Справа № 2 - 773/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючий суддя                     Большаков Ю.М.

                із секретарем                           Вальшиним І.Н.

за участю     представника позивача                 ОСОБА_1

відповідачки                         ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м.   Бахчисарай  цивільну  справу  

за позовом приватного підприємства «Аптека 99» до ОСОБА_2

про стягнення суми боргу

В С Т А Н О В И В:

Директор ПП «Аптека 99» звернувся 15.05.2009 року у Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим з позовною заявою, де виклав вимоги стягнути з відповідачки гроші у погашення боргу в сумі 9284.7 гривні, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 2 901.4 гривні, проценти за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань 353.07 гривні, судові витрати. Вимоги мотивовані тим, що 13 жовтня 2006 року з відповідачкою було укладене договір позички на суму 5884 гривні.7 гривні за умовами погашення боргу протягом 11 місяців по 500 гривень, один місяць 384.7 гривні. 10.01.2007 року з відповідачкою знову було укладено договір позички на суму 3400 гривень, яка та повинна була повернути в строк з 01.02.2007 року до 01.01.2008 року. Оскільки прийняті на себе обов’язки відповідачка не виконала, нараховане 3% річних за прострочення грошового зобов’язання, інфляційні втрати. Ухвалою Сімферопольського районного суду від 30 жовтня 2009 року справу передане на розгляд Бахчисарайського районного суду за підсудністю (а. с. 29).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що суми грошових зобов’язань виникли не з договорів позички, а внаслідок того, що відповідачка, працюючи на підприємстві, допустила недостачу і тому суми недостачі було оформлено як боргові розписки. Надав суду для засвідчення копій, які були в матеріалах справи, оригінали договорів і просив позов задовольнити в повному обсязі на підставі наданих доказів.

Відповідачка позовні вимоги не визнала і пояснила, що вона коло сьомі років працювала на підприємстві, за час роботи ії звинуватили у недостачах, але перевірити обґрунтованість цих вимог вона не мала можливості, оскільки всі документи були у директора. Тоді під впливом з боку директора вона підписала договори позички, але сплатила ці суми повністю, оскільки в неї відраховували з заробітної плати щомісячно гроші, а коли розрахувалася повністю, то видали трудову книжку і трудові правовідносини припинилися.

Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, дослідивши надані і наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 10, 11, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

При перевірці обставин доказами судом встановлене, що 13 жовтня 2006 року і 10 січня 2007 року і місті Сімферополь приватне підприємство «Аптека 99» в особі директора ОСОБА_3 і ОСОБА_2 уклали договори позички на суму відповідно 5 884 гривні 70 копійок і на суму 3 400 гривень з обговоренням строків і сум повернення боргу шляхом внесення його в касу цього підприємства (а. с. 5, 6, 17, 18).

Ознаки договору позички прописане у ст.. 1046 ЦК України де встановлене, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З пояснень представника позивача і відповідачки суд дійшов висновку, що суми заборгованості виникли не з цивільно-правових відносин - договорів позички, а з трудових правовідносин, що також підтверджується тим, що з боку позичальника договори посвідчені печаткою, тобто укладався між юридичною і фізичною особами з метою приховання іншого правочину.

Відповідно до ст.. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Також ст. 227 ЦК України визначене, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.   Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Оскільки відповідачка не заявляла вимог про визнання правочину недійсним, таке питання суд не розглядає, але застосовує правила ст. 235 ЦК України, визнає укладений між сторонами правочин удаваним, внаслідок чого відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд відносить на позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.. ст.. 227, 235, 1046 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215  ЦПК України суд  

В И Р І Ш И В :

Приватному підприємству «Аптека 99» в задоволенні позовних вимог відмовити.  

                                                    Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку подання заяв про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд в строки і у порядку, передбачених ст. 294, ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України.

 Головуючий    

     суддя