Судове рішення #7892019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      03 лютого  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:


Головуючого судді: Сіротюка В.Г.

                                           суддів  :                       Пономаренко А.В.

Куртлушаєва І.Д.

                               при секретарі :             Куцко Ю.В.  


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за   заявою  ОСОБА_5  до ОСОБА_6,  ОСОБА_7, Кримського  третейського  суду   при   концерні «ДСН»  про скасування  рішення  постійно діючого  третейського  суду  від  30 березня 2006 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_6  на ухвалу  Центрального  районного  суду   м. Сімферополя  Автономної Республіки  Крим   від  09  листопада   2009 року ,-

                                            ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» , ухваленого 30 березня 2006 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про  визнання права власності на об’єкти нерухомого майна , посилаючись на те, що вказане рішення третейського суду не відповідає вимогам закону і порушує право власності  ОСОБА_5 , яка не була стороною третейської угоди.

Ухвалою Центрального районного  суду м. Сімферополя Автономної   Республіки   Крим від 09  листопада  2009 року заяву ОСОБА_5 задоволено -  скасовано рішення  постійно діючого Кримського  третейського суду   при  концерні   «ДСН»  від  30 березня 2006 року  за  позовом  ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про   припинення   права  власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить  ухвалу суду  скасувати та відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм  процесуального права і неправильне застосування матеріального права .

Доводами апеляційної скарги зазначено , що суд першої інстанції  не дав належної оцінки позбавлення можливості оскаржити рішення третейського суду ОСОБА_5 , яка не була стороною третейського розгляду, і відсутності підстав  для звернення до суду з такою заявою , крім того, суд не звернув увагу на порушення цією особою встановленого законом строку подання заяви про скасування рішення третейського суду і дійшов безпідставного висновку про його поновлення.

 Також , на думку ОСОБА_6, суд  порушив процесуальний порядок вирішення такої категорії справ за правилами спеціального закону

« Про третейські  суди » , залишивши поза увагою захист майнових прав ОСОБА_5 ухвалою суду про відмову у видачі виконавчого листа за вказаним вище  рішенням третейського суду.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 і представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.  

Згідно  вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

            Задовольняючи заяву про скасування рішення постійно діючого третейського суду від 30 березня 2006 року ,  суд першої інстанції виходив із порушень цим рішенням  майнових прав ОСОБА_5 на нерухоме майно, що знаходиться у  спільній сумісної власності ОСОБА_6 і ОСОБА_5  

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального права.

Відповідно  до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 51 Закону України « Про третейські суди  »  компетентний суд скасовує рішення третейського суду, якщо, зокрема: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.

Зі змісту наведеної норми закону в системному аналізі зі статтями 2, 3 цього Закону і визначенням терміну "сторони третейського розгляду", питаннями, що виходять як за межі третейської угоди, так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати, зокрема, питання прав та обов'язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати лише питання, що стосуються виключно сторін третейського розгляду. Залучення до справи зацікавленої особи як третьої особи не надає такій особі прав сторони третейського розгляду.

Відповідно до п. 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судом першої інстанції встановлено , що  рішенням постійно діючого Кримського третейського суду при концерні  «ДСН»  від 30 березня 2006 року визнано право власності ОСОБА_7 на об’єкти нерухомого майна – квартири та нежилі приміщення  з одночасним припиненням права власності ОСОБА_6 на це майно , яке може бути визначено відповідно до вимог статті 60 Сімейного кодексу України спільною сумісною власністю  подружжя ОСОБА_6 і  ОСОБА_5

           Правильність викладених обставин сторонами не оспорювалася і підтверджується матеріалами справи.

           Враховуючи, що право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України і статтею 3 ЦПК України , однак ОСОБА_5 не брала участь у третейському розгляді як його сторона і тому була фактично позбавлена права на судовий захист, оскільки третейський суд не здійснює правосуддя, на думку колегії суддів , при вирішенні справи  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення  зазначеним рішенням третейського суду майнових прав ОСОБА_5 , яка безпідставно не була залучена до участі в справі  і за таких обставин суд правильно виходив з наявності підстав для поновлення процесуального строку для оскарження рішення третейського суду .

           З огляду на наведене судова колегія вважає, що рішенням третейського суду вирішені питання за межами третейської угоди , що є порушенням вищевказаного закону і безумовною підставою для скасування цього рішення.

          Посилання ОСОБА_6  на відсутність  у ОСОБА_5 права на оскарження рішення третейського суду, оскільки вона не є стороною третейського розгляду, судова колегія вважає неспроможним , оскільки третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності й не є здійсненням правосуддя, тому третейський суд має повноваження вирішувати спори лише тих сторін, якими укладено угоду  про передачу спору на розгляд третейського суду і  обов'язковість рішення третейського суду має місце лише для сторін третейської угоди.

Крім того, Законом України від 5 березня 2009 року  "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" право на оскарження рішення третейського суду надано як сторонам, так і третім особам, а також особам, які не брали участь у справі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Також відповідно до положень зазначеного Закону вирішення третейським судом питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, є підставою для скасування рішення третейського суду.

Виходячи з викладеного , колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.      

    Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6   відхилити.

            Ухвалу   Центрального  районного  суду   м. Сімферополя  Автономної Республіки  Крим   від  09  листопада   2009 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України .  

 Судді:    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація