Справа №2-32/10р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року                                                      м. Берегово

                     Берегівський районний суд Закарпатської     області в особі:

головуючого:  Ільтьо І.І.

при секретарі:  Куні О.І.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника Гал. Л.Л. та відповідача ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд  із позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, зазначивши, що йому та відповідачу на праві спільної часткової власності належить квартира №2 по вул . Виноградній №37 (та нежитлова будівля гаражу під літерою «А» по вул. Виноградній №33 «б» м. Берегово та зареєстровано в бюро технічної інвентаризації по ? частині за кожним.  

    Крім того, йому з відповідачем належать на праві приватної власності земельні ділянки в м. Берегово по вул. Виноградній, 37/2, площею 0,0574 га, вартістю 31136,86 грн. та по тій же вулиці під №33 «б», площею 0,0081 га, вартістю 4363, 47 грн..

Також до цих будівель відносяться чотири підвальні приміщення, які в БТІ не зареєстровані.. Загальна вартість   ма йна та земельних ділянок становить 145 475 грн., а їх ? частина – 72737,50 грн..

Свої пропозиції щодо поділу майна та земельних ділянок він направив відповідачу, однак останній у своєму листі запропонував не реальні варіанти поділу, якими не можна погодитись.  

Оскільки спільне користування приміщеннями, підвалами та земельними ділянками між ними стало неможливим, тому він бажає, щоб їхнє спільне майно реально поділити в натурі наступним чином:

1.   За відповідачем ОСОБА_4 залишити квартиру АДРЕСА_1, площею 34,2 кв.м., вартістю 21536,00 грн., підвал №1 площею 122,9 кв.м., вартістю, 42351,00 грн., підвал №2 площею 107,6 кв.м., вартістю 11547,00 грн., земельну ділянку площею 0,0281 га, вартістю 15137,00 грн., розташовану за квартирою та підвалам;

2.   За позивачем ОСОБА_1 визнати право власності на нежитлову будівлю гаражу в м. Берегово по вул. Виноградній, 33 «б», площею 37,4 кв.м., вартістю 10302,00 грн., підвал №1, площею 146,6 кв.м., вартістю 14645,00 грн., підвал №2, площею 71, 4 кв.м., вартістю 9540,00 грн, земельну ділянку площею 0,0379 га, вартістю 20417,00 грн. за гаражем та підвалами №№1 та 2.

Таким чином, запропонована вартість майна та земельної ділянки  ОСОБА_2 становить 90571,00 грн., а  ОСОБА_1 - 54904,00 грн..

В порядку ст. 31 ЦПК України позивач зменшив свої позовні вимоги і просив суд, оскільки підвальні приміщення офіційно не зареєстровані відповідно до чинного законодавства, визнати право власності за ним на нежитлову будівлю гаражу в м. Берегово по вул. Виноградній, 33 «б», площею 37,4 кв.м., вартістю 10302,00 грн., земельну ділянку по вул. Виноградній, 33 «б», площею 0,0379 га, вартістю 20417,00 грн., тобто всього на загальну суму 30719,00 грн. та  залишити у власності за відповідачем ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, площею 34,2 кв.м., вартістю 21536,00 грн., земельну ділянку площею по вул. Виноградній, 37/2 0,0281 га, вартістю 15137,00 грн., всього на суму 36673,00 грн..

Позивач та його представник в судовому засіданні  зменшені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечили, з підстав викладених у запереченні на позов, яке залучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу та відповідачу належить на праві спільної часткової власності по ? частки кожному наступне майно, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами:

•   гараж в м. Берегово по вул. Виноградній, 33 «б», площею 37,4 кв.м., згідно договору купівлі-продажу від 26.10.2005 року;

•   квартира АДРЕСА_1, площею 34,2 кв.м., згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2005 року;

•   земельна ділянка по вул. Виноградній, 33 «б», площею 0,0081 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 червня 2006 року ( цільове призначення – для будівництва індивідуального гаражу);

•   земельна ділянка по вул. Виноградній, 37/2, площею 0,0578 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 07 грудня 2005 року ( цільове призначення – для обслуговування жилого будинку).

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Як убачається з матеріалів справи, позивач оцінюючи вартість спірного гаража, квартири, земельних ділянок виходив із інвентиразаційної вартості та нормативно-грошової оцінки. Разом з тим, суду не надано належних доказів стосовно дійсної (ринкової) вартості спірного майна та земельних ділянок.

Крім того, суд вважає. що поділ спірних земельних ділянок запропонований позивачем, які є різними за цільовим призначенням і вартість яких є різною, без висновку експерта є неможливим, оскільки позивач у запропонованому варіанті просить визнати право власності земельну ділянку по вул. Виноградній, 33 «б», загальною площею 0,0379 га, вартістю 20417,00 грн., площа якої складається з земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу та частини земельної  для обслуговування жилого будинку.

Також, в ході судового розгляду між сторонами не було досягнуто згоди щодо вартості майна та земельних ділянок, які підлягають поділу.

Згідно п «а» ч. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності-за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення  при необхідності призначається експертиза.

Незважаючи на те, що суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, позивач відмовився від призначення судово-технічної експертизи щодо вирішення питання про дійсну (ринкову) вартість спірного майна, земельних ділянок та можливі варіанти реального поділу,  посилаючись на достатність наданих доказів для вирішення спору по суті.

Частиною 3 статті 10 та статтею  60 ЦПК України передбачено, що  кожна сторона зобов'язана  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено дійсну вартість спірного майна, що знаходиться у спільній частковій власності, не запропоновано жодних інших можливих варіантів поділу спірного майна з врахуванням інтересів кожного із співвласників, тому суд дійшов до висновку, що позов є не доведеним і до задоволенню не підлягає.

            Суд, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,  ст. ст. 364, 367 ЦК України,  п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року,

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності - відмовити.

Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду   першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ:                                                           ІЛЬТЬО І.І.    

Справа №2-32/10р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року                                                      м. Берегово

                     Берегівський районний суд Закарпатської     області в особі:

головуючого:  Ільтьо І.І.

при секретарі:  Куні О.І.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника Гал. Л.Л. та відповідача ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд  із позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.

Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повного рішення суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.  

Суд, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,  ст. ст. 364, 367 ЦК України,  п. 12 постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року,

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності - відмовити.

Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду   першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ:                                                           ІЛЬТЬО І.І.