Справа № 11-143/2010 р. Головуючий у І інстанції Воронцова С.В.
Категорія ст. 289 ч. 2 КК Доповідач Білобров В.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - Салая Г.А.
суддів - Білоброва В.Д., Акуленко С.О.
з участю прокурора - Шваб Л.В.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий: 21.07.2008 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 289 ч.2, 75, 104 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;
за ст. 190 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.07.2008 року і остаточно призначено ОСОБА_2 за сукупністю вироків у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення.
Стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 – 1158 грн. 80 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати пов’язані з проведенням НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області дактилоскопічної експертизи в сумі 709 грн. 43 коп. та ЧВ КНДІСЕ – 306 грн. 40 коп. за проведення судово-товарознавчої та – 229 грн. 80 коп. авто товарознавчої експертиз, а всього на загальну суму – 1245 грн. 63 коп.
Долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Засуджений ОСОБА_1 визнаний судом винним в тому, що 17.05.2009 року, близько 23 год., знаходячись на стоянці для автомобілів, котра розташована по проспекту Перемоги, 62, в м. Чернігові, шляхом відмикання дверей водія та ввімкнення центрального замка запалення ключами, незаконно заволодів транспортним засобом „CHERY-TIGO” д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 96604 грн. 53 коп., який належить потерпілому ОСОБА_2.
Наприкінці травня 2009 року, у вечірній час, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись поблизу пішохідного мосту через р. Десна, розташованого по вул. 1-ша Набережна м. Чернігова, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3, заволодів мобільним телефоном марки „Нокіа-6233”, вартістю – 1108, 8 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв’язку „Лайф”, вартістю 25 грн. із грошима на рахунку в сумі 25 грн., а всього на загальну суму 1158,8 грн., що належить потерпілому ОСОБА_3.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду є незаконним з наступних підстав. Вказує, що автомобіль був куплений у кредит для всієї сім’ї і він також приймав участь у виплаті коштів за нього. Також зазначає, що мобільний телефон у ОСОБА_3 не крав, він сам загубив його в машині коли вони розпивали спиртні напої. Вважає, що досудове слідство було проведено неповно. Просить закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію та просив справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Допитаний в судовому засіданні по пред'явленому обвинуваченню за ст.ст.190 ч.1, 289 ч. 2 КК України підсудний ОСОБА_1 не визнав себе винним в скоєнні вищенаведених злочинів стверджував, що мав право на керування транспортним засобом, оскільки також ніс витрати по сплаті за нього кредиту, та взяв ключі від автомобіля з дозволу матері, заперечував свої признальні показання дані ним в ході досудового слідства щодо обставин скоєння злочинів, при цьому показав що давав їх під тиском співробітників міліції. Окрім того наполягав на тому, що потерпілий ОСОБА_3 його обмовляє, оскільки в них склались неприязні відносини. Не визнав позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
Не дивлячись на таку позицію засудженого, його вина в інкримінованих злочинах, за які його засуджено підтверджується показами потерпілих, свідків та іншими матеріалами справи.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що в його власності знаходиться автомобіль НОМЕР_2, 17.05.2009 року його син ОСОБА_1, зі стоянки де він залишав свій автомобіль, без будь - якого дозволу з його боку заволодів ним, взяв без його відома ключі від автомобіля. Вказав що знайшов свій автомобіль в смт. Гончарівськ. Наполягав на тому, що підсудний не має права на користування та керування належним йому на праві власності автомобілем.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що в них з чоловіком виникли сімейні проблеми, той мав намір залишити родину та виїхати до іншого міста, їх син переживав з цього приводу, та вирішив вивезти автомобіль аби не дати можливість батьку поїхати, вона дозволила взяти ключі від автомобіля, оскільки вважала, що це є їх спільне з чоловіком майно та вона мала право ним розпоряджатись. Заявила, що в ході її допиту в слідчого, вона стверджувала що надала дозвіл сину взяти ключі від автомобіля, слідчий відмовився занести вказані покази до протоколу її допиту.
Окрім того показала, що покази слідчому вона давала 01.09.2009 року а не 28.08.2009 року як зазначено в протоколі її допиту, оскільки до 30.08.2009 року вона знаходилась за межами міста та приїхала до м.Чернігова лише в кінці серпня. Заявила, що в неї вимагали гроші за звільнення її сина з під варти. Не заперечувала, що ОСОБА_2 забороняв сину брати автомобіль.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що стали очевидцями подій по затриманню автомобіля його власником в смт. Гончарівськ. Зазначили, що познайомились з ОСОБА_1 поблизу магазину, останній запропонував на автомобілі поїхати відпочити, оскільки в них була робота, вони домовились зустрітись пізніше. Звільнившись, вони придбали продукти, підійшли до автомобіля, де на них чекав ОСОБА_1, вони збирались на його автомобілі поїхати відпочивати на пляж та через деякий час до них під’їхав автомобіль марки «Жигулі», з якого вийшли два чоловіка та направились до них, один із яких заглянув в автомобіль, в цей час ОСОБА_1 став тікати, а чоловік повідомив, що він являється батьком останнього та той викрав його автомобіль, після чого їх доставили до міліції де вони дали з цього приводу пояснення. Про те що останній викрав автомобіль вони не знали.
Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_7 показав, що в період часу з 01.04.2009 року по 15.06.2009 року він працював охоронцем на автостоянці, розташованій по проспекту Перемоги, 62, м. Чернігова. В той час коли він заступив на чергування та близько 23 години перебував в приміщенні розташованому біля воріт стоянки, на автостоянку прийшов хлопець , який повідомив, що йому терміново необхідно взяти автомобіль, він подумав, що він власник одного із автомобілів, що стоять на стоянці та пропустив його. В той час коли на автостоянку заїжджав автомобіль марки «Волга» білого кольору, хлопець сів в автомобіль марки « CHERY-TIGO » який згідно договору на стоянку ставить ОСОБА_2, та виїхав за ворота. Через 5-7 хвилин на стоянку прибігли ОСОБА_2 та його дружина, ОСОБА_2 став питати чому він випустив його сина з його автомобілем. Після чого він зрозумів, що той хлопець являється сином власника та розповів йому як все сталось, після чого ОСОБА_2 зателефонував в міліцію.(а.с.69-70 т.1)
Також вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом огляду місця події від 18.05.2009 року, а саме стоянки ФОП «ОСОБА_8» де зберігався автомобіль НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_2(а.с.16 т.1) та протоколом огляду місця події від 01.06.2009 року , згідно якого співробітниками міліції був оглянутий автомобіль НОМЕР_2, що знаходився поблизу буд. АДРЕСА_2(а.с.43 т.1).
Відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи за № 844-к вартість автомобіля НОМЕР_2, належного ОСОБА_2 складає 96604 грн. 53 коп. (а.с. 66-67 т.1).
Згідно з висновком дактилоскопічної експертизи за № 374 слідує, що сліди пальців рук виявлених при огляді місця події по АДРЕСА_3 01.06.2009 року, а саме на автомобілі НОМЕР_2, належать ОСОБА_1 (а.с.78-82 т.1)
Відповідно до постанови органу досудового слідства від 28.07.2009 року автомобіль НОМЕР_2, який належить потерпілому ОСОБА_2 визнаний речовим доказом по справі та переданий останньому під розписку на зберігання.(а.с. 73, 74 т.1).
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що знайомий з підсудним ОСОБА_1, останній зателефонував йому та попросив гроші, вони зустрілись в дворі у ОСОБА_9, він позичив йому 70 грн., потім підсудний запропонував їм поїхати покататись, він та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 поїхали кататись, спочатку були в барі там випили, потім взяли дівчат і поїхали на Вал. Потім на його прохання він дав свій мобільний телефон ОСОБА_1 для того, щоб він міг зателефонувати та бути на зв’язку. Той взявши його мобільний телефон поїхав, при цьому був присутній ОСОБА_9, він також передав йому гроші для придбання цигарок. ОСОБА_1 не повертався, а телефон був вимкнений. Стверджував, що в нього немає підстав обмовляти підсудного, співробітники міліції самі його знайшли, самостійно до міліції він не звертався та подав заяву про злочин лише після затримання ОСОБА_1. Підтримав в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди на суму 1158 грн. 80 коп.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що разом зі своїм братом - ОСОБА_10 , ОСОБА_3, ОСОБА_1 відпочивали, останній був за кермом автомобіля та казав, що має права на управління ним. ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_3 його мобільний телефон, щоб бути на зв’язку, той дав, ОСОБА_1 взявши телефон поїхав, вони залишились на мосту його чекати, останній довго не повертався, він став зі свого мобільного телефону йому телефонувати, однак той був поза зоною досяжності. Йому відомо, що потерпілий звернувся з заявою до міліції з приводу заволодіння його телефоном після того як його викликали до міліції, до цього він заяви не писав.
Свідок ОСОБА_10 будучи допитаним в ході досудового слідства, показав, що в них з братом є наглядно знайомий ОСОБА_1, в двадцятих числах травня 2009 року в вечірній час йому зателефонував на мобільний телефон брат та запропонував відпочити разом з ОСОБА_3С та ОСОБА_1 , на що він погодився. Коли вони зустрілись ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 позичити йому грошей для заправки автомобіля пальним, автомобіль був марки « CHERY-TIGO » чорного кольору , який з його слів належить його батьку однак він має всі документи на право керування ним. Вони відпочивали, вживали спиртні напої. Коли в них закінчились цигарки , ОСОБА_1 погодився за ними поїхати та попросив у ОСОБА_3 його мобільний телефон марки Нокіа 6233 і в корпусі сірого кольору, аби в разі якщо в нього виникнуть проблеми він міг зателефонувати ОСОБА_9. Після того як ОСОБА_3 віддав йому свій мобільний телефон, ОСОБА_1 поїхав та не повернувся. ОСОБА_9 неодноразово телефонував йому, однак ОСОБА_1 не відповідав а потім оператор повідомив що абонент знаходиться поза зоною досяжності (а.с. 118-119 т.1).
Відповідно до висновку судово - товарознавчої за № 924 -925-к, залишкова вартість мобільного телефону «Нокіа 6233» станом на травень 2009 року становить 1108,8 грн., середньо ринкова вартість стартового пакету «Лайф» станом на травень 2009 року становить 25 грн. (а.с. 125 т.12).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 зазначив, що в той час як він працював слідчим ЧМВ УМВС України в Чернігівській області він знаходився в складі оперативно - розшукової групи та для проведення оперативно розшукових та слідчих дій вони виїжджали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 за його заявою про угон транспортного засобу, особисто він відбирав пояснення у ОСОБА_4, остання розповіла що знаходилась разом з чоловіком та сином вдома, останній був в іншій кімнаті, пізніше чоловік виявив, що останнього немає та зникли ключі від машини. Після чого з чоловіком вони побігли на стоянку, однак автомобіля там не було. Пояснення остання давала добровільно, тиску на неї він не чинив. Після чого він проводив огляд місця події, а саме автостоянки де потерпілий зберігав свій автомобіль. Матеріали перевірки передав до слідчого відділу, більше по справі ніяких слідчих дій не проводив.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в складі слідчо-оперативної групи виїжджав на огляд місця події за повідомленням чергового про встановлення місця перебування транспортного засобу, що був в угоні. При огляді місця події він в присутності понятих за участю експерта провів огляд транспортного засобу та склав протокол , після його складання йому передали паспорт на ім’я ОСОБА_1 та мобільний телефон, вказані речі він зберігав в себе, а після передачі справи передав їх іншому слідчому, оскільки мобільний телефон не мав відношення до матеріалів кримінальної справи, ніяких процесуальних документів не складав. Стверджував, що захисник був допущений до участі справі з моменту затримання ОСОБА_1 та всі слідчі дії проводились лише за його участю, ніякого тиску на останнього він не чинив. В своїх попередніх показах ОСОБА_1 визнавав свою вину в скоєнні угону транспортного засобу та заволодіння шляхом шахрайства мобільним телефоном. В подальшому останній від своїх визнавальних показань відмовився.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що в його провадженні перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 190 ч.1 , 289 ч.2 КК України, останній спочатку визнавав себе винним по пред’явленому обвинуваченню, потім вину заперечував. В ході проведення слідства він спілкувався з матір’ю обвинуваченого та неодноразово надав останній побачення з сином. Перед закінченням розслідування справи в зв’язку з тим, що в матеріалах справи мались пояснення ОСОБА_4 , була необхідність з метою повноти, всебічності та об’єктивності дослідження обставин справи в її допиті, в зв’язку чим він особисто залишив за місцем її проживання повідомлення про необхідність явки до слідчого для допиту на 30.08.2009 року. Однак її допит проводився 28.08.2009 року, ознайомившись з протоколом остання його підписала, після чого він ознайомив обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи в умовах СІЗО та передав справу до прокуратури. Заперечував твердження ОСОБА_4 в фальсифікації матеріалів справи, а також звинувачення її та обвинуваченого у вимаганні в них грошей та здійсненні тиску. Окрім того підтвердив факт передачі йому слідчим Химич М.М. паспорта обвинуваченого та мобільного телефону, що були вилучені при огляді місця події, вважав, що вказані речі відношення до матеріалів справи не мають, тому ніяких процесуальних документів не складав, в подальшому вказані речі черговим були передані під розписку потерпілому ОСОБА_2
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка - експерт ОСОБА_14 показав, що знаходився на чергуванні в складі слідчо - оперативної групи та за вказівкою чергового, виїжджав в смт. Гончарівськ, де проводився огляд транспортного засобу та збирались сліди злочину, про виявлення паспорту та мобільного телефону йому нічого невідомо.
Проведеними прокуратурою міста Чернігова перевірками, факти фальсифікації матеріалів кримінальної справи, вимагання грошей у
обвинуваченого та його близьких, здійснення на них тиску, свого підтвердження не знайшли, в зв’язку з чим прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, що ніким не оскаржено та набуло чинності (матеріали перевірки за № 564М-09).
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що обвинувачений та його захисник були ознайомлені слідчим з матеріалами кримінальної справи 31.08.2009 року в підшитому та пронумерованому вигляді в 1 томі на 177 аркушах, про що маються їх підписи, заяв та клопотань вони не заявляли, а покази свідка ОСОБА_4 знаходяться на а.с.171 (а.с.178).
Аналізуючи зібрані по справі та дослідженні в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.
Суд правильно визнав покази свідка ОСОБА_4 критично, оскільки вони спростовуються її власним показами даними в ході досудового слідства в якості свідка, співпадають з її первинними поясненнями та узгоджуються з іншими доказами по справі стосовно заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом. Доказів того, що пояснення та покази дані нею слідчим під тиском свого підтвердження не знайшли. Окрім того згідно досліджених письмових доказів єдиною особою яка мала право на керування транспортним засобом являється ОСОБА_2, будь - хто із членів його родини до технічного талону транспортного засобу « CHERY-TIGO » д.н.з. НОМЕР_1 не вписаний та будь - яких заходів по керуванню та розпорядженню ним вживати не міг. Факт спільної сумісної власності подружжя не надає права одному із ним самостійно одноособово без відому іншого розпоряджатись спільним майном. Свідок ОСОБА_4 не мала права на керування та управління транспортним засобом , не мав на це права і підсудний. До того ж будучи раніше судимим за скоєння аналогічного злочину за заволодіння саме вказаним транспортним засобом, підсудний не міг не розуміти протиправність своїх дій, оскільки згідно вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.07.2008 року, ОСОБА_1 визнав себе винним в заволодінні транспортним засобом « CHERY-TIGO » д.н.з. НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_2, та в даному судовому засіданні підтвердив що останній дозволу на керування вказаним транспортним засобом йому не давав.
Окрім того судом правильно критично оцінені покази підсудного з приводу того, що потерпілий ОСОБА_3 його обмовляє в заволодінні належному йому майна, оскільки перевіркою доказів вказані твердження свого підтвердження не знайшли. В той же час покази потерпілого повністю співпадають з показами свідків та первинними показаннями самого засудженого. Окрім того незаперечним являється той факт, що потерпілий ОСОБА_3 звернувся до міліції з заявою лише в день затримання ОСОБА_1, після того як той добровільно зізнався про скоєння по відношенню до нього злочину. Крім того потерпілому повернуто мобільний телефон не тієї марки, яку брав засуджений.
Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст.ст. 190 ч. 1, 289 ч. 2 КК України.
За таких обставин, не визнання своєї вини засудженим ОСОБА_1 колегія суддів розцінює як захисну версію, з метою уникнути покарання.
Як вбачається з матеріалів справи досудове та судове слідство проведено без порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.
Не встановлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які згідно закону тягнуть скасування вироку.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим.
Підстав для скасування вироку суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 – залишити без зміни.
Судді:
Білобров В.Д. Салай Г.А. Акуленко С.О.