу за двома адресами
5- до наряду ЛАГС
6- місцевого господарського суду