Судове рішення #78955
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2084 / 2006                                   Головуючий в 1 інстанції - Фісунов А.Л.

Категорія - 27                                                     Доповідач   - Глущенко Н.Г

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

22 червня 2006 року              Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів              - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л

при секретарі   - Чергенець С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Дочірньої компанії „ Укртрансгаз" Національної

акціонерної компанії „ Нафтогаз України"

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2005 року по

справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірньої компанії „ Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", профспілкового комітету відділення

„Дніпропетвське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" філії

„Управління магістральних газопроводів „ Харківтрансгаз" ДК „Укртрансгаз" НАК

„Нафтогаз України", Виконкому Ленінської районної ради м. Дніпропетровська, третя особа

- Виконком Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська      про визнання недійсним та

скасування сумісного рішення  адміністрації  і  профкому,  а також скасування рішення виконкому, -

ВСТАНОВИЛА.

Представник ДК „ Укртрансгаз" НАК „ Нафтогаз України" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.11.2005 року та ухвалити нове рішення про відмову позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.

Зазначеним рішенням суд визнав недійсними та скасував спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету відділення „ Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" філії „ Управління магістральних газопроводів „Харківтрансгаз" Дочірньої компанії „ Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" від 02.02.1998 року і рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Дніпропетровська від 19.06.1998 року НОМЕР_3 в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у відділенні „Дніпропетровське   лінійне   виробниче   управління   магістральних   газопроводів"   філії „Управління     магістральних     газопроводів          Харківтрансгаз"     Дочірньої     компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „ Нафтогаз України".

Крім того, суд зобов'язав адміністрацію ДК „ Укртрансгаз" НАК „ Нафтогаз України" в особі відділення „ Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" філії „ Управління магістральних газопроводів „ Харківтрансгаз" і профспілковий комітет відділення „ Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" філії „ Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз" Дочірньої компанії „ Укртрансгаз" НАК „ Нафтогаз України" відновити ОСОБА_1 в списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов /т. 2 а. с. 91-96 /,

Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилався на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим. Крім того, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального закону / т. 2 а с. 114-117 /.

Судом першої інстанції встановлено, що в 1994 році позивачка ОСОБА_1, разом зі своїм сином ОСОБА_2, невісткою ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_4, у встановленому законом порядку, була прийнята на квартирний облік за місцем роботи у Дніпропетровському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філіі „УМГ „ Харківтрансгаз" ДК „ Укртрансгаз" НАК „ Нафтогаз України", де вона працювала /т.1 а.с. 116-117/.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_128.06 1994 року була взята на квартирний облік разом із членами сім'ї її сина, оскільки вони проживали та були прописані в будинку АДРЕСА_1 / т. 1а. с. 33,34,40,117 /. Згідно з листом виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська від 30.10 1997 року НОМЕР_1, адресованим відповідачам, спеціальною комісією виконкому 27.10.1997 року було проведено обстеження житлових умов ОСОБА_1 і встановлено, що вона разом з сім'єю сина прописана в зруйнованій частині будинку А-1, житловою площею 11,6 кв. М, по АДРЕСА_1, але з 1990 року там не проживають. Сім'я проживає в самовільно збудованому будинку по АДРЕСА_2 /т.1 а. с.20 /. Рішенням виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська від 18.04.2000 року № НОМЕР_2 правоустановчі документи про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності 58/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську - анульовані, оскільки зазначена частина будинку знаходиться в напівзруйнованому стані /ті а. с. 83,84 /.

02.02.1998 року спільним рішенням адміністрації та профкому позивачці на склад її сім'ї ( син, невістка та онука, які перебували разом з позивачкою а квартирному обліку), було надано двокімнатну квартиру по АДРЕСА_3. При цьому було ухвалене рішення і про виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку / т. 1 а. с. 38-41 /. Дане рішення адміністрації і профкому було затверджене рішенням виконкому Ленінської районної ради м. Дніпропетровська від 19.06.1998 року НОМЕР_3 / т.1 а. с.57. Ордер на квартиру був виданий позивачці 20.09.1998 року на двокімнатну квартиру, житлова площа якої складає 27,4 кв. м. / т. 1 а. с. 61 /. ,

Ухвалюючи вище зазначене рішення від 02.02.1998 року, адміністрація та профком виходили з того, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, що знаходиться в м. Дніпропетровську по АДРЕСА_2, і на підставі ст. 48 ЖК України та п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і наданням їм жилих приміщень - врахували житлову площу даного будинку. Разом з тим, адміністрація та профком не взяли до уваги, що зазначений будинок є самовільно збудованим будинком на самовільно занятій земельній ділянці / т. 1 а. с. 18,175 / і правовстановлюючі документи на нього відсутні, оскільки будинок не зданий в експлуатацію, так як позивачці було відмовлено в цьому головним архітектором району та ГлавАПУ в 1998 році , оскільки будинок є маломірним і не відповідає будівельно-архітектурним та санітарним нормам, в зв'язку з чим позивачці було рекомендовано вирішити питання щодо відводу їй земельної ділянки, після чого отримати дозвіл на реконструкцію зі збільшенням житлової площі / т. 1 а. с. 12 /.

 

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у відповідності зі ст.ст.31,34,37,40,48 ЖК України та п.п. 11,26,53,54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і наданням їм жилих приміщень в УССР.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без мін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи.

Вирішуючи даний спір, спір який виник між сторонами суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку і постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

Приведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України - виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду чи його зміни, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „ Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2005 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація