П О С Т А Н О В А
Іменем України
19 лютого 2010 року Справа № 2а-6634/09/2370
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Дубовій Ю.С.,
за участю: представника позивача Гриценка В.А. - за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 - особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю,
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду Черкаський районний центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (далі-відповідач) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 2134 грн. 70 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 12.01.2007 року звернувся до Уманського міського центру зайнятості в пошуках роботи. Наказом Уманського міського центру зайнятості № НТ 070112 від 12.01.2007 року відповідачу надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю. 17.09.2009 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 070917 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв’язку із працевлаштуванням безробітного відповідно до п.п. 1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі – Закон України № 1533-III) та знято з обліку у зв’язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до пп. а п. 44 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року .
При проведені звірки з базою даних державного реєстратора виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області виявлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 08.04.2005 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.09.2009 року.
25.09.2009 року позивачем видано наказ № 2303/21 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 2134 грн. 70 коп. про що рекомендованим листом повідомлено відповідача, вказаний лист відповідач отримав 13.10.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.10.2009 року. Станом на 25.12.2009 року вказані кошти відповідачем не повернуті.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача кошти на загальну суму 2134 грн. 70 коп., в тому числі: допомога по безробіттю в сумі 224 грн. 61 коп. та матеріальна допомога в період професійного навчання в сумі 513 грн. 32 коп., а також вартість навчання за направленням центру зайнятості в сумі 1396 грн. 77 коп.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та просив суд відмовити в їх задоволені, посилаючись на те, що він вважає, що за період отримання допомоги по безробіттю не займався будь якою підприємницькою діяльністю та не був зареєстрований як підприємець, при цьому посилаючись на довідку управління Пенсійного фонду України в м. Умані № 195/02 від 11.01.2010 року де вказано, що відповідач знятий з обліку як фізична особа-підприємець відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 23.10.2003 року. Також, в заперечення позовних вимог відповідач зазначив, що він не отримував допомогу по безробіттю в сумі 2134 грн. 70 коп.
Вислухавши доводи представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідач 12.01.2007 року звернувся до Уманського міського центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання його працевлаштування.
Наказом Уманського міського центру зайнятості № НТ 070112 від 12.01.2007 року відповідачу надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю.
09.02.2007 року Уманський міський центр зайнятості уклав з ОСОБА_2 договір № 230307020900046 щодо його професійного навчання та 09.02.2007 року наказом № 6 «З-СНН» Уманського професійного ліцею був зарахований до складу слухачів групи № 45 для проходження курсового навчання за професією «Електрогазозварник» з терміном навчання шість місяців. 01.08.2007 року наказом № 3 «В-СНН» Уманського професійного ліцею ОСОБА_2 у зв’язку з закінченням повного курсового навчання відповідно до навчальних планів і програм та на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії був відрахований зі складу слухачів як таких, що закінчили навчання.
17.09.2007 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 070917 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв’язку із працевлаштуванням безробітного відповідно до п.п. 1 п.1 ст. 31 Закону України № 1533-III та знято з обліку у зв’язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до пп. а п. 44 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року .
В своїй заяві від 12.01.2007 року про надання статусу безробітного відповідач вказував, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.
При проведені звірки з базою даних державного реєстратора виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області виявлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.04.2005 року за № 20250170000001284, а 05.11.2008 року до Єдиного державного реєстру внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що не пов’язане з банкрутством, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.09.2009 року.
Таким чином, відповідач в період перебування на обліку в Уманському міському центрі зайнятості з 12.01.2007 року по 17.09.2009 року, отримав допомогу по безробіттю в сумі 224 грн. 61 коп., матеріальну допомога в період професійного навчання в сумі 513 грн. 32 коп., а вартість професійного навчання за направленням центру зайнятості склала 1396 грн. 77 коп.
25.09.2009 року позивачем видано наказ № 2303/21 про повернення допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійного навчання, а також вартість навчання за направленням центру зайнятості на загальну суму 2134 грн. 70 коп., про що листом № 164 від 02.10.2009 року повідомлено відповідача, вказаний лист відповідач отримав 13.10.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.10.2009 року. Станом на 25.12.2009 року вказані кошти відповідачем не повернуті.
Твердження відповідача про те, що в період перебування на обліку в Уманському міському центрі зайнятості з 12.01.2007 року по 17.09.2009 року він не був зареєстрований як підприємець суд розцінює критично, так як під час судового розгляду справи судом було з’ясовано що відповідач двічі був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а саме: з 07.10.2003 року за № 20250170000001284, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 715514 по 23.10.2003 року, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Умані № 195/02 від 11.01.2010 року та з 08.04.2005 року за № 20250170000001284 до 05.11.2008 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.09.2009 року.
Крім того, твердження відповідача про те що він не отримував від Уманського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 2134 грн. 70 коп. спростовуються довідкою Центрального Уманського відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» № 24-00/30-250 від 17.02.2010 року, відповідно до якої ОСОБА_2 в період з червня по жовтень 2007 року отримав грошові кошти на загальну суму 737 грн. 93 коп., що відповідає сумі допомоги по безробіттю в сумі 224 грн. 61 коп. та матеріальної допомоги в період професійного навчання в сумі 513 грн. 32 коп. Вартість професійного навчання в Уманському професійному ліцеї в сумі 1396 грн. 77 коп. підтверджується фактичним кошторисом витрат на навчання слухачів за професією «Електрозварник» по договору № 2 від 31.01.2007 року.
Законом УРСР «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Стаття 8 Закону України № 1533-III зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Відповідно до ст. 12 Закону України № 1533-III, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Статтею 23 Закону України № 1533-III передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 Закону України № 1533-III, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Відповідно до пп. «б» п.3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року належать до зайнятого населення та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
У відповідності до ст. 30 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, пп. «б» п.3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року та п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 – 163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Уманського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2: 20300, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Уманського міського центру зайнятості: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Горького, 35 (код ЄДРПОУ 21368520) допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу в період професійного навчання, а також вартість навчання за направленням центру зайнятості на загальну суму 2134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Мишенко
Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2010 року.