УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді: Кірюхіної М.А.
суддів: Пономаренко А.В., Куртлушаєва І.Д.
при секретарі: Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсними відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2009 року -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 листопада 2009 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсними відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину на підставі пункту 2 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу країни .
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 просять ухвалу суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції , посилаючись на порушення судом вимог діючого законодавства та неповне з’ясування обставин справи .
Доводами апеляційної скарги зазначено , що судом не дано належної оцінки зміненню позивачами підстав позову і розширенню кругу доказів, також суд припустився порушення норм процесуального закону при вирішенні питання про закриття провадження у справі у попередньому судовому засіданні без дослідження та оцінки наданих доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Закриваючи у попередньому судовому засіданні провадження у справі на підставі частини 1 пункту 2 статті 205 ЦПК України , суд першої інстанції керувався тим, що вищевказані позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вже були предметом судового розгляду та вирішені рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 06 травня 2009 року, що набрало чинності , тому правових підстав для повторного розгляду справи не має .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 травня 2009 року , яке залишено без змін ухвалою Апеляційного Суду АР Крим від 31 серпня 2009 року , залишено без задоволення позов ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсними відмови від прийняття спадщини на користь іншої особи та заяв про відмову від спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (а.с.23-26).
За змістом наведених рішень суду, предметом судового розгляду було питання щодо дійсності та відповідності закону угоди від 02 вересня 2005 року про відмову позивачів від прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_8 на користь брата ОСОБА_9 , а також законності виданого йому 13 березня 2006 року свідоцтва про право на спадщину за законом, при цьому судом дана правова оцінка доводам позивачів і обставинам, якими вони обґрунтовували свої вимоги , посилаючись на положення статті 229 Цивільного кодексу України .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 і ОСОБА_6. на підтвердження своїх позовних вимог наведені ті ж самі фактичні обставини , але з зазначенням іншої норми матеріального закону - статті 230 Цивільного кодексу України.
Відповідно до роз’яснень в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства , що регулюють провадження у справі до судового розгляду » ,оскільки підставою позову є фактичні обставини , що наведені в заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
За змістом пункту 4 цієї постанови зупинення, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду (статті 201,202,205,207 ЦПК) при проведенні попереднього судового засідання відповідає вимогам ЦПК.
За таких обставин суд першої інстанції, постановлюючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі правильно виходив з наявності рішення суду, яке постановлене щодо тих же сторін, про той же предмет , з тих же підстав і набрало законної сили, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду .
З огляду на наведене , колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: