Справа № 2-211/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    20 січня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -             Бірси О.В.

при секретарі -             Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про внесення змін до кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернулась до суду з позовом про внесення змін до кредитного договору в порядку захисту прав споживачів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 вересня 2008 року між нею та відповідачем - ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір на суму 160 000 доларів США під 11,9 % річних строком до 10 вересня 2034 року (а.с. 6-9). Зобов’язання по кредитному договору забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 20-23). На ці правовідносини, на думку позивача, у разі виникнення спору поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням того, що за кредитним договором вона отримала в кредит валюту в сумі 160 000 доларів США, з урахуванням росту курсу, вона повинна повертати кредит, сума якого значного збільшилась, порівняно до національної валюти - гривні, тому вона не в змозі погашати кредит і виконувати свої договірні зобов’язання належним чином.

Відповідач, надавши кредит в іноземній валюті, переклав усі ризики, пов’язані із знеціненням національної валюти, лише на неї, тобто включив у договір положення, які завідомо невигідні для неї як споживача.

У відповідності з ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Вважає, що у зв’язку з кризою істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору, що за нормою ст. 652 ЦК України  може бути підставою для зміни або розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Позивач вважає, що вправі вимагати від відповідача внесення змін у пункт 1.1 зазначеного Договору, оскільки статтею 524 ЦК України передбачено, що ціна договору обов'язково повинна бути виражена в національній валюті - гривні, а не навпаки. Відповідачем цього не було зроблено ні під час укладання договору, ні під час передачі валюти. Тому просить зобов’язати відповідача внести зміни до п.1.1. Договору та вказати розмір зобов’язання у національній валюті - гривні на день укладення кредитного договору, розробити  новий графік погашення заборгованості та зобов’язати відповідача провести перерахунок сплачених нею коштів в іноземній валюті в гривні, виходячи з курсу долара США по відношенню до гривні, який існував на момент укладення  кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2  позовні вимоги підтримав в редакції заяви про уточнення позовних вимог від  03 серпня 2009 року (а.с.36-38) та просив зобов’язати ВАТ «Сведбанк» внести зміни до п. 1.1 Кредитного договору № 2707/0908/71-051 від 10 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, вказавши суму кредиту в національній валюті України -гривні, за курсом НБУ на момент укладання договору, тобто станом на 10 вересня 2008 року. Зобов’язати ВАТ «Сведбанк» зробити перерахунок сплачених коштів в іноземній валюті в гривні, виходячи з курсу долара США по відношенню до гривні, який існував на момент укладання кредитного договору та розробити новий графік погашення кредиту та процентів за його користування.

Представник відповідача Пащенко Л.В. в судовому засіданні зазначив, що  змінилась організаційна форма Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне  акціонерне товариство «Сведбанк», проти позову заперечував, пояснюючи, що дійсно 10 вересня 2008 року між відповідачем та позивачем був укладений кредитний договір № 2707/0908/71-051 про надання кредиту в розмірі 160000 доларів США на строк з 10 вересня 2008 року по 10 вересня 2034 року зі сплатою 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

З п. 1.2 зазначеного кредитного договору вбачається, що кредит надається банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну  валюту України та внесення коштів в національній валюті України  в оплату за договором купівлі-продажу. Кредит надавався на споживчі цілі. В забезпечення виконання зобов'язань позивача по кредитному договору було укладено іпотечний договір. Факт виконання відповідачем зобов’язань по кредитному договору в частині надання позивачу кредитних коштів у сумі 160000 доларів США сторонами у справі не оспорюється.

Пунктом 5.1.1. зазначеного договору передбачений обов’язок позичальника своєчасно повернути кредит і сплатити нараховані проценти.

З пунктів 10.1, 10.10, 10.13 кредитного договору також вбачається, що укладаючи цей договір, позичальник не знаходився під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин. Сторони погодились, що з укладанням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. Підписанням  цього Договору позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а також йому була надана вся інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони   в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Тобто про зміну курсу долара США по відношенню до гривні банки України дізнаються після того як це питання вирішується на рівні НБУ. Позивач, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, діяла на власний ризик і достовірно знала про можливу нестабільність національної валюти гривні по відношенню до долара США.

    Вислухавши   пояснення   представників   позивача та відповідача,   дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Як встановлено в судовому засіданні, 10 вересня 2008 року між відповідачем та позивачем був укладений кредитний договір № 2707/0908/71-051 про надання кредиту в розмірі  160000 доларів США на строк з 10 вересня 2008 року по 10 вересня 2034 року зі   сплатою 11,9 % річних за  весь строк фактичного користування кредитом. (а.с. 6-9).

Відповідно до ст. 203 ЦК України під час підписання правочину 10 вересня 2008 року позивач виявила власне волевиявлення та вільну внутрішню волю, про що свідчать підписи позивача на кожній сторінці договору.

З пункту 10.1, 10.10 кредитного договору вбачається, що укладаючи цей договір, позичальник не знаходився під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин. Сторони погодились, що з укладанням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони  в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Тобто про зміну курсу долара США по відношенню до гривні банки України дізнаються після того як це питання вирішується на рівні НБУ. Позивач, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, діяла на власний ризик і достовірно знала про можливу нестабільність національної валюти гривні по відношенню до долара США.

Твердження позивача про зміну умов договору в зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору спростовуються тим, що відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно чотирьох умов, зокрема умови, що в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Але курси іноземних валют, в тому числі доларів США, не є фіксованими, що являється загальновідомим фактом (так за період з 1997 року по 1998 рік курс долара зріс з 1,75 до 5,00 гривень за 1 долар США, а за два місяці 2008 року зменшився з 5,05 до 4,84 гривень за 1 долар США).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови договору можуть бути визнані в разі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

        Однією з підстав   визнання умов договору   несправедливими є надання продавцю (виконавцю,    виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених в договорі, як це передбачено п. 11 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, як вбачається з пунктів 1, 2 абзацу 4 частини 4 ст. 18 вказаного Закону положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої статті 18 не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю-продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У ст. 2 вищезазначеного закону дається визначення поняття кошти, згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз приведених норм свідчить про безумовне зобов’язання позивача повернути відповідачу позику - грошові кошти саме в іноземній валюті (доларах США) в розмірі 160000 доларів США з врахуванням відсотків, в строки та на умовах, визначених сторонами в кредитному договорі.

Крім того, частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що вразі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за відповідним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

Таким чином, зазначені вище положення вимог діючого законодавства спростовують твердження позивача щодо незаконності визначення у кредитному договорі зобов’язань по валютному кредитному договору лише в іноземній валюті.

Що стосується позовних вимог  позивача про зобов’язання відповідача скласти новий графік погашення кредиту в національній  валюті України, то суд вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити, оскільки на момент укладення договору  позивач, погодившись з усіма вимогами, добровільно підписала запропонований графік погашення кредиту, який є невід’ємною частиною валютного кредитного договору, а для внесення змін до кредитного договору  в частині зміни ціни договору з іноземної валюти на національну, суд підстав не знайшов, з підстав, зазначених в описовій частині рішення.

Таким чином,  оцінюючи  всі зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість  заявлених позовних вимог та не вбачає підстав для задоволення даного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 229, 524, 533, 628, 651, 652, 1046, 1049, 1054  Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 18, 22 Закон України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про внесення змін до кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду  та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  рішення. Заява про апеляційне оскарження та  апеляційна скарга подаються  Апеляційному  суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

С у д д я: