Справа № 22-а- 3104/ 2006р Категорія - про виселення Головуючий 1 інстанції -РусановаВ.Б. Доповідач - Кісь П.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2006 року. Колегія судців судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Харківської області у складі: головуючого-судді Кіся П.В... суддів колегії - Кругової С.С.. Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.04.2006 року по цивільній справі за позовом ТОВ «КПД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, 3-ї особи-Харківська міська рада, орган опіки і піклування виконавчого комітету Московської районної ради, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КПД». Інші відповідачі подали заява про приєднання до апеляційної скарги в порядку ст..299 ЦПК України.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.04.2006 року позов ТОВ «КПД» задоволено.
Суд вирішив виселити ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5 і неповнолітнього ОСОБА_6 з однокімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 23.1 м.кв. жилого АДРЕСА_1 м.Харкова з наданням їм у власність за рахунок ТОВ «КПД» з-кімнатного жилого приміщення в межах міста Харкова, жилою площею 49.8 м.кв.. яке відповідає санітарним і технічним нормам.
Обґрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, вказуючи, що суд неправильно застосував ст..50 ЖК України та визначення ст.ст.4.104 Сімейного кодексу України, оскільки не врахував, що шлюб між ним і ОСОБА_2 розірвано ІЗ років назад, у квартирі фактичні проживає три окремі сім'ї, а суд вирішив вселити їх в одну квартиру. Крім того, суд не вирішив питання компенсації вартості жилого приміщення, власником якого вони є, приватизувавши квартиру. Вважає, що суд порушив вимоги ст..47 ЖК України, визнавши достатнім забезпечити їх сімю житлом з розрахунку 8,3 м.кв на кожну особу, тоді як норма [забезпечення жилою площею в Україні становить 13,65 м.кв. Посилається на відсутність у рішенні вказівки на конкретне жиле приміщення, в яке їх виселять за рішенням суду.
Представник ТОВ «КПД» апеляцію не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим і посилався на те. що ТОВ «КПД» неодноразово пропонувало відповідачам різноманітні жилі приміщення в м.Харкові. але вони з ними не погоджувались, ставлячи необгрунтовано завищені вимоги.
Під час апеляційного розгляду ТОВ «КПД» запропонувало відповідачам 4-х кімнатну ізольовану квартиру НОМЕР_2 загальному площею 90.2 кв.м., жилою - 63.8 м.кв.. розташовану на другому поверсі чотирьохповерхового жилого будинку по АДРЕСА_2 м. Харкова, придбаною товариством з метою забезпечення вимог відповідачів.
Не погоджуючись на запропонований варіант, апелянт ОСОБА_1 посилався на бажання отримати грошову компенсацію та позбавлення можливості користуватись сараєм для збереження велосипеда та інших побутових предметів у разі переселення до нового приміщення.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача. пояснення осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.
Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має право змінити його за наявності підстав, передбачених ст.309 ЦПК України.
Судом встановлено, а сторони не заперечують такі факти, що рішенням ХШ сесії XXIУ скликання Харківської міської ради НОМЕР_3 від 30.04.2003 р. надано згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 для будівництва та подальшої експлуатації багатоповерхового житлового будинку за рахунок знесення будівель і споруд, а п.283.3 рішенням Харківської міської ради НОМЕР_4 від 23.12.2005 р позивачеві надано в оренду земельну ділянку НОМЕР_5для будівництва багатоповерхової житлової забудови, де в даний час розташований АДРЕСА_1. який підлягає знесенню. Усі мешканці інших квартир зазначеного будинку вже виселені і тільки відповідачі відмовляються приймати умови позивача щодо виселення та перешкоджають виконанню програми територіальної громади щодо реконструкції цього району.
Суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності. Однак суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.2 ст. 109 ЖК України, громадянам, які виселяються із займаного приміщення одночасно повинно бути надане інше постійне жиле приміщення. Надати приміщення одночасно з виселенням можливо тільки у випадку, коли таке приміщення існує в наявності в певному місці за певною адресою, воно має бути в належному технічному і санітарному стані, пригодним для проживання.
Рішення суду повинно відповідати вимогам ст..ст.213. 215 ЦПК України, бути конкретним, чітким і придатним до примусового виконання.
Однак ці вимоги закону судом першої інстанції не дотримані. Суд, вирішуючи справу в межах позовних вимог, в цілому правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини. Дійсно, позивачам у встановленому законом порядку, згідно ст.ст.9. 39 Земельного Кодексу України, компетентним органом відповідно до генерального плану забудови надана земельна ділянка, на які розташований будинок, що підлягає знесенню, в якому проживають відповідачі. Проте суд з'ясував не всі обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, обгрунтовано і у відповідності з вимогами закот' позовні вимоги в частині виселення відповідачів, суд не з'ясував: у яке саме житлове приміщення позивач пропонує виселити відповідачів, чи дійсно воно відповідає санітарним і технічним вимогам, чи дотримані вимоги ст..ст.48,50 ЖК України. В резолютивній частині рішення, усупереч вимог ч.2 ст. 109 ЖК України, суд не зазначив у яке саме житлове приміщення мають бути виселені відповідачі, яким чином компенсується позбавлення їх квартири, власником якої вони є.
Перевіривши надані позивачем нові докази, обговоривши доводи сторін, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні, шляхом зазначення в резолютивні частині приміщення в яке мають бути виселені відповідачі, тобто 4-х кімнатну квартиру НОМЕР_2 в жилому будинку АДРЕСА_2 шлях м. Харкова.
Надані позивачем правовстановлюючі документи, технічний паспорт на вказану квартиру, акт обстеження матеріально-побутових умов, складений спеціалістом служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Московської районної ради, протокол ІНФОРМАЦІЯ_1 проведення досліджень метеорологічних факторів і досліджень освітленості робочих місць, свідчать про забезпечення усіх вимог, передбачених ст..ст.48.50 ЖК України, при вселенні відповідачів в зазначену квартиру.
При такому варіанті задоволення позову ТОВ «КПД» дотримуються вимоги ч.2 ст.109, 111, 113 ЖК України щодо жилого приміщення, в яке підлягають виселенню відповідачі, і ст.ст.4. 48. 52 Закону України «Про власність» щодо компенсації у зв'язку вилученням земельної ділянки, на якій розташоване жиле приміщення відповідачів.
Посилання апелянта на утиснення його прав у зв'язку з тим, що у випадку виселення в зазначену квартиру він втрачає право користуватись сараєм, розташованим у дворі АДРЕСА_1. судова колегія не вважає достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки втрата можливості користуватись сараєм, на який відповідачі не мають права власності, з надмірою компенсується забезпеченням їх за рахунок позивача придатною для проживання чотирьохкімнатною квартирою жилою площею 63.8 м.кв.. загальною площею 90.2 м.кв. з висотою жилих приміщень 3.25 м. в будинку з цегли, який підключено до телефонної мережі, об'єднаної системи диспетчерської та обладнаного водопроводом (холодної, гарячої), каналізацією, газопостачанням, опаленням ТЕЦ, електроосвітленням та іншими зручностями замість однокімнатної квартири в межах того ж населеного пункту жилою площею 10.7 м.к.в. загальною площею 23.1 м.кв. з висотою приміщення 2,3 м„ в старому дерев'яному будинку, обкладеному цеглою, з місцевим опаленням, без зручностей.
Інші доводи апелянта є несуттєвими і на вирішення справи в межах позовних вимог і апеляційної скарги не впливають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9. 48.50.109, 111. 113 ЖК України. ст..ст.4. 48. 52 ЗУ «Про власність», ст.ст. 13.16.386 ЦК України, ст.ст.10.11, 212. 303, 304. 307. 309, 313, 314. 316. 317. 319 ЦПК України, судова колегія. -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.04.2006 року змінити.
Виселити ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5 і неповнолітнього ОСОБА_6 з однокімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 23.1 м.кв. жилого АДРЕСА_1 м.Харкова в чотирьохкімнатну ізольовану квартиру НОМЕР_2 жилою площею 63.8 кв.м, загальною площею 90.2 м.кв. в жилому будинку АДРЕСА_2, надавши їм вказану квартиру у власність за рахунок ТОВ «КПД».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.