Справа № 22ц-335/2010 Головуючий у 1 інстанції – Кулініч Ю.П.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Рачовій І.І.,
з участю: позивача ОСОБА_5, представника відповідача Заболотного О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку” Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку” Чернігівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі КП “Центральний парк культури та відпочинку” ЧМР просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 грудня 2009 року, яким стягнуто з КП “Центральний парк культури та відпочинку” на користь ОСОБА_5 1340 грн. 47коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, також судові витрати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що танцювальний майданчик “Корд”, де 24 травня 2008 року стався нещасний випадок з позивачем, є закритим для відвідування і доступ до нього сторонніх осіб унеможливлений; він не використовується в господарській діяльності КП “Центральний парк культури та відпочинку” та на його території не розміщені будь-які атракціони; розміщений там турнік, з якого впав позивач, не є атракціоном, а відноситься до фізкультурно-спортивного спорядження і обладнання.
Апелянт вважає, що на дані правовідносини не поширюється дія Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки.
Також апелянт зазначає, що у даному випадку відсутня вина відповідача, а має місце необережність позивача при поводженні з фізкультурно-спортивним обладнанням.
Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, тому за відсутності вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачеві, судом неправомірно задоволено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 24 травня 2008 року ОСОБА_5 отримав черепно-мозкову травму внаслідок падіння з турніка на асфальто-бетонне покриття на танцювальному майданчику “Корд”, що знаходиться на балансі комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку” Чернігівської міської ради.
Згідно медичного висновку у позивача мали місце: ЗЧМТ, перелом лівої скроневої кістки з переломом на основу черепа, забій головного мозку важкого ступеню, гостра епідуральна гематома лівої тім”яно-скроневої області(операція РТЧ зліва, видалення епідуральної гематоми), післяопераційний дефект черепа 4х4см(а.с.14).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки танцювальна площадка “Корд” знаходиться на балансі відповідача, останній зобов'язаний нести відповідальність за належне йому майно. Наявність на території танцювального майданчика встановленого несанкціонованого спортивного знаряддя не звільняє відповідача від відповідальності.
Суд визнав, що безпека користувачів турніка не була забезпечена відповідачем, тому він має нести відповідальність за спричинену шкоду здоров”ю позивача, відшкодувавши понесені ним витрати на придбання ліків.
Апеляційний суд вважає в цій частині вимог оскаржуване рішення законним, обґрунтованим і справедливим.
Факт отримання позивачем каліцтва в результаті падіння з турніка, розташованого на танцювальному майданчику „Корд” відповідачем визнається. Даний майданчик перебуває на балансі відповідача, що підтверджується наданими апелянтом даними облікових документів.
Також апелянтом визнається, що турнік відноситься до фізкультурно-спортивного знаряддя /обладнання, він розташований на бетонних плитах і зона приземлення не має ударопоглинального покриття.
Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я фізичній особі, зобов”язана відшкодувати потерпілому....додаткові витрати, викликані необхідністю... придбання ліків.
Дані деліктні зобов”язання обумовлюють, що будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров”ю фізичної особи, презюмується протиправним і відсутність своєї вини має доводити відповідач.
Доводи апелянта щодо відсутності його вини у даному нещасному випадку, оскільки танцювальний майданчик був закритий і доступ на нього унеможливлений, апеляційний суд вважає недоведеними, оскільки за поясненнями позивача, його син та інші діти того дня знаходились саме на цьому майданчику і він вільно зайшов, щоб забрати сина додому, вхід був відкритий і йому ніхто в цьому не перешкоджав.
Оскільки з наданих апелянтом фотографій неможливо зробити однозначний висновок про неможливість доступу відвідувачів міського парку культури та відпочинку на танцювальний майданчик, а інших доказів не надано, апеляційний суд вважає пояснення позивача достовірними.
Поясненням відповідача, що турнік, з якого впав позивач, встановлений не адміністрацією парку, а невідомими особами, суд першої інстанції дав вірну оцінку, зазначивши, що саме відповідачем допущено самовільне встановлення турніка на території танцювального майданчика і це не звільняє його від відповідальності.
Лише після нещасного випадку з ОСОБА_5 турнік відповідачем було демонтовано.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до наказу Державного комітету з питань ЖКГ №154 від 23 вересня 2003 року зі змінами та доповненнями від 24 липня 2007 року №94 „Порядок проведення ремонту та утримання об”єктів міського благоустрію” саме балансоутримувач об”єкта благоустрію комунальної форми власності забезпечує належне утримання такого об”єкту (до них належать в тому числі парки культури та відпочинку).
Оскільки відповідачем незабезпечені належний догляд, утримання майна, безпека відвідувачів парку культури та відпочинку, він має нести відповідальність за спричинену позивачеві шкоду ушкодженням здоров”я.
Згідно з ч.2 ст.1193 ЦК України на розмір відшкодування завданої шкоди впливає тільки груба необережність потерпілого. Апелянт в своїх доводах посилається лише на „необережність” позивача, проте проста необережність не може бути підставою для зменшення розміру відшкодування.
Відповідно ж до положень ч.3 ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 цього Кодексу.
Тобто, в даному випадку при відшкодуванні витрат на лікування вина потерпілого ОСОБА_5 згідно зазначеної правової норми не враховується.
Доводи апелянта про те, що на дані правовідносини не поширюються Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, оскільки турнік не є атракціоном, не спростовують висновку суду першої інстанції щодо можливого застосування даних Правил в частині вимог техніки безпеки до відповідного обладнання стосовно зон приземлення, тому такий довід не може бути підставою для скасування рішення суду.
Виходячи з зазначеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно поклав відповідальність по відшкодуванню майнової шкоди, спричиненої ушкодженням здоров”я позивача, на відповідача.
Також є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен відповідати за моральну шкоду, завдану позивачу своєю неправомірною бездіяльністю, що знаходиться у причинному зв”язку з даною шкодою.
Судом вірно застосовані положення ст.ст. 23,1167 ЦК України, при визначенні розміру відшкодування враховані тяжкість отриманої травми, що призвела до зміни способу і якості життя позивача, вимоги розумності та справедливості.
Проте апеляційний суд вважає, у даній справі судом не в повній мірі враховані конкретні обставини даної справи, які мають суттєве значення, зокрема, не врахована поведінка позивача, який знаючи вимоги безпеки до турніка в частині облаштування зони приземлення ударопоглинальним покриттям, що він підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду, знехтував ними і виконуючи фізичні вправи на турніку не втримався і впав на бетонне покриття.
Тому з врахуванням зазначеного, а також тяжкості та тривалості фізичних та душевних страждань у зв”язку з отриманими травмами, вимушених змін в житті, з врахуванням вимог розумності та справедливості, апеляційний суд вважає виваженим, достатнім для розумного задоволення моральних страждань потерпілого розмір відшкодування в 5 тис. грн.
Тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313- 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу комунального підприємства “Центральний парк культури та відпочинку” ЧМР – задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 грудня 2009 року – змінити в частині відшкодування моральної шкоди, стягнути з комунального підприємства „Центральний парк культури та відпочинку” Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: