Справа № 22-а -2448/06р. Категорія: із угод

Головуючий 1 інст. - Юр'єва А.Н. Доповідач-  КолтуноваА.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 червня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Колтунової А.І.

суддів - Кружиліної О.А., Макарова Г.О.

секретар - Мелешко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляцій­ними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання до­говорів про здійснення послуг недійсними, ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання до­говору про здійснення послуг недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договорів про здійснення послуг недійсними.

Вони посилалася на ті обставини, що уклали договора про здійснення послуг з Клубом вза­ємної підтримки «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - Клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1»), які були підписані головою клу­бу ОСОБА_9

На підставі даних договорів сплатили по 5500 грн. кожний, із яких 5490 грн. прийняті при­ватним підприємцем ОСОБА_7, а 10 грн. - приватним підприємцем ОСОБА_8

У вищезазначених договорах вказано, що голова Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_9 діє на підставі доручення від 25.05.2001 року, яке видане приватним підприємцем ОСОБА_8, та керується договором про співробітництво та взаємним представленням інтересів сторін від 20.01.2002 року між приватним підприємцем ОСОБА_7 та приватним підприємцем ОСОБА_8, який іменується третьою стороною «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позивачі вважають, що договори є недійсними, як такі, що укладені з використанням обма­ну з боку відповідачів та не відповідають вимогам закону, оскільки Клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є юридичною особою, у встановленому законом порядку не зареєстрований, установчих документів не має, якщо він є громадською спілкою, то не може займатися підприємницькою діяльністю та здійснювати послуги. Предмет договору чітко не визначений.

Крім того, відповідачем був допущений обман при роз'ясненні призначення платежу.

29 липня 2002 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з анало­гічними позовними вимогами.

В обґрунтування своїх позовних вимог він посилався на те, що 06 квітня 2002 року ним був укладений договір про здійснення послуг НОМЕР_1 з «Клубом взаємної підтримки «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був підписаний головою клубу ОСОБА_10

На підставі даного договору він 06.04.2002 року сплатив 5500 грн., із яких 5470 грн. прийн­яті приватним підприємцем ОСОБА_11, а 30 грн. - приватним підприємцем ОСОБА_8

У вищезазначеному договорі вказано, що голова Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_10 діє на підставі доручення від 30.03.2002 року, яке видане приватним підприємцем ОСОБА_8

Як вказано в договорі, голова Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» при його укладенні керується також і договором про співробітництво та взаємним представленням інтересів сторін від 11.03.2002 року між приватним підприємцем ОСОБА_11 та приватним підприємцем ОСОБА_8, який іме­нується третьою стороною «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позивач вважає, що договір є недійсним, як такий, що укладений з використанням обману з боку відповідачів та не відповідає вимогам закону, оскільки Клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є юридич­ною особою, у встановленому законом порядку не зареєстрований, установчих документів не має, якщо він є громадською спілкою, то не може займатися підприємницькою діяльністю та здійсню­вати послуги.

Відповідачем був допущений обман при роз'ясненні призначення платежу.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 також просили стягнути з відповідачів на їх користь моральну шкоду в розмірі по 10000 грн., посилаючись на те, що діями відповідачів їм була спричинена моральна шкода, яка виражається в хвилюванні через втрату всіх їхніх заощаджень, погіршення матеріального стану, самопочуття, в результаті чого вони пережили нервовий струс.

Судом зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Представник відповідачів ОСОБА_12 позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті об­ставини, що позивачі належним чином були ознайомлені з умовами договору і виразили згоду з ними. Ніяких дій з їх боку, які б свідчили про обман, не здійснювалося. Умови договору по органі­зації та проведенню культурно-масових заходів ними виконувались.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2003 року в задово­ленні позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на ті обставини, що вказане рішення було постановлено з порушенням норм матеріального закону, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В засідання апеляційної інстанції позивачі скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та представник ОСОБА_6 підтримували свої апеляційні скар­ги.

Представник відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_12 проти задоволення апеляційних скарг заперечував.

Відповідач ОСОБА_10 просив суд прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися, про час і місце слухання справи повідомлені відповідно до вимог ч.ч. З, 8 ст. 76, ст. 77 ЦПК Украї­ни.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеля­ційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з на­ступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання договорів про здійснення послуг недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не довели ті обставини, на які вони посилалися як на підстави своїх позовних вимог.

Надані представником відповідача докази свідчать про те, що ними виконувалися умови до­говору про задоволення соціальних, економічних і культурних інтересів членів клубу.

При такому положенні суд дійшов висновку, що правових підстав для визнання вказаних договорів недійсними як укладених внаслідок обману з боку відповідачів немає.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду не можуть бути визнані правильними у пов­ному обсязі, т.я. вони не відповідають фактичним обставинам по справі.

За змістом ст. 151 ЦК України, 1963 року, діючого на період виникнення спірних правовід­носин, договір - це домовленість двох або більше осіб про встановлення прав і обов'язків по зо­бов'язанню. Відповідно до ст. 153 цього кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що 23, 30, 31 березня 2002 року та 06 червня 2006 року між позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та Клубом взаємної підтримки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в особі голів клубу ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що діяли на підставі доручення від 25.05.2001 р. та на підставі доручення від 30.03.2002 р., які видані ПП ОСОБА_8, діючим на підставі свідоцтва про державну реєстра­цію НОМЕР_2 від 23 листопада 2000 р., були укладені договори про здійснення послуг, предметом яких було створення умов для задоволення їх соціальних, економічних та культурних інтересів, а також забезпечення розвитку інтелектуальних, морально-вольових і підприємницьких здібностей учасника (а.с. 3,14, 22,137, 142, 147).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та 25 травня 1998 р. № 15) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною; настання певних юридичних наслід­ків.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладенні договорів про надання послуг Клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1» виступав в якості однієї із сторін, на яку покладалися обов'язки по наданню по­слуг.

Разом з тим, при розгляді справи було встановлено, що даний Клуб юридичною особою не є, у встановленому законом порядку не зареєстрований, установчих документів не має.

Таким чином, замовником при укладенні договорів не було надано достовірної інформації відносно його учасників, внаслідок чого виконавець - Клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1» сприймався ними як суб'єкт цивільних правовідносин, що не відповідало дійсності.

Крім того, за умовами договору замовником повинні були надаватися послуги по задово­ленню соціальних, економічних та культурних інтересів.

Однак, як було встановлено при розгляді справи, фактично завданнями та метою діяльності Клубу було притягнення нових членів Клубу на платній основі, на що і направлена діяльність но­воприйнятих членів Клубу.

Викладені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи рекомендованими ли­стами (а.с. 46, 48, 50, 52, 53), а також рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 серпня 2002 року, що набрало законної чинності, із якого вбачається, що фізичні особи внаслідок помилки за договором дарування передавали членам Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» значні грошові кошти (а.с. 371-374).

При такому положенні судова колегія вважає, що зібрані по справі докази свідчать про те, що при укладенні договорів про надання послуг позивачам з попереднім наміром іншою стороною була повідомлена інформація відносно предмету договору, його виконавця, яка не відповідала дій­сності.

Оскільки викладена інформація зачіпала суттєві моменти угоди, яка укладалася, то судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання договорів про надання послуг недійсними протирічать фактичним обставинам по справі.

Судова колегія вважає, що на підставі п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договорів про здійснення послуг недійсними, підлягає скасуванню.

Судова колегія постановлює нове рішення за даними вимогами, яким вважає за необхідне визнати договори про надання послуг НОМЕР_3 від 23 березня 2002 року, НОМЕР_4 від 30 березня 2002 ро­ку, НОМЕР_1 від 6 квітня 2002 року, НОМЕР_5 від 23 березня 2002 року, НОМЕР_6від 31 березня 2002 року, НОМЕР_7від 31 березня 2002 року, що укладені між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Клубом взаємної підтримки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в особі голів клубу ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що діяли на підставі доручення від 25.05.2001 р. та на підставі доручення від 30.03.2002 р., які видані ПП ОСОБА_8, діючим на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 23 листопада 2000 р. недійсними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 ЦК України, 1963 року, що діяв на момент виникнення спір­них правовідносин, по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою.

Оскільки при укладенні оскаржуваних договорів позивачі вносили грошові кошти на розра­хункові рахунки приватних підприємців ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, то вказані суми підлягають стягненню з даних осіб у відповідних розмірах на користь позивачів.

Оскільки позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 грошові кошти відповідачами поверну­ті у повному обсязі, то при визнанні договорів, укладених між ними та Клубом «ІНФОРМАЦІЯ_1» суд двосторонню реституцію не застосовує.

Стосовно рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 10000 грн., то судова колегія вважає, що рішення суду в указаній частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, що вини­кають із угод.

Із укладених договорів про надання послуг не вбачається, що сторонами передбачалося відшкодування моральної шкоди при наявності певних умов.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України НОМЕР_1 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено законом.

По даним правовідносинам законом відшкодування моральної шкоди не передбачено.

У зв'язку з чим, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в даній частині.

Судова колегія вважає, що доводи, викладені ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в апеляційних скаргах висновків суду не спростовують, тому правових підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг у повному обсязі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 57 ЦК України, 1963 року, ст.ст. 303, 304, п. З ч. 1 ст. 309, ст.. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2003 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договорів про здійснення послуг недійсними, ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договору про здійснення послуг недійсним та стягнення з них державного мита скасувати.

Постановити в указаній частині нове рішення, яким визнати договори про надання послуг НОМЕР_3 від 23 березня 2002 року, , НОМЕР_4 від 30 березня 2002 року, НОМЕР_1 від 6 квітня 2002 року, НОМЕР_5 від 23 березня 2002 року, НОМЕР_6від 31 березня 2002 року, НОМЕР_7від 31 березня 2002 року, що укладені між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Клубом взаємної підтримки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в особі голів клубу ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що діяли на підставі доручення від 25.05.2001 р. та на підставі доручення від 30.03.2002 р., які видані ПП. ОСОБА_8, діючим на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 23 листопада 2000 р. недійсними.

Повернути сторони у первісний стан, стягнувши з ОСОБА_8 на ко­ристь ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 по 10 (десять) грн., а на користь ОСОБА_3 30 (тридцять) грн..

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 5490 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн..

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 5470 (п'ять тисяч чотириста сімдесят) грн..

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 в доход держави судовий збір по 102 (сто дві) грн. з кожного.

З ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 стягнути державне мито в доход держави в сумі 8 (вісім) грн.. 50 коп. з кожного.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 червня 2003 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 - без задоволення.

Рішення суду набирає чинності негайно, з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня йо­го проголошення.