Судове рішення #7878022

Справа №22ц-3301/09                     Головуючий в  1  інстанції:

                                Чирський Г.М.

Категорія 27

                                                                                    Доповідач:                                                 Приходько  Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року   січня  місяця  11  дня колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах  апеляційного  суду  Херсонської області  в  складі:

        головуючого         Приходько   Л.А.

        суддів                   Кузнєцовій  О.А.    

                    Бездрабко В.О.

        при  секретарі            Ляшенко  О.В.

                 

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Херсоні  цивільну  справу  за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_3 на    рішення   Новокаховського  міського  суду  Херсонської області  від  04   вересня  2009  року в  справі

за позовом

ОСОБА_4  до ОСОБА_3, третя  особа  ОСОБА_5   про стягнення  заборгованості  за  договором   позики, штрафних  санкцій,  відшкодування  моральної шкоди.

встановила:

  Рішенням  Новокаховського   міського   суду  Херсонської області   від   04   вересня    2009 року    позов   ОСОБА_4 задоволений   частково.  Стягнуто  з  ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_4  заборгованість за  договором   позики   від  29.03.2006  року  з  урахуванням   встановленого    індексу  інфляції   за   весь   час    прострочення   виконання  грошового  зобов’язання    в сумі   97463.24грн,  а  також  судовий  збір   в  сумі  1701грн., та  витрати   з  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду   цивільної    справи   в  розмірі  30грн.,  а  всього 99194.24грн. В  решті   позовних  вимог  відмовлено.

В   апеляційній   скарзі  ОСОБА_3, посилаючись на  порушення  норм   матеріального та  процесуального  права,    просить   рішення   скасувати,   та   ухвалити нове  рішення  про  відмову  у  задоволені  позову.

В  судовому  засіданні   представник  апелянта  апеляційну   скаргу  ОСОБА_3   підтримав,  просив її  задовольнити.

Заперечуючи   проти    апеляційної   скарги   ОСОБА_4 та   його  представник  зазначили, що на  їх думку, рішення   суду  є  законним  та  обґрунтованим,   просили   апеляційну   скаргу відхилити, рішення   суду  залишити  без змін.

Заслухавши  доповідача,  перевіривши  законність  та  обґрунтованість  рішення   суду   в  межах  визначених  ст.  303  ЦПК  України,  колегія  суддів     вважає, що  апеляційна   скарга  задоволенню не  підлягає  з  наступних підстав.

Згідно з  вимогами    ст.  1046  ЦК України   за  договором   позики  одна   сторона (позикодавець)    передає  у  власність   другій   стороні (позичальникові)  грошові  кошти   або  інші   речі,  визначені  родовими  ознаками, а  позичальник зобові  повернути   позикодавцеві  таку   саму   суму   коштів (суму   позики)    або  таку ж   кількість    речей  того   самого  роду  і такої   самої   якості.  Договір  позики  є  укладеним  з  моменту    передання  грошей    або  інших  речей,  визначених  родовими  ознаками.

На  підтвердження   укладання  договору позики та  його умов,  відповідно до  ч.2 ст.1047  ЦК  України,   може  бути  представлена  розписка   позичальника   або  інший  документ,  який  посвідчує    передання  йому   позикодавцем   визначеної  грошової  суми   або  визначеної  кількості   речей.

Договір  позики  може  бути  оспорений    позичальником, згідно з  вимогами   ст.  1051  ЦК  України, з підстав, що  грошові    кошти  або  речі  насправді   не  були  одержані  ним   від   позикодавця   або   були  одержані   у  меншій   кількості, ніж  встановлено  договором.   Якщо  договір  позики   має  бути  укладений  у   письмовій   формі, рішення  суду  не  може   ґрунтуватися   на  свідченнях    свідків   для  підтвердження  того,  що  гроші  або  речі  насправді  не  були  одержані   позичальником   від  позикодавця   або   були   одержані   у  меншій   кількості, ніж  встановлено  договором. Це   положення  не  застосовується   до  випадків,  коли  договір  був  укладений   під  впливом  обману,  насильства,  зловмисної  домовленості    представника    позичальника з  позикодавцем   або  під  впливом  тяжкої  обставини.

Як   встановлено   судом  та  вбачається  з  матеріалів   справи    29.03.2006  року   між  сторонами    укладений  договір  позики,  відповідно  до   якого  ОСОБА_3    позичив  у  ОСОБА_4  грошові   кошти  в  сумі  110000грн. строком  до  30.04.2006  року. На  підтвердження    укладання  договору   позики  та  його  умов   суду  представлена  розписка   ОСОБА_3

В   строк  визначений   договором      позичальник    суму   боргу     позикодавцеві  не  повернув.  Лише 26   січня   2008 року   відповідач ОСОБА_3  повернув  ОСОБА_4  60 000грн.  позичених по   розписці   від  29.03.2006 року.

Стягуючи  на  користь   позивача  залишок   суми боргу   в  розмірі  50000грн,  а з   урахуванням    встановленого  індексу  інфляції  за   весь  час  прострочення,  відповідно до  вимог  ч.2 ст.625  ЦК  України, - 97463.24грн.,  суд   першої  інстанції  постановив  законне та  обґрунтоване рішення.

Доводи   апеляційної  скарги  ОСОБА_3  про те, що  заборгованість  за  договором  позики  на  момент  постановлення  рішення    вже  була   погашена,  відповідно до  розписок    від  29.11.2006 року  та   26.01.2008 року,  висновків   суду  не   спростовують.

Так,  зі змісту   вказаних  розписок не вбачається, що    сума  боргу  в розмірі  52200грн.  по  розписці   від   30.03.2006 року є   складовою   суми   боргу  в  розмірі  110000грн.  по  розписці   від    29.03.2006 року. Крім  того,  з  копії  розписки ОСОБА_4   вбачається, що   52200грн. були  повернуті 29.11.2006року  позивачу саме по борговій розписці  від  30.03.2006 року. Будь-яких доказів, відповідно до  вимог ст.  60 ЦПК України,  на  підтвердження   своїх доводів  щодо   безгрошовості  розписки  від 30.03.2006  року,  відповідач  не  надав.

Також  колегія   суддів  погоджується   з   висновками  суду  першої  інстанції  щодо  недоведеності  доводів    відповідача  про те, що  договір  позики  з   позивачем   він  уклав   як  посадова  особа  КП «Управління    механізації   будівництва», оскільки  доказів  того, що   укладаючи   договір   ОСОБА_3  діяв   від   імені та  в  інтересах юридичної  особи,  як  її представник,  а  також що отримані  за  договором    кошти   були витрачені   на   потреби  підприємства,  суду  не  надано.

Зважаючи  на  викладене  колегія   суддів  прийшла до  висновку, що  судом  першої  інстанції  постановлене  законне  та  обґрунтоване  рішення з  додержанням норм   матеріального та процесуального  права,  а  тому   апеляційну  скаргу   слід  відхилити,  а  рішення   суду  залишити  без  змін.  

Керуючись  ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК  України, колегія   суддів, -

ухвалила:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_3 відхилити.

Рішення  Новокаховського міського  суду   Херсонської області  від 04   вересня  2009 року   залишити  без змін.

Ухвала   набирає  законної  сили з  моменту проголошення, та  може  бути  оскаржена  шляхом  подачі   касаційної   скарги  протягом  двох  місяців  з  дня  набрання  законної  сили  безпосередньо до  Верхового   Суду  України.

Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація