Категорія статобліку 2.31

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року                        справа № 2а-396/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді:                 Дадим Ю.М.,

    суддів:                 Семененко Я.В. , Божко Л.А.,

          при секретарі                                      Мартиросян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Енергодарського районного суду Запорізької області від 19 червня 2009 року за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою  Енергодарського районного суду Запорізької області від 19 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначену постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що 09 липня 2007 року Конституційний Суд України положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік » були визнані неконституційними  та такими,що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення. Також апелянт зазначив, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2007 набрало силу з 09.07.2007 року було визнано неконституційними пп.7 та 14 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до   ст. 195 КАС України -  в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є матір’ю  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4), а тому має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог щодо зобов’язання нарахувати та виплатити суму відшкодування допомоги по догляду за дитиною за період з квітня 2007 року по  грудня 2007 року, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст.. 99 КАС України, згідно якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, ч.1 ст.102 КАС України визначено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено, за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Було встановлено судом першої інстанції, що позивачка звернулася до суду 29 квітня 2009 року та нею було пропущено річний процесуальний строк для визнання неправомірних дій відповідача та стягнення суми недоотриманої допомоги з квітня 2007 року по   грудень 2007 року, оскільки рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 було оприлюднене 27 липня 2007 року.

     Колегія суддів, також погоджується з висновками суду першої інстанції відносно виплат допомоги по догляду за дитиною  за  2008 рік , оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про Державний бюджет України», вказана допомога в даному разі була нарахована та сплачена в порядку та у розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого мінімальний розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з січня 2008 року, повинен складати не менше 130 грн. Положення даного Закону в цій частині неконституційними не визнавалися та діяли у часі в січні 2008 року. Тому в задоволенні позовних вимог в стягненні з відповідача недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік судом першої інстанції були зроблені правильні висновки.

Що стосується виплат допомоги по догляду за дитиною за  2009 року, то суд першої інстанції також дійшов правильного висновку з цього приводу, оскільки рівень допомоги по догляду за дитиною на 2009 рік встановлений в розмірі відповідно до положень законів які діяли в 2008 році. Закон України  „Про державний бюджет на 2009 рік ” визнані неконституційними не були. Тобто, відповідач у 2009 році діяв відповідно до вимог закону і його дії були правомірними.

        Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню .

Керуючись  п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст..205, ст..206 КАС України, колегія суддів, -

                                                        У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Енергодарського районного суду Запорізької області від 19 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі .

Повний текст ухвали було виготовлено 19 листопада 2009 року.

Головуючий:                                                                         Ю.М. Дадим

 Судді:                                                                                    Я.В. Семененко

    Л.А. Божко