ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 33/111 | 14.06.07 р. |
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Едельвейс»»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»
про стягнення 665,73 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Соколова Р.І., представник за довіреністю №06/1 від 01.06.07 року
від відповідача: Апостол Є.А., представник за довіреністю № б/н від 29.03.07 року
встановив :
Приватне підприємство «Торговий дім «Едельвейс»»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»про стягнення 665,73 грн. заборгованості за договором поставки № 119 від 13.06.2005 року, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити товар а відповідач прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 21 дня з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він відповідно до взятих на себе зобов’язань поставив відповідачу Товар відповідно до накладних:
№ 0000000774 від 21.10.2005 на суму 357,30 грн.;
№ 0000000971 від 01.11.2005 на суму 325,50 грн.;
№ 0000001176 від 21.11.2005 на суму 378,72 грн.;
№ 0000001247 від 28.11.2005 на суму 577,48 грн.;
№ 0000000540 від 09.02.2006 на суму 732,33 грн.;
№ 0000001170 від 14.03.2006 на суму 419,85 грн.;
№ 0000001763 від 12.04.2006 на суму 514,71 грн.;
№ 0000002537 від 26.05.2006 на суму 328,77 грн.;
№ 0000003183 від 21.07.2006 на суму 413,19 грн.;
№ 0000003475 від 01.09.2006 на суму 203,85 грн.;
№ 0000003844 від 11.10.2006 на суму 339,57 грн., на загальну суму поставленого товару 4473,77 грн.(за твердженням позивача).
Позивач свої зобов’язання за договором поставки № 119 від 13.06.2005р. виконав в повному обсязі.
В якості оплати за поставлений товар відповідачем було перераховано на рахунок позивача лише 3859,70 грн., таким чином сума заборгованості складає 614,07 грн.
В ході судового розгляду справи представник позивача подав уточнення в яких зазначив, що після подачі позову, відповідач перерахував позивачеві грошові кошти в розмірі основної суми боргу, а саме 614,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.06.07 № 5282. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача тільки неустойку а сумі 43,83 грн. та 3% річних на суму 7,83 грн., а також витрати пов’язані з розглядом справи у суді.
Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що сума основної заборгованості погашена, та просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Так, згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, тож позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7,83 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те що, відповідно до п.7.1 договору у випадку прострочення в оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, відповідно до законодавства. В матеріалах справи міститься зазначений договір у якості додатку, судом встановлено, що в п. 7.1. описані умови настання форс-мажорних обставин, та при досліджені договору, не встановлено, жодного пункту в якому передбачений даний вид відповідальності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивач необґрунтовано посилається на п.7.1. договору, згода сторін позивачем не доведена, тому позовні вимоги щодо стягнення неустойку а сумі 43,83 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, ст. ст. 49, 82-85, ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000» (02160 м. Київ, проспект Возз’єднання, 1, р/р2600519588001 в АБ «Київська Русь, МФО 319092, код 31168778), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення
на користь приватного підприємства «Торговий дім «Едельвейс»»(21100, м. Вінниця, пр-т Юності, 24, к. 109.) р/р 26002010606841 в Київській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код 31542867
3 % річних у сумі 7 (сім) грн. 83 коп., суму державного мита в розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а всього 227 (двісті двадцять сім) грн. 38 коп.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення неустойку а сумі 43,83 грн. відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С. М. Мудрий