Справа № 11-а 206,2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Вейтас І.В.
Категорія ч.3ст.212 КК Доповідач Ковальова Н.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого судді Ковальової Н.М.
Суддів : Вороненко Т.В., Черствої Є.О.
З участю прокурора Литвиненка О.О.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07.12.2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, засуджений за ч.3 ст.212 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням керівних функцій строком на два роки, за ч.3 ст.358 КК України на один рік обмеження волі. Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням керівних функцій строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком в три роки. На підставі ст.76 п.4 КК України покладено обов’язок періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід – підписку про невиїзд залишена без змін.
Вирішено питання про речові докази та цивільний позов.
ОСОБА_2 визнаний винним й засуджений судом за те, що в період з липня по жовтень 2008 року, будучи фізичною особою – підприємцем, не маючи намірів фактичного виконання умов договору, з метою ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів, шляхом завищення валових витрат підприємства та безпідставного віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, уклав договір з приватним підприємством “ОСОБА_3” №01/07-08 від 01.07.2008 р. на поставку нафтопродуктів, але фактично операції по вказаному договору не здійснювались.
Після цього, ОСОБА_2 використав підроблені податкові накладні від ПП “ОСОБА_3”, включивши до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від начебто здійсненого придбання нафтопродуктів у ПП “ОСОБА_3”, чим ухилився від сплати ПДВ на суму 1174016 грн.
На підставі цих же документів, ОСОБА_2 включив до складу валових витрат суму 5 870 083 грн. на придбання нафтопродуктів у ПП “ОСОБА_3”, тим самим ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб всього на суму 880 512,45 грн.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок за м»якістю призначеного покарання та постановити новий, яким ОСОБА_2 засудити за ч.3 ст.212 КК України до позбавлення волі строком на п»ять років з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням керівних функцій строком на два роки з конфіскацією всього належного йому майна, за ч.3 ст.358 КК України до одного року обмеження волі, та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити п»ять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням керівних функцій строком на два роки з конфіскацією всього належного йому майна.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, підтримавшого апеляцію, засудженого та його захисника, вважавших вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Як вбачається з протоколу судового засідання, кримінальна справа розглянута судом у скороченому варіанті відповідно до вимог ст. 299 КПК України, оскільки підсудним вина в умисному ухиленні від сплати податків та використання завідомо підроблених документів, була визнана повністю, і фактичні обставини ніким не оспорювались.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст.212 КК України та ч.3 ст.358 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_2, суд відповідно до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу і всі обставини справи, в тому числі і на ті, на які посилається прокурор у своїй апеляції, а саме тяжкість вчинених злочинів, та те, що фактично ніяких реальних операцій щодо поставок нафтопродуктів не проводилось між ПП “ОСОБА_3” та підприємцем ОСОБА_2 і не оплачувалось, а також врахував пом’якшуючі вину обставини, та призначив йому покарання необхідне й достатнє, для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції, колегія суддів не вбачає.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 7 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий:
Судді: