апеляційний суд дніпропетровської області
Справа № 22 - 2705 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Самоткан Н.Г.
Категорія -17/19 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М. Л.
при секретарі - Костюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду / а. с. 3-4 /.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що згідно висновку МСЕК від 28.06.1995 року, в зв'язку з професійним захворюванням ( пиловим бронхітом ) отриманим за час роботи в підземних та шкідливих умовах, йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та 1 групу інвалідності безстроково.
На підставі наказу по шахті „ ІНФОРМАЦІЯ_1" ДХК „ ІНФОРМАЦІЯ_2", де він працював останнім часом перед виходом на пенсію по інвалідності, йому призначено та виплачено одноразову допомогу, а також призначено щомісячні страхові платежі у відшкодування втраченого заробітку, які раніше виплачувала шахта, а зараз виплачує відповідач -Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді. Моральна шкода підприємством йому не нараховувалась і відшкодування за цим видом виплат він не отримував.
Оскільки з 01.04.2001 року набрав чинності Закон України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", то позивач вважає, що відповідач крім щомісячних страхових виплат повинен йому відшкодувати моральну шкоду у відповідності зі ст.. 34 зазначеного Закону.
Спричинення йому моральної шкоди полягає у тому, що отримане ним професійне захворювання не може бути вилікуване остаточно, не зважаючи на те, що він постійно лікується. Все це йому спричиняє душевний неспокій та страждання. Завдяки захворюванню він не має можливості повноцінно працювати та жити, тому що навіть незначне фізичне навантаження, запах пилу та замкнутий простір загострюють хворобу, викликають нестерпний кашель та біль. Хвороба змушує його відчувати себе не зовсім повноцінною людино, що додатково додає йому болю та моральних страждань.
За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача на його користь 66300 грн. страхової виплати за моральну коду відповідно до ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...", виходячи із мінімальної заробітної плати 332 грн. станом на 31.10.2005 року / а. с. 3-4 /.
Представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в судовому засіданні, а представник Фонду - заперечував проти цих позовних вимог.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 25.01.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь позивача стягнено 39840 грн. страхової виплати за моральну шкоду, а в іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 26-27 /.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді ставить питання про скасування рішення суду, оскільки рішення постановлене з порушенням норм матеріального права /а. с. 29-30 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхової виплати за
моральну шкоду суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в зв'язку з отриманим позивачем професійним захворюванням за період роботи з 1967 по 1992 роки на підприємствах вугільної промисловості, останнім часом на шахті „ ІНФОРМАЦІЯ_1" ДХК "ІНФОРМАЦІЯ_2", - позивачу була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Між тим, вирішуючи питання про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, суд виходив з вимог ст.ст. 21,28, 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що є неправильним і суперечить обставинам справи та діючому матеріальному закону.
Як вбачається з матеріалів справи, професійне захворювання позивач отримав виконуючи трудові обов'язки і яке йому встановлене висновком МСЕК від 29.06.1995 року, де йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та 1 групу інвалідності безстроково / а. с. 5,6 /, тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання.
Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманого ним професійного захворювання, яке встановлене йому 29.06.1995 року, та отримане при
виконанні ним трудових обов'язків , відшкодовується виходячи з вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року / з послідуючими змінами та доповненнями/ „ Про охорону праці" та п.11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяно працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджені постановою Кабміну України від 23.06.1993 року № 472 - з послідуючими змінами та доповненнями ), - які діяли на момент спричинення позивачу моральної шкоди, а не виходячи із вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким керувався суд першої інстанції розглядаючи спір по суті.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, визначається виходячи з вимог п.11 вище зазначених Правил і не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плат без урахування будь-яких інших виплат ( станом на 1995 рік), тобто 120 грн., а не 39840 грн., як стягнув суд першої інстанції.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, колегія суддів виходить з дійсних обставин по справі та наслідків, які наступили, і знаходить можливим стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_1 120 грн. у відшкодування моральної шкоди, задовольнивши його вимоги частково.
При цьому, колегія суддів находить можливим поновити позивачеві строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки він пропущений ним з поважних причин, так, як з моменту отримання професійного захворювання - 29.06.1995 року і до звернення до суду з позовною заявою - 31.10.2005 року позивач, будучи інвалідом 1 групи, довгий час проходив лікування в різних лікувальних установах ( в зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві).
Зазначена сума підлягає стягненню з Фону виходячи із вимог ст.2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1-2 постанови Пленуму від 27.03.1992 року № 6 ( з послідуючими змінами та доповненнями) „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", оскільки в даному випадку йдеться мова не про заборгованість по відшкодуванню моральної шкоди, а йдеться мова про не використане позивачем право на відшкодування моральної шкоди в результаті отриманого професійного захворювання.
Виходячи з вимог ст.ст. 79,80,88 ЦПК України та ст.ст. 3,4 Декрету Кабміну України „ Про державне мито" судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки Фонд соціального страхування звільнений від оплати судових витрат.
Однак, виходячи з вимог ст.ст.79,81 ЦПК України та постанови Кабміну України від 21.12.2005 року № 1258 „ Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" підлягають стягненню з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 1 грн. 50 коп.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, матеріальному та процесуальному закону. Згідно Закону № 1105-Х1У від 23.09.1999 року, який набрав чинності з 01.04.2001 року, обов'язок по відшкодуванню шкоди, у вигляді страхових виплат, покладено на спеціально створений для цього Фонд.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що Законом України .. Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року зупинено дію Закону України ., Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням до 01.01.2006 року, з даним позовом до суду звернувся також ще в 2005 році, тобто до набрання чинності зазначеного закону.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25
січня 2006 року скасувати.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 120 грн. / сто двадцять гривен / страхової виплати за моральну шкоду, а в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 1 грн.50 коп., перерахування зазначених коштів зробити на їх отримувача - Державне підприємство „ Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ: 30045370; розрахунковий рахунок: 26001014180002; банк - Відкрите акціонерне товариство „ Банк Універсальний" м. Львів; МФО банку : 325707.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути
оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з
цього часу.
СУДДІ: