Справа №2-78/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 року Суворовський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого - судді Позняка B.C.

при секретарі - Голованець Н.Б.,

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні (зал судового засідання №6) в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, четверта одеська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру та виселення,

ВСТАНОВИВ:

         ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, Восьма одеська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що у 2001 році ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирішили продати свій будинок, розташований за адресою: м.Одеса, вул..8-го Березня в місті Одесі та купити трикімнатну квартиру на за адресою: АДРЕСА_1.

         У зв’язку з тим, що за віком та станом здоров’я ОСОБА_5 важко було займатися оформленням усіх документів для відчуження будинку, оформленням документів за оплату зайнявся відповідач ОСОБА_7, який підготував пакет документів та домовився з нотаріусом та продавцями про час та місце укладення угоди купівлі-продажу спірної квартири.

         08 серпня 2001 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчений приватним  нотаріусом ОСОБА_13 У зв’язку з тим, що на час укладення угоди, а саме на 2001 рік ОСОБА_5 важко хворіла, була інвалідом ІІ-ї групи та повністю довіряла відповідачу ОСОБА_7, договір купівлі-продажу у нотаріуса прочитав їй ОСОБА_7, сама ОСОБА_5 текст договору не читала. ОСОБА_6 не був присутній при підписанні договору купівлі-продажу. Оригінал договору купівлі-продажу ОСОБА_7 залишив у себе, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не віддав.

         За усною домовленістю між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спірну квартиру вселився ОСОБА_7 для догляду за ОСОБА_5 та ОСОБА_6

         Як з’ясувалося пізніше покупцями спірної квартири у договорі купівлі-продажу були зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у рівних частках.

         Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5, ОСОБА_7 від 08.08.2001 року є частково недійсним у частині покупця ОСОБА_7 оскільки квартира була придбана ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за їх гроші і для користування квартирою і проживання в ній.

         ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали намір укласти угоду купівлі-продажу спірної квартири та стати її власниками. Оформити спірну квартиру було вирішено на ОСОБА_5

         За вказаним договором продавці ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 передали у власність покупця ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_5 сплатила за квартиру 8000 доларів США.

         Квартира АДРЕСА_3 придбана у шлюбі і є загальною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6

         Оскільки покупцем квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5, квартира придбана за її кошти, для проживання її та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 08.08.2001 року, укладений між ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, повинний бути визнаний судом недійсним у частини, що стосується покупця і покупцем за договором повинна бути визнана ОСОБА_5.

         11.04.2003 року ОСОБА_7 відчужив Ѕ частку ОСОБА_16 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_14

         Договір дарування Ѕ частини спірної квартири від 08.08.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 є недійсним з наступних підстав.

         За договором дарування від 08.08.2003 року ОСОБА_16 передав ОСОБА_7 4000 доларів США, тому цей договір є договором купівлі-продажу.

         Договір дарування від 08.08.2003 року є оплатною угодою, укладений з метою приховання договору купівлі-продажу для уникнення отримання згоді співвласників спірної квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та приховання від них взагалі існування цієї угоди.

         ОСОБА_7 не набув права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5, у зв’язку з тим, що угода від 08.08.2001 року є недійсною у частині покупця ОСОБА_7, тому не мав права на продаж Ѕ частини спірної квартири.

         Також на момент відчуження ОСОБА_7 Ѕ частки спірної квартири у провадженні Суворовського районного суду міста ОСОБА_1 знаходився позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу від 08.08.2001 року частково недійсним, тобто квартира перебувала у спорі, про що було відомо ОСОБА_7

         07 січня 2005 року ОСОБА_16 помер. Спадкоємцями померлого за законом є ОСОБА_8 та ОСОБА_9

         Угода дарування від 11.04.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 є недійсною, не породила для ОСОБА_16 правових наслідків з моменту її укладення, на момент смерті ОСОБА_16 не був власником Ѕ частини спірної квартири, Ѕ частка спірної квартири не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_16, у зв’язку з чим свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_9 є недійсними.  

         Представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення, посилаючись на те, що 8 серпня 2001р. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 купили 3-х кімнатну квартиру №4 в будинку №30 по вул. 39-лінія. Дійсно, оформленням всіх необхідних документів займався відповідач ОСОБА_7 на прохання позивача ОСОБА_5, але ніякої домовленості про оплату його послуг не було. Інвалідність позивача не могла бути перешкодою для ознайомлення з текстом договору купівлі-продажу, крім того, позивач особисто ознайомлювалась зі змістом документу, який підписувала, ніяких заперечень у неї не було, після чого, відповідно до ст. 41,224 ЦК України (у редакції 1963р., яка діяла на час укладання договору), договір було укладено. ОСОБА_6 бути присутнім на укладені договору ніхто перешкод не чинив.

         В своїй позовній заяві ОСОБА_5 наголошує на тому, що квартиру вона придбала за власні кошти (а саме 8000$), які були отримані з продажу будинку по вул.. 8-го Березня в м. Одесі, однак, за нього вона отримала 27000 грн. (станом на 2001р. це є 5400$), підтвердженням чого є договір купівлі-продажу будинку. Батьки відповідача ОСОБА_7 засвідчили, що на покупку квартири вони дали 4500$.

         Аргументом того, що позивач знала про те, що є власницею лише 1/2 частини квартири, є складений на ОСОБА_7 у державного нотаріуса ОСОБА_1 заповіт на Ѕ частину, належну ОСОБА_5 частину даної квартири на ім'я ОСОБА_7 (від 29 жовтня 2001р.), про існування якого ОСОБА_7 на той момент не знав.

         У зв'язку з неможливістю проживання з ОСОБА_5 в одному приміщенні, ОСОБА_17 з дружиною змушені були виселитись. Оскільки ОСОБА_17 не мав наміру більше жити з позивачем, він вирішив, на знак подяки за допомогу в організації бізнесу (у 2001р.), подарувати, згідно ст.. 243 ЦК України (у редакції 1963р., яка діяла на час укладання договору), належну мені на праві власності 1/2 частину квартири гр.. ОСОБА_16 За договором дарування від 11.04.2003р. ОСОБА_16 не передавав ОСОБА_17 4000$, як зазначила позивач.

         На момент дарування (від 11.04 2003р.) ОСОБА_17 не знав, що квартира перебувала у спорі.

         07 січня 2005 року ОСОБА_16 помер. Спадкоємцями померлого за законом є ОСОБА_8 та ОСОБА_9

         Треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, представник Четвертої Одеської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явилися, надали до суду письмові заяви з проханням розглянути справу в їх відсутності.  

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник підтримали позовні вимоги, та просили суд визнати частково недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 08.08.2001 року, укладений між ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований у реєстрі за №3968 в частині покупця ОСОБА_18; визнати недійсним договір дарування 1/2 квартири АДРЕСА_3 від 11.04.2003 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_16, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований у реєстрі за №1219; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_8, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_9, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори; визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_6 у місті Одесі; виселити ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_3 без наданні іншого жилого приміщення, стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов’язані з наданням правової допомоги у розмірі 2500 грн..

         Третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

         Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлені таки факти і відповідні їм правовідносини.

         Судом встановлено, що у 2001 році ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирішили продати свій будинок, розташований за адресою: м.Одеса, вул..8-го Березня в місті Одесі та купити трикімнатну квартиру на за адресою: АДРЕСА_1.

         У зв'язку з тим, що за віком та станом здоров'я ОСОБА_5 важко було займатися оформленням усіх документів для відчуження будинку, оформленням документів за оплату зайнявся відповідач ОСОБА_7, який підготував пакет документів та домовився з нотаріусом та продавцями про час та місце укладення угоди купівлі-продажу спірної квартири.

         08 серпня 2001 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13

         У зв'язку з тим, що на час укладення угоди, а саме на 2001 рік ОСОБА_5 важко хворіла, була інвалідом ІІ-ї групи та повністю довіряла відповідачу ОСОБА_7, договір купівлі-продажу у нотаріуса прочитав їй ОСОБА_7, сама ОСОБА_5 текст договору не читала. ОСОБА_6 не був присутній при підписанні договору купівлі-продажу. Оригінал договору купівлі-продажу ОСОБА_7 залишив у себе, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не віддав.

         За усною домовленістю між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спірну квартиру вселилися ОСОБА_7 для догляду за ОСОБА_5 та ОСОБА_6

         Як з'ясувалося пізніше покупцями спірної квартири у договорі купівлі-продажу були зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у рівних частках.

         Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5, ОСОБА_7 від 08.08.2001 року є частково недійсним у частині покупця ОСОБА_7 оскільки квартира була придбана ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за їх гроші і для користування квартирою і проживання в ній.

         Відповідно до ст.41 ЦК України(у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди є вольовими актами поведінки людей. Вольовий характер угоди виражається в тому, що сторони, укладаючи угоду, бажають досягнути певного правового результату. Внутрішнє бажання особи укласти ту або іншу угоду і тим самим досягнути певного правового результату іменується волею. Зовнішнє виявлення внутрішнього бажання особи на здійснення угоди називається волевиявленням. Для угоди характерний збіг волі і волевиявлення.

         ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали намір укласти угоду купівлі-продажу спірної квартири та стати її власниками. Оформити спірну квартиру було вирішено на ОСОБА_5

         Відповідно до ст.224 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

         За вказаним договором продавці ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 передали у власність покупця ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_5 сплатила за квартиру 8000 доларів США.

         Відповідно до ст.22 КоБС України (який діяв на час придбання спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх загальною сумісною власністю.

         Квартира АДРЕСА_3 придбана у шлюбі і є загальною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6

         Відповідно до п.45 розділу „Зобов'язання, що виникають з угод" правових позицій Верховного суду України, якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за її кошти і для неї та що інших підстав для визнання даної угоди немає, вказаний договір відповідно до ст..217, 235 ЦК України (ст..ст.58,60 ЦК України у редакції 1963 року) визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

         Відповідно до ст..60 ЦК України (у редакції 1963 року), недійсність окремої частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

         Оскільки покупцем квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5, квартира придбана за її кошти, для проживання її та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 08.08.2001 року, укладений між ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, повинний бути визнаний судом недійсним у частини, що стосується покупця і покупцем за договором повинна бути визнана ОСОБА_5.

         11.04.2003 року ОСОБА_7 відчужив 1/2 частку ОСОБА_16 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_14

         Договір дарування 1/2 частини спірної квартири від 08.08.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 є недійсним з наступних підстав.

         По-перше:

         Відповідно до ст.243 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору), за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

         Для договору дарування необхідна наявність взаємного волевиявлення сторін, без якої цей договір не вважається укладеним. Договір дарування завжди є безоплатним договором.

         Відповідно до ст.58 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору), п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. Угода, що здійснюється з метою приховати іншу угоду, - нікчемна. Удавана угода ніяких юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удавана угоду, маскують іншу юридичну дію, іншу угоду, яку вони мали насправді не меті.

         За договором дарування від 08.08.2003 року ОСОБА_16 передав ОСОБА_7 4000 доларів США, тому цей договір є договором купівлі-продажу.

         Договір дарування від 08.08.2003 року є оплатною угодою, укладений з метою приховання договору купівлі-продажу для уникнення отримання згоді співвласників спірної квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та приховання від них взагалі існування цієї угоди.

         По-друге:

         Відповідно до ст.59 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору від 08.08.2001 року), угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

         Недійсна угода не породжує тих правових наслідків, яких бажали сторона або сторони при здійсненні цієї угоди.

         Тобто, ОСОБА_7 не набув права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5, у зв'язку з тим, що угода від 08.08.2001 року є недійсною у частині покупця ОСОБА_7

         Відповідно до ст.225 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору), право продажу майна, належить власникові.

         ОСОБА_7В не набув права власності на 1/2 частину спірної квартири за частково недійсним договором купівлі-продажу від 08.08.2001 року, тому не мав права на продаж 1/2 частини спірної квартири.

         В трете:

         На момент відчуження ОСОБА_7 1/2 частки спірної квартири у провадженні Суворовського районного суду міста ОСОБА_17 знаходився позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу від 08.08.2001 року частково недійсним, тобто квартира перебувала у спорі, про що було відомо ОСОБА_7

         07 січня 2005 року ОСОБА_16 помер. Спадкоємцями померлого за законом є ОСОБА_8 та ОСОБА_9

        Відповідно до ст.1218 ЦК України (у редакції 2003 року), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

         Угода дарування від 11.04.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 є недійсною, не породила для ОСОБА_16 правових наслідків з моменту її укладення, на момент смерті ОСОБА_16 не був власником 1/2 частини спірної квартири, 1/2 частка спірної квартири не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_16, у зв'язку з чим свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_9 є недійсними.

         Відповідно до ч.2 ст.48 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору дарування), по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

         Тобто, ОСОБА_7 зобов'язаний повернути ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошову суму, сплачену за договором від 11.04.2003 року у розмірі 4000 доларів США.

         Керуючись ст.ст. 41, 48, 57, 59, 60, 225, 239, 243 ЦК України (у редакції 1963 року), ст.ст. 22, 23 КоБС України, ст.. 1218 ЦК України (у редакції 2003 року), п.14 Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними, ст. 48 Закону України «Про власність», ст.ст. 10, 11,212, 209, 213,214, 215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

         Задовольнити позов ОСОБА_5.

         Визнати частково недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 08.08.2001 року, укладений між ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5, ОСОБА_18, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований у реєстрі за №3968 в частині покупця ОСОБА_18.

         Визнати недійсним Договір дарування 1/2 квартири АДРЕСА_3 від 11.04.2003 року, укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_16, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований у реєстрі за №1219.

         Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_8, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_9, видане державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_3.

         Виселити ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_3 без наданні іншого жилого приміщення.

         Стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 2500 грн.

         Стягнути з відповідачів на користь держави 1ТЗ в розмірі 30 грн. та судовий збір 1700 грн.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

          СУДДЯ: