Справа 22-Ц-3695/2006 р.                                                                                    Головуючий

1-їінстанції:Русанова  В.Б.

Категорія :розірвання договору Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2006 року  Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Овсяннікової А.І.,

суддів:               - Трішкової І.Ю.,Бездітко В.М.,

при секретарі - Супрун О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду від 18 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що договір довічного утримання був укладений 29.11.2002 р„ Відповідно до договору відповідачка отримала право власності на 38/100 частин АДРЕСА_1 в м.Харкові. Позивачка зазначила, що ОСОБА_1 умови договору не виконувала, матеріальної та іншої допомоги не надавала, без згоди пози­вачка здала частину квартири в піднайом, вивезла з квартири речі, не сплачувала комунальні по­слуги.

Відповідачка ОСОБА_1 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона виконувала умови договору, надавала необхідну допомогу, покупала ліки. Після від'їзду позива­чки до Ізраїлю вона дозволила проживати в квартирі своїм племінникам. Речі позивачки вивезла до себе на дачу. Після приїзду позивачки влітку 2005 р. вона повернула речі, але позивачка від­мовилась від допомоги, матеріальну допомогу не надавала, т.я. ОСОБА_2 відмовилась від неї.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18 травня 2006 р. позовні вимоги задоволені. Договір довічного утримання , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 листопада 2002 р., розірваний. За ОСОБА_2 визнано право власності на38/100 частин АДРЕСА_1 в м.Харкові..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що вона виконувала умови договору до від'їзду по­зивачки до Ізраїлю. Суд не врахував, що вона зазнала значних матеріальних затрат, надаючи до­помогу ОСОБА_2. Крім того, суд розглянув справу в відсутність позивачки.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і згідно вста­новленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10,11,60,212 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено. що29.11.2002 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 належні їй 38/100 частин АДРЕСА_1 в м.Харкові..

8.03.2003 р. позивачка виїхала до Ізраїлю, де мешкає і до теперішнього часу. В червні 2005 р. ОСОБА_2 приїхала до Харкова і попередила відповідачку про відмову від її послуг Як по­силалась представник позивачки, ОСОБА_1 не виконала умови договору, а саме: п.6, яким передбачалось залишення проживання позивачки в спірній квартирі. По приїзді до Харкова позивачка не змогла вселитися в спірну квартиру, т.я. ОСОБА_1 здала спірну квартиру в піднайом, речі, що належали позивачці, вивезла. Крім того, відповідачка не сплачувала комуна­льні послуги, про що свідчить довідка про заборгованість за послуги теплопостачання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірва­ний на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків незалежно від його вини.

Як встановлено в судовому засіданні, невдовзі після укладення договору довічного утри­мання відчужувач - ОСОБА_2 виїхала до іншої країни на інше місце проживання, тобто з 8.03.2003 р. ОСОБА_1 не могла виконувати свої обов'язки відповідно умов договору, проти чого не заперечувала в судовому засіданні.

При таких обставинах суд обгрунтованно прийшов до висновку про необхідність розі­рвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача, т.я. законом не передбачена обов'язковість наявності вини набувача в невиконанні умов договору.

Посилання апелянта на те, що в зв'язку з доглядом за позивачкою вона понесла значні ма­теріальні затрати, спростовується тим, що фактично ОСОБА_1 надавала допомогу недов­гий час з 29.11.2002 р. до 8.03.2003 р., тобто до виїзду позивачки з країни, таким чином у суда не було підстав для застосування положень ч.2 ст.756 ЦК України.

В судовому засіданні інтереси ОСОБА_2 представляла ОСОБА_4 за довіреніс­тю, яка оформлена належним чином, тому у суда не було підстав для недовіри представнику по­зивачки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст..ст. 303,307,308, 314,319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 травня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховно­го Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.