ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 р. 10:00 Справа № АС-51/102-06
вх. № 6235/1-51
Суддя господарського суду Харківської області Буряк Л.В.
за участю секретаря судового засідання Мартинова В.Г.
представників сторін :
позивача - Кірєєва І.І., дов. № 06-134/1097 від 17.05.2006р.;
відповідача - Радіновіч В.С., дов. № 2/06 від 08.06.2006р.;
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків
до до Малого приватного підприємства „Олена”, м.Харків
про стягнення 3955,12 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3955,12 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інваліда, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005р. середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить - 0 осіб, тобто відповідачем не виконаний норматив 1 робоче місце. У зв’язку з чим, відповідач повинен сплатити позивачеві суму штрафу 3955,12 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
09.06.2006р. відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказує, що в 2005р. на підприємстві згідно штатного розкладу було створено 2 робочих місця для інвалідів. МПП "Олена" подавало щомісяця статистичну звітність до державної служби зайнятості, де вказувало про потребу в працівниках-інвалідах. Однак, протягом 2005 року, з питання працевлаштування на МПП „Олена”, ні за власною ініціативою, ні за направленням служби зайнятості або інших органів, інваліди до відповідача не зверталися.
До відзиву представник відповідача додав наступні документи: копію фінансового звіту станом на 01.01.2006р., копію звіту про фінансові результати за 2005 рік, копії звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за 2005 рік (10 штук), копію свідоцтва № 2034500154 про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємства-юридичною особою, копію довідки про включення до ЄДРПОУ, довідку про юридичну адресу та банківський розрахунок відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та надав довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ; надав копію листа-запиту Фонду від 31.03.2006р. за № 0610-78/520, копію листа-відповіді Московського райцентру зайнятості від 04.05.2006р. за № 08/2560.
Представник відповідача проти позову повністю заперечує, посилаючись на зазначені у відзиві доводи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо на них працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні). У відповідній установі, організації. Згідно ч. 3 ст. 20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч. 3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача на одного працівника склала у 2005р. 3913,64 грн.
Згідно звіту відповідача за 2005р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, кількість робочих місць, які необхідно було створити для працевлаштування інвалідів склала 2 місце, що є перевищує розрахунок, при встановлені 4% нормативу виходячи з 22 осіб середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Однак, фактично протягом дванадцяти місяців 2005р. середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить - 0 осіб.
Згідно наведеної норми, суми які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку, покладеного законом.
У даному випадку сума штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, за розрахунком позивача склала 3913,64 грн. Пеня станом на 19.05.2006р. становить 41,48 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 3955,12 грн.
Відповідно до ст. 18 вищенаведеного закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Суд зазначає, що відповідач у 2005р. сприймав заходи щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вільних робочих місць.
Позивач, не надав доказів того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні. Тобто відповідач вчинив усі можливі дії, які необхідні для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Враховуючи наведене, неналежне виконання обов’язку з боку відповідача відсутнє, тому вимоги про стягнення штрафних санкцій необгрунтовані та такі ,що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 6 - 11, 49, 51, 60, 69-71, 76, 79, 86, 104, 122, 138, 139, 159 - 163 , 185, 186, 254, п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Суддя Буряк Л.В.