АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1096 / 2006 Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В.
Категорія - 39 Доповідач - Григорченко Е.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання дії відносно внесених змін в трудову книжку нелравомірними, визнання незаконним накладення дисциплінарного стягнення, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2004р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом і просила поновити її на роботи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з Автошколи Дніпропетровської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів (далі Авто школа) середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000грн. у відшкодування моральної шкоди.
Затим, позивачка доповнила позовні вимоги та просила в остаточній редакції поновити її на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути 20000грн. у відшкодування моральної шкоди, визнати дії відносно внесених змін в трудову книжку неправомірними, визнати незаконним накладення дисциплінарного стягнення та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона 26.01.2004р. була прийнята на роботу до відповідача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначену посаду раніш займала ОСОБА_2, яка знаходилася на лікарняному листі в зв'язку з вагітністю.
З 20.09.2004р. по 18.10.2004р. позивачка знаходилася на лікарняному, так як була погроза зриву вагітності.
В зв'язку з виходом на роботу ОСОБА_2, позивачка була звільнена з роботи наказом № НОМЕР_1 за п. 6 ст. 40 КЗпП України.
Позивачка вважає, що звільнення з роботи було з порушенням ст. 184 КЗпП України, оскільки відповідач зобов'язаний був її працевлаштувати.
Також, ОСОБА_1 вважає незаконним накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді догани наказом № НОМЕР_2, оскільки була порушена ст. 149 КЗпП України.
Діями відповідача, який незаконно звільнив позивачку та притягнув до дисциплінарної відповідальності, їй була спричинена моральна шкода, яку повинен відшкодувати відповідач.
Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності та звільнена з роботи на законних підставах.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, позивачка поновлена на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 - лаборанта Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, скасований наказ № НОМЕР_2 про накладення дисциплінарного стягнення, стягнуто на користь позивачки з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5086,44 грн. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення, де ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення заробітної плати та моральної шкоди, задовольнивши її позов, посилаючись на те, що рішення в цій частині незаконне і - не обгрунтоване / а.с. 179-181/.
Автошкола також звернулася з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2005 року, де ставить питання про скасування рішення суду та провадження по справі припинити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням матеріального і процесуального права /а.с. 199-201/.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 і Автошколи та заявлених вимог, колегія судців вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Автошколи підлягає відхиленню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення по справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказів №НОМЕР_3та №НОМЕР_4 ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1-лаборанта на час знаходження працівника ОСОБА_2 у відпустці по вагітності /а.с. 4, 6/.
Наказом № НОМЕР_1 позивачка звільнена з роботи за п. 6 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніш виконував цю роботу, тобто ОСОБА_2
На час звільнення ОСОБА_1 вона була вагітною, що підтверджується довідками лікарні та листами непрацездатності.
Згідно штатного розпису на 2004 рік, у штаті Автошколи значиться одна посада ІНФОРМАЦІЯ_1 -лаборанта /а.с. 98, 123/.
Крім того, наказом № НОМЕР_2 позивачка - ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Встановлені обставини судом першої інстанції підтверджуються - наказом №НОМЕР_3та №НОМЕР_4 про прийом позивачки на роботу; наказом №НОМЕР_1 про вихід з відпустки; наказом №НОМЕР_5 про звільнення ОСОБА_1; трудовою книжкою на ім'я ОСОБА_3; листами непрацездатності, виписками з медичної картки стаціонарного хворого, довідками лікарні про вагітність ОСОБА_1; наказом № НОМЕР_2 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності; статутом Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів"; штатним розписом; поясненнями сторін та іншими матеріалами справи / а.с. 4, 6, 7, 8, 9-13, 18, 19 33-36,3840,41,48,68-73,78,79,123/.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення її на роботі, а також в частині скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки було з порушенням вимог ст. 184 КЗпП України, оскільки відповідач у даному випадку повинен був її працевлаштувати, а в разі відсутності такої можливості, вирішити питання про звільнення позивачки відповідно до чинного законодавства.
Також районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності в порушення вимог ст.. 149 КЗпП України, оскільки відповідач до застосування дисциплінарного стягнення повинен був зажадати від позивачки письмові пояснення, однак зазначені вимоги закону відповідач не виконав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в силу діючого законодавства, зокрема ст. ст. 149, 184, 237-1 КЗпП України, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про поновлення позивачки на роботі, стягнення-з відповідача на користь позивачки середнього заробітку, 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та скасування наказу про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення, оскільки звільнення і застосування дисциплінарного стягнення було з порушенням вищевказаних законів.
Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення норм права, що протирічить діючому законодавству.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
З'ясувавши в повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення в частині задоволених позовних вимог, яке відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обгрунтована, оскільки суд першої інстанції в порушення вимог діючого законодавства не привів розрахунку та безпідставно зменшив суму стягнень з відповідача на користь позивачки, а тому рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
В іншій частині доводи позивачки приведені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача підлягає начисленню відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати /затвердженого постановленням Кабінету України від 08.02.1995 року за №100, з послідуючими змінами та доповненнями/.
Як вбачається з довідки про заробітну плату, позивачці за 19 днів в серпні 2004 року нарахована заробітна плата в сумі 637,02 грн., а за 4 дні вересня 2004 року -200,91грн. Таким чином, денний заробіток позивача буде складати 36,4 грн. з розрахунку: 837,93 грн..: 23 дня = 36,40грн..
Період вимушеного прогулу позивачки складає 274 дні з 18.10.2004 року по 18.11.2005 року включно, тобто по день ухвалення рішення про поновлення його на роботі, а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню складає 9973,60грн., з розрахунку: 274 дня х 36,40 грн.. = 9973,60грн.
Крім того, згідно ст. ст. 79, 80, 88 ЦПК України і ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21.01.1993 року /з послідуючими змінами та доповненнями/ з відповідача підлягає стягнення на користь держави судовий збір в сумі 108,2 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2005 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.
Стягнути з Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9973,60 грн.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2005 року залишити без змін.
В силу ст.. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення з Автошколи
Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу в сумі 764 грн.
Стягнути з Автошколи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів судовий збір на користь держави в сумі 108,2 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30грн., перерахування зазначених коштів зробити на їх отримувача - Державне підприємство „ Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ: 30045370; розрахунковий рахунок : 26001014180002 ; банк - Відкрите акціонерне товариство „ Банк Універсальний" м. Львів; МФО банку:325707.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Головуючий
Судді: