№2а-129/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 лютого 2010 року Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області ОСОБА_1, як суддя місцевого адміністративного суду розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 26 вересня 2006 року народила сина ОСОБА_3. Позивач перебуває з моменту народження дитини у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідачем невірно розраховується та виплачується соціальна допомога по догляду за дитиною. А саме допомога виплачувалася в розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з урахуванням положень Законів України «Про державний бюджет на 2007, 2008 та 2009 роки». При зверненні до відповідача щодо перерахунку та виплати недоплаченої допомоги позивач отримав відмову в здійсненні вищезазначених дій. Позивач вважає дії відповідача такими що не відповідають законодавству, оскільки суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 09.07.2007 року, позивач просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною за період з 1 квітня 2007 року по 1 вересня 2009 року включно в розмірі 10707,54 гривень.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача по справі – Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнав повністю, надавши письмові заперечення проти позову. В своїх письмових запереченнях зазначив, що здійснював виплату допомоги відповідно до Законів України «Про державний Бюджет України на 2007, 2008 та 2009 роки» згідно яких встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною. Вказує також, що виплати здійснюються за рахунок коштів та в межах субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Рішення Конституційного суду на які посилається позивач на думку відповідача не надає законодавчого права для застосування показника прожиткового мінімуму.
Суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін по справі згідно вимог ч. 3 ст. 122 КАС України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини учасників судового розгляду, необхідність заслуховування пояснень учасників судового розгляду в суду відсутня, можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 26 вересня 2006 року позивач ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження /а.с. 9/. Позивач ОСОБА_2 перебуваючи з моменту народження дитини у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 квітня 2007 року по серпень 2009 року знаходилася на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська. Відповідачем як органом який призначає та здійснює виплату державної допомоги, була призначена та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у наступних розмірах: квітень – липень 2007 року – 129,03 гривень щомісяця, серпень 2007 року – 132,64 гривні, вересень 2007 року - 134,45 гривні, жовтень 2007 року – 136,13 гривень, листопад 2007 року – 140,05 гривень, грудень 2007 – серпень 2009 року – 144,10 гривень щомісяця, що підтверджується довідкою /а.с. 12/. 9 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо обмеження розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановивши, що виплати не можуть бути меншими ніж передбачений законодавством розмір прожиткового мінімуму для особи віком до шести років. В вересні 2009 року позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги. 16 вересня 2009 року відповідач листом відмовило у здійсненні перерахунку та в доплаті допомоги, що підтверджується листом /а.с. 13-14/.
Відповідно до Конституції України гарантований державою рівень грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених ним Законом та іншими законами України.
Згідно ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно п.23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року стаття 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми» » викладена у наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З огляду на те, що п.23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року внесені зміни до ст.15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якими передбачений менший розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач проводив відповідні виплати позивачці згідно з вищезазначеним порядком та розміром.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якими, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Відповідно до п.п. 8 п. 23 розділу II цього ж Закону внесено зміни в п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», згідно яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціальної о захисту населення за місцем проживання батьків.
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська є належним відповідачем за вищевказаним позовом, оскільки представник в своїх письмових запереченнях вказував та не заперечував проти того факту, що саме вони здійснюють нарахування та належні виплати соціальної допомоги та подають відповідні дані в Міністерство праці та соціальної політики України для формування кошторису щодо соціальних виплат.
Також суд приходить до висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій по перерахунку та виплати позивачу соціальної допомоги в належному розмірі в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно. Оскільки акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, то вимоги позивача щодо перерахунку та сплати допомоги по догляду за дитиною з 1 квітня 2007 року по 8 липня 2007 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 1, 13 Закону України «Про Конституційний суд України», єдиним органом конституційної юрисдикції є Конституційний суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів. Отже, до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), однак прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів є виключною юрисдикцією Конституційного суду України. Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритетності тієї норми, яка прийнята пізніше.
Згідно рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до вказаного Рішення положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» деякі норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, однак п.23 вказаного Закону, яким встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку на 2008р., неконституційним згідно з вказаним рішенням Конституційного суду України визнаний не був. Також рівень допомоги по догляду за дитиною на 2009 рік встановлений в розмірі відповідно до положень законів які діяли в 2008 році.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» фактично змінено положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення законів України "Про Державний бюджет України на 2008 та 2009 роки". Вищезазначені положення визнані неконституційними не були, тобто в даному випадку відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною в 2008 р та 2009 році відповідно до вимог Законів України «Про державний бюджет України на 2008р.» та «Про державний бюджет України на 2009 рік», діяв згідно з законодавством і його дії були правомірними. У зв'язку з цим в задоволення позову в цій частині слід відмовити. Оскільки внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, то дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 та 2009 роках є правомірними.
Суд зазначає, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити виплату недоотриманої допомоги у відповідній сумі також не підлягає задоволенню оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трьох років, що стане підміною функцій органів соціального населення, що неприпустимо відповідно до принципу поділу державної влади, закріпленому статтею 6 Конституції України. Крім того стягнення вищезазначеної суми судом може створити загрозу невиконання поточних зобов’язань та утворення заборгованості перед громадянами які перебувають на обліку у відповідача і також отримують державну допомогу.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч.1 ст.100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач отримав відповідь про відмову у здійснені перерахунку в вересні 2009 року, таким чином дізнавшись про порушення своїх прав і неможливості врегулювання спору в досудовому порядку, таким чином суд вважає що застосування позовної давності в даному випадку неможливе, оскільки річний строк звернення до суду не минув. Також суд враховує, що правовідносини мають триваючий характер тому для застосування строку звернення до суду в даному випадку не має підстав.
Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неповної виплати сум допомоги по догляду за дитиною у 2007 році, і керуючись частиною 2 статті II Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає що це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких наданий позов. Обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошевих сум законом покладено на відповідача, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язку суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом.
Відповідно до ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право позивача в такому випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми за відповідний період.
Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат з відповідача вони також підлягають частковому задоволенню, оскільки судом задоволено позовні вимоги частково в частині зобов’язання здійснити відповідачем перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги, тобто відповідача зобов’язано здійснити певні дії, тому підлягають стягненню з бюджету м. Дніпродзержинська суму судового збору в розмірі 3,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті державної грошової допомоги – задовольнити частково .
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська щодо нарахування, призначення та виплати державної грошової допомоги ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська здійснити перерахунок ОСОБА_2 соціальної виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та здійснити її виплату.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджету м. Дніпродзержинська на користь ОСОБА_2 3,40 гривень сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дати винесення постанови та шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції та безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.Д. Багбая