Справа № 2-458/10

                                Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010  року Тячівський районний суд Закарпатської області  в особі    головуючого  судді                                                                       Гримут В.І.

при секретарі                                                   Тиводар В.І.

з участю адвоката                                           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення боргу,

                          В С Т А Н О В И В:

      Позивачка звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідачки 12620 гривень. Посилається на те, що відповідачка боргує їй 12000 грв. які згідно власноручно написаної розписки зобов’язалася повернути до 31.11.09 р. Однак до сьогоднішнього часу свої боргові зобов’язання ОСОБА_3 не виконала. Тому вона змушена звернутися в суд з позовною заявою. Крім того просить стягнути з відповідачки на її користь 500 грв. за надання юридичної допомоги та 125 грв. за ІТЗ судового процесу, які вона сплатила при подачі заяви до суду. Боргові зобов’язання ОСОБА_3 перед нею виникли через те, що згідно їхньої домовленості вона відпускала зі свого магазину, як самій відповідачці, так і її дітям різні продукти на протязі червня – липня 2009 р. Відповідачка просила видавати їй ці продукти в борг і обіцяла, що після повернення чоловіка з заробітків поверне гроші. Однак потім ОСОБА_3 відмовлялася повернути гроші і вона зверталася до дільничного інспектора міліції з проханням провести з нею відповідну бесіду. Сьомого вересня у кабінеті дільничного відповідачка написала розписку у якій обіцяла повернути 12000 грв. до 31.11.2009 р.

Відповідачка позов визнала частково. Пояснила, що у неї дійсно була домовленість з позивачкою про те, що вона або її діти, до приїзду її чоловіка з заробітків, будуть брати у магазині позивачки продукти харчування у борг, а потім з нею розрахуються. У кінці серпня 2009 р. Григоряк сказала їй, що сума боргу становить 2000 грв. 07.09.2009 р., у кабінеті дільничного інспектора міліції вона написала розписку про те, що поверне 2000 грв. до 31.11.09 р. Про те, що борг становить саме 2000 грв, а не 12000 грв, як вказано у позовній заяві може підтвердити і дільничний інспектор Токар І.С. Однак позивачка до суми «2000» спереду дописала цифру «1» і вийшла сума боргу 12000 грв. У позовній заяві представник позивачки вказав, що просить стягнути з відповідачки на користь позивачки позовну суму на підставі ст. 1046 – 1049 ЦК України, які регламентують відносини сторін при договорі позики. Однак у судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідачки борг за отриманий товар  у відповідності з розпискою, за правилами виконання зобов’язання.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що у червні 2009 р. між сторонами було досягнуто домовленості про те, що відповідачка та її діти будуть отримувати у магазині позивачки продукти та інші товари у борг, який ОСОБА_3 погасить пізніше. У серпні того ж року позивачка припинила відпускати товар через велику суму заборгованості. 07.09.2009 р. ОСОБА_3 власноручно написала розписку у якій зобов’язалася повернути ОСОБА_2 12000 грв. до 31.11.2009 р. Розписка підписана прізвищем «Ребар» - це дошлюбне прізвище  ОСОБА_3. Сам факт написання розписки відповідачка визнає повністю однак стверджує, що  вона вказувала в ній суму боргу 2000 грв., а не 12000. Свідок ОСОБА_4 суду показав, що у вересні 2009 р. до нього дійсно зверталася ОСОБА_5, яка скаржилася на те, що ОСОБА_3 не хоче повертати їй борг за отримані у магазині продути. Він викликав ОСОБА_3 до себе в кабінет для бесіди і та написала розписку про те, що поверне гроші. Не пам’ятає чи мова йшла про борг у сім чи про дванадцять тисяч гривень, але точно пам’ятає, що не про дві тисячі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу. За змістом ст. 530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, з вище наведеного випливає, що відповідачка визнала факт боргу перед позивачкою на суму 12000 грв. Це визнання вона підтвердила власноручно написаною розпискою. Її посилання на те, що позивачка дописала у розписці цифру «1» збільшивши таким чином суму боргу на 10000 нічим не підтверджені. Доказів у підтвердження фактів на які вона посилається Мезей суду не надала і не вказала. Розписка написана одним чорнилом, слідів виправлення у ній не видно, клопотання про призначення експертизи  відповідачка не заявляла. Її твердження про те, що вона давала розписку на 2000 грв. спростовуються вищенаведеними показання свідка ОСОБА_4 та записами позивачки про осіб, яким вона видавала товари у борг, що велися у спеціальних зошитах. Ці зошити суд розцінює як непрямі докази тверджень позивачки, так як у них відслідковується системність відпуску нею товарів у борг багатьом громадянам, які у сукупності з іншими наведеними доказами дозволяють суду зробити висновок про те,  відповідачка заборгувала Григоряк саме 12000 грв., які і слід стягнути.

При зверненні з цим позовом до суду позивачкою були понесені судові витрати у сумі 120 грв. за ІТЗ судового процесу та 500 грв. за надання юридичної допомоги. У відповідності до ст. 88 ЦПК України ці кошти на її користь слід стягнути з відповідачки.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. 526,527, 533, 626, 629 ЦК України суд,

                                  Р І Ш И В:

 Позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  дванадцять тисяч шістсот двадцять  гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 сто двадцять гривень судового збору на користь держави.

    Заява про оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви в апеляційний суд Закарпатської області через Тячівський районний суд.

      Головуючий:                                                                                 Гримут В.І.