Номер провадження: 33/813/540/19

Номер справи місцевого суду: 503/488/19

Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2019 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участю секретаря Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року,

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №038916 від 01.03.2019 року вбачається, що01 березня 2019 року о 02 год. 00 хв. ОСОБА_2, по вул. Соборній в м. Кодима Одеської області, керував автомобілем марки «ВАЗ-2121» д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим здійснив порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння проводився в КЗ «Кодимська ЦРЛ». Згідно копії протоколу №34, завіреного належним чином, щодо результатів медичного огляду від 01 березня 2019 року водій перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.3).

Постановою судді Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги його пояснення стосовно того, що за кермом автомобіля перебувала його дружина; поліцейськими порушений порядок його огляду на стан сп'яніння; огляд його на стан сп'яніння в лікарському закладі не проводився; протокол медичного огляду складений за формою, яка була затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України №400/666 від 09.09.2009 року, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я від 26.10.2009 року №774, а тому не є належним та допустим доказом вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інших доводів неправильності судового рішення апеляційна скарга не містить.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Мазур О.В. повторно в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

03.05.2019 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Мазур О.В. повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи та виклик свідків. Як на причину неявки до суду адвокатом зазначено його участь в іншому судовому засіданні у м. Вінниці.

Одночасно, апеляційний суд враховує, що з відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи з тих самих підстав (участь у судовому засіданні у м. Вінниці) представник ОСОБА_2 - адвокат Мазур О.В. вже звертався до апеляційного суду, яке було задоволено судом (а.с.36-40).

У зв'язку з чим, апеляційний суд до вказаних підстав щодо відкладення справи ставиться критично, оскільки ОСОБА_2 та його представник адвокат Мазур О.В. повторно в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особи повинні добросовісно користуватись своїми процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Не з'явившись в судове засідання, ОСОБА_2 та його представник адвокат Мазур О.В. на власний розсуд скористалися своїм процесуальним правом.

Таким чином, клопотання адвоката Мазур О.В. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Всупереч доводів апеляційної скарги, вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №038916 від 01.03.2019 року, власноруч підписаному ОСОБА_2 без жодних зауважень, в якому ОСОБА_2 зазначено «керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння»;

копією протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №34 від 01.03.2019 року;

письмовими поясненнями ОСОБА_2, який вказав, що він разом з друзями відпочивали в кафе та вживали там спиртні напої. Під час відпочинку у них виник конфлікт з військовослужбовцями місцевої частини. Даний конфлікт припинили працівники поліції та запропонували йому та його друзям піти додому. Після цього він взяв вдома свій автомобіль та поїхав на ньому до Кодимського ВП, оскільки хотів, щоб працівники поліції прийняли міри до військовослужбовців;

поясненнями працівника поліції, старшого інспектора Кодимського ВП ОСОБА_9, який пояснив, що 01.03.2019 року приблизно о 02 год. 20 хв. під час несення служби разом з інспектором СРПП Кодимського ВП ОСОБА_4 по забезпеченню безпеки дорожнього руху та публічного порядку в м. Кодима було виявлено факт перекриття проїжджої частини дороги на вул. Соборній в м. Кодима автомобілем «ВАЗ-2121» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом. Під час з'ясування обставин та встановлення даних про водія автомобіля, виник конфлікт з водієм, а саме з ОСОБА_2;

поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які вказали, що 28.02.2019 року приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_2 разом із свідками відпочивали в барі «Динамо» та вживали там спиртні напої. Через деякий час у них виник конфлікт з військовослужбовцями місцевої частини. Вказаний конфлікт тривав приблизно 15 хв., після чого конфлікт припинили працівники поліції та запропонували їм розійтись по домівках. Після чого вони направились до Кодимського ВП для того, щоб дізнатись про військовослужбовців з якими виник конфлікт. Потім свідки помітили, що навпроти Кодимського ВП на проїжджій частині дороги стояв автомобіль, який належить ОСОБА_2 Підійшовши ближче свідки помітили, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння та висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції. В подальшому ОСОБА_2 було запрошено до Кодимського ВП, а потім ОСОБА_2 разом з працівниками поліції направились до Кодимської ЦРЛ;

поясненнями працівників поліції, ДОП Кодимського ВП ОСОБА_8, начальника СРПП №1 Кодимського ВП ОСОБА_9, інспектора СРПП Кодимського ВП ОСОБА_4, слідчого Кодимського ВП ОСОБА_12 та о/у СКР Кодимського ВП ОСОБА_10, які пояснили, що ними 01.03.2019 року приблизно о 02 год. 35 хв. в м. Кодима на вул. Соборній, навпроти Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області було виявлено факт порушення публічного порядку ОСОБА_2, який привселюдно висловлювався нецензурною лайкою. Дане порушення було припинено працівниками поліції та його доставлено до Кодимського ВП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що форма протоколу медичного огляду складеного щодо ОСОБА_2, була затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України №400/666 від 09.09.2009 року, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я від 26.10.2009 року №774, а тому не є належним та допустимим доказом, апеляційний суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визнано таким, що втратив чинність, спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2009 року №400/666, та була затверджена нова Інструкція та додатки до неї.

Пунктами 12 діючої Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Відповідно до пунктів 15, 16, 17, 21 діючої Інструкції 01 березня 2019 року о 02:33 було проведено медичний огляд ОСОБА_2, про що було складено протокол медичного огляду щодо результатів медичного огляду.

Той факт, що матеріали справи містять не оригінал, а копію протоколу огляду, обставин, встановлених судом першої інстанції не спростовує, оскільки копія протоколу завірена належним чином, що не викликає сумніву належності цього доказу.

Апеляційний суд зазначає, що складення адміністративних матеріалів на застарілих бланках не спростовує факту, що ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Також апелянтом не спростовано факту визнання ОСОБА_2 своєї вини в поясненні та протоколі про адміністративне правопорушення від 01.03.2019 року.

Згідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен за вимогою працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для виявлення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.9 а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

При розгляді адміністративної справи суд першої інстанції повно та об'єктивно розглянув справу та прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення щодо правопорушника ОСОБА_2 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Доводи ОСОБА_2 зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 13 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г.Журавльов