- 1 -

                                                                                                                         № 2-164/10

                                          Р    І    Ш    Е    Н    Н    Я

                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28.01.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, її представника Григор`єва Д.В., відповідача ОСОБА_2, її представника – адвоката ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення  з житлового приміщення (третя особа – КП «ВО житлово-комунального господарства м.Вільногірська»),

                                  В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (ОСОБА_1, прізвище змінено в процесі розгляду даної справи після розірвання шлюбу) О.М. про виселення, в якому зазначає наступне.

Згідно з договором найму житлового приміщення №11 в буд. №77 по вул. Леніна в м. Вільногірську Дніпропетровської області, укладеного 17.03.1981 року між нею та на той час Верхньодніпровським ГМК (а на цей час КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська»), вона є наймачем вищевказаної квартири. Крім неї в цій квартирі зареєстровані її чоловік ОСОБА_4, її син ОСОБА_5 та її внучка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Фактично в квартирі проживає також відповідач ОСОБА_7, яка є дружиною її сина. Раніше відповідач була зареєстрована в спірній квартирі, однак приблизно в 1997р. вона виписалась та зареєструвалась за місцем проживання в м. Дніпропетровську, де у відповідача є власне житло.

Спірна квартира складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, жилою площею 29.77кв.м.

На цей час більше року, як шлюбні відносини між відповідачем та її сином фактично припинені, вони разом не мешкають та спільного господарства не ведуть.

При цьому її чоловік є інвалідом (він не має однієї ноги) і вона зараз змушена з чоловіком фактично мешкати в спірній квартирі в кімнаті меншого розміру, оскільки більшу кімнату (залу) займає і користується нею відповідач, а вона з чоловіком при цьому відчувають незручності. При цьому відповідач не має ніяких правових підстав мешкати в спірній квартирі і тим самим створювати значні незручності в користуванні житлом їй та її чоловікові, оскільки через проживання відповідача в спірній квартирі значно зменшилась житлова площа для користування осіб, які на законних підставах за реєстрацією проживають в спірному житловому приміщенні.

Позивачка зазначає, що в свій час вона дозволила відповідачу, після того, як вона прописалася в своєму житлі в м. Дніпропетровську, тимчасово проживати в спірній квартирі. Однак, на цей час, коли у неї виникла потреба в тому, щоб відповідач звільнила спірну квартиру, відповідач відповідає на це відмовою.

Доказом того, що відповідач є тимчасовим мешканцем в спірній квартирі є те, що вона не зареєстрована в спірному житлі, це підтверджується довідкою про склад  сім`ї.  Тому  є  всі  підстави  для   виселення  відповідача із спірної квартири без

                                                                     - 2 -

надання іншого житла, більш того, що у відповідача є житло в м. Дніпропетровську, де вона зареєстрована.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, суду пояснила, що в 1981р. на склад її сім`ї (чоловік та двоє дітей) була надана спірна квартира. Коли її син уклав шлюб з відповідачкою, вона також поселилась в цю квартиру та була прописана. Вона стояла на черзі на отримання квартири, але потім тут будівництво «заморозили» і вона отримала квартиру в м. Дніпропетровську. Приблизно 11 років тому назад відповідачка виписалась із спірної квартири і прописалась в отриманій нею квартирі в м. Дніпропетровську.

Позивачка пояснила, що вона навіть не знала, що її внучка (дочка відповідачки) до цього часу зареєстрована в спірній квартирі.

В даний час вона не має змоги нормально постійно проживати в спірній квартирі, тому що велику кімнату займає відповідачка з дочкою, а в іншій кімнаті мешкає син. Чоловік помер 20.07.2009р., а за його життя у неї були складнощі по догляду за ним, оскільки він був інвалідом (не було однієї ноги), і в такій квартирі, де проживає велика кількість людей, їй було складно за ним здійснювати догляд. В даний час їй немає де ночувати, тому вона інколи буває в спірній квартирі, а інколи їй доводиться їздити в село Красний Яр та там ночувати. Один час вона переважним чином там ночувала, а після смерті чоловіка вона постійно проживає в спірній квартирі, бо в селі їй вже важко жити, що пов`язано з її віком. У неї склались складні стосунки з внучкою, вона їй «ні здрастуйте», ні «до побачення» не говорить, показує «фіги», погано до неї ставиться, чинить перешкоди в користуванні квартирою. Позивачка просить задовольнити її позов.

Представник позивачки ОСОБА_8 доповнив пояснення своєї довірительки наступним. Зрозуміло, що позивачка «вся на емоціях» і їй складно говорити. Судом встановлено, що відповідачка 21.08.2009р. отримала службове житло і відповідно до чинного законодавства вона повинна заселитись туди на протязі місяця та зареєструватись за паспортним обліком у 10-ти денний термін, але вона цього не робить. В спірній квартирі вона також не намагається зареєструватись. Вона отримала житло в м. Дніпропетровську, тому із спірної квартири виписалась, а продовжувала проживати як тимчасовий мешканець. Вона, як державний службовець, працівник міськвиконкому отримала службову квартиру, тому є всі підстави для виселення її із спірної квартири. В діях відповідачки, як державного службовця, вбачаються ознаки корупційних дій, тому вони будуть звертатись з цим питанням у відповідні органи. Адже їй надано службове житло, вона отримала ордер на вселення в нього і в місячний термін зобов`язана вселитись туди, а вона утримує ордер, в квартиру не вселяється, а продовжує проживати в спірній квартирі. Те, що в службовій квартирі є деякі недоліки, не є причиною для того, щоби не вселятись туди. Дана справа слухається судом тривалий час, але відповідачка нічого в квартирі не робить. Коли до неї звернулась позивачка з даним позовом, відповідачка не подала зустрічний позов ні про визнання за нею права користування, ні про реєстрацію в спірній квартирі.

Представник позивачки просить задовольнити позов ОСОБА_1

Відповідачка  ОСОБА_2 суду пояснила, що вона не визнає пред`явлений до неї позов, також пояснила, що з сином позивачки вони одружились в 1991 році. Деякий час вона була прописана в спірній квартирі, потім виписалась і не було необхідності знову в ній прописуватись, бо зараз вона прописана в м. Дніпропетровську. Вона отримала службову квартиру, але там одні стіни і більше нічого немає, тому вона не може там проживати.

Дочка погано ставиться до позивачки, тому що це така її реакція на розірвання  шлюбу  з  її  батьком.  Вона  (відповідачка)  із  свекрухою (позивачкою) не

                                                                    - 3 -

спілкується ніяким чином. Зараз в квартирі проживає її колишній чоловік з якоюсь жінкою, вона їй не перешкоджає проживати в квартирі.

Коли перший раз свекруха дозволила їй вселитись, то тоді вона не говорила, що це буде тимчасово. Вона оплачує послуги, якими користується в спірній квартирі, в службову квартиру вона ще не вселялась.

На поставлені запитання відповідачка пояснила, що вона виписалась із спірної квартири через те, що появилась можливість отримати житло в м. Дніпропетровську. Дочка зареєстрована за двома адресами тому, що вони так вирішили з чоловіком. З ініціативою про надання їй службового житла до міськвиконкому зверталась вона, всі документи, які від неї вимагались для отримання службової квартири, вона надала. На запитання, - чому вона не відмовляється від службового житла, - відповідачка відповідати відмовилась.

Представник відповідачки – адвокат ОСОБА_3 суду пояснив, що підстави звернення з даним позовом є надуманими. Відповідачка проживає в спірній квартирі з дозволу позивачки і була прописана в квартирі як дружина її сина. Вона не є тимчасовим мешканцем, тому що вона оплачує за житло. Згідно з законодавством особа має право на кілька жител, а реєстрація тут не має значення. Відповідачка є членом сім`ї наймача квартири, а з позовом до неї звернулись через неприязливі стосунки. Позивачці ніхто не перешкоджає проживати в спірній квартирі. Власником спірної квартири є міська громада і вона до відповідачки претензій з приводу користування спірною квартирою не пред`являла, він просить відмовити позивачці в задоволенні позову.

Третьою особою – КП «ВО житлово-комунального господарства м.Вільногірська» -  до суду надано листа з проханням розглядати дану справу без участі представника та ухвалити рішення на розсуд суду (а.с.11).

Матеріалами справи встановлено наступне.

17.03.1981р.  з позивачкою ОСОБА_1 укладено договір найму на житлове приміщення, розташоване за адресою – АДРЕСА_1, що видно з копії вказаного договору (а.с.5,6).

Відповідно до довідки від 08.05.2009р., виданої житловою службою третьої особи, до складу сім`ї позивачки входять : син ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_4 (зі слів позивачки він є нині покійний) та внучка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 09.07.2009р., шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано, після реєстрації розірвання шлюбу відповідачці присвоєно прізвище ОСОБА_2 (а.с.16), 09.10.2009р. нею отримано новий паспорт на зазначене прізвище (а.с.17).

01.09.2001р. КВЖРЕП Кіровського району м.Дніпропетровська з відповідачкою ОСОБА_7 укладено договір найму житла, яке їй надано на підставі ордеру від 19.01.2001р., за адресою – АДРЕСА_2, загальна площа квартири 40.2 кв.м. (а.с.18-21).

В довідці №1912 від 15.06.2009р., виданій комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Кіровського району м.Дніпропетровська, зазначено, що ОСОБА_7 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, де також зареєстровані : ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 – дочка, ОСОБА_9 – мати, ОСОБА_2 – сестра (а.с.22).

З довідки, виданої  05.06.2009р. єдиним розрахунковим центром КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська», зазначено, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована позивачка ОСОБА_1, її син ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_4 та внучка ОСОБА_6 (а.с.23).

                                                   - 4 -

Внучка позивачки (дочка відповідачки) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в загальноосвітній школі №5 м. Вільногірська, що зазначено в довідці №58 від 12.06.2009р., виданій дирекцією школи (а.с.24).

З довідки №245 від 12.06.2009р. вбачається, що ОСОБА_7 проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, працює на посаді заступника міського голови з фінансових питань – начальника міського фінансового управління (а.с.25).

Супровідним листом № 02/12-1340-2382/09 від 30.11.2009р. повідомляється про направлення на адресу суду копії рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 19.08.2009р. №330 «Про надання службової квартири АДРЕСА_4, житловою площею 27.0кв.м. гр. ОСОБА_7М.» та копії ордеру серії Е №19 від 21.08.2009р., також додаються зазначені документи (а.с.28-30).

В акті від 07.12.2009р., складеному спеціалістами КП «Жилсервіс м. Вільногірська» зазначено технічний стан службової квартири (а.с.32).

Заслухавши пояснення сторін, доводи їх представників, оцінивши належність, допустимість,  достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

В процесі судового розгляду встановлено, що після реєстрації шлюбу з сином позивачки відповідачка з дозволу основного наймача квартири (позивачки) вселилась, стала проживати в квартирі та була в ній зареєстрована.

Потім в неї появилась нагода отримати житло в м. Дніпропетровську, для чого вона ще в 1997р. виписалась із спірної квартири, отримала квартиру в м. Дніпропетровську, де і зареєструвалась з дочкою, про що є докази в матеріалах справи.

Чому вона не зняла дочку з реєстрації в спірній квартирі, - відповідачка відмовилась суду надати відповідь. В спірній квартирі вона продовжувала проживати, оскільки на той час проти цього ніхто не висловлював заперечень.

На даний час обставини змінились, відповідачка та син позивачки розірвали шлюб, тобто відповідачка вже не є членом сім`ї наймача квартири, а  є колишнім членом її  сім`ї.

21.08.2009р. за місцем її роботи (Вільногірський міськвиконком) їй було надано службове житло – двокімнатна квартира, але до теперішнього часу вона туди не заселилась, і не відмовилась від неї, а продовжує проживати в спірній квартирі, мотивуючи необхідністю виконання ремонту в службовій квартирі.

Однак, на думку суду, це є штучно створена відповідачкою проблема. З моменту отримання ордеру пройшло 5 місяців, відповідачка ремонт в квартирі з невідомих причин не проводить. Доводи її представника про те, що надана їй квартира є непридатною для проживання, є безпідставними та необґрунтованими.

З акту обстеження квартири вбачається, що там виконується дорогокоштуючий ремонт, в ній підвісні стелі, на кухні гіпсокартон, в санвузлі пластик, стіни та підлога санвузла облицьовано плиткою, на стінах шпалери покращеної якості, вікна пластикові, дверні пройоми відсутні через те, що в квартирі виконано перепланування, знято перегородку між кухнею та кімнатою, здійснена перебудова балконного  блоку та віконного блоку на кухні. Частково відсутнє сантехнічне обладнання та деякі складові частини системи опалення, труби системи опалення металевопластикові, вхідні двері металеві. Зазначено, що 10% шпалер в деяких приміщеннях потемніли. На думку суду, це сталось через реконструкцію системи опалення.

                                                    - 5 -

З характеристики наданої відповідачці службової квартири неможливо зробити висновок про те, що вона є непридатною для проживання і такого висновку не міститься у згаданому акті. Дану квартиру відповідачка отримала і, як встановлено в судовому засіданні, вона не має наміру її повертати назад для розподілу іншим громадянам.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідачки існує реальна можливість звільнити спірну квартиру і не завдавати незручностей у проживанні та користуванні цією квартирою всім іншим мешканцям. Позивачка є людиною пенсійного віку, як вона пояснила в суді, в даний час їй важко проживати в селі, а жити в одній кімнаті з дорослим сином (в той час як відповідачка з дочкою займають велику кімнату), є вкрай утрудненим та навіть неможливим для неї.

Доводи представника відповідачки про те, що відповідачка має намір в подальшому проживати в спірній квартирі спростовуються поясненнями відповідачки про те, що вона хоче тимчасово тут пожити, доки виконає ремонт у службовій квартирі.

Доказом відсутності наміру відповідачки в подальшому проживати в спірній квартирі є те, що вона не бажає реєструватися в спірній квартирі та визнавати за собою право на користування нею, вона навіть не скористалася своїм правом на подачу зустрічного позову.

Суд поділяє доводи представника відповідачки щодо того, що у особи може бути не єдине житло, однак на  випадок, що є предметом судового розгляду, це не розповсюджується. Адже відповідачка грубо маніпулює своїми діями і здійснює це виключно в особистих інтересах.

Так, вона добровільно виписалась із спірної квартири задля певної вигоди – отримати квартиру в м. Дніпропетровську. Отримавши там квартиру, вона із особистих міркувань назад, тобто в спірну квартиру не прописалась, з невідомих причин не знімає дочку з реєстрації в спірній квартирі, в той час, як з розрахунку на неї отримано житло в м. Дніпропетровську і там вона також значиться прописаною.

З огляду на вищенаведене можливо зробити висновок, що з врахуванням встановлених судом обставин відповідач має статус тимчасового мешканця. На даний час вона вже не є членом сім`ї наймача, шлюб із сином позивача розірвано, до того ж вона має житло в м.Дніпропетровську і також їй надано службове житло в м. Вільногірську.   Тобто, нею допускаються дії, не сумісні з її положенням, як державного службовця та такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Позивачка відповідно до вимоги ч.1 ст.98 Житлового кодексу, як наймач жилого приміщення дозволила тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в його користуванні, інших осіб (відповідачки) без стягнення плати за користування приміщенням. Тобто після зняття з реєстрації в спірній квартирі та отриманні житла в м. Дніпропетровську позивачка дозволила проживати відповідачці в спірній квартирі, оскільки сама вона в той час багато часу проводила в селі, а відповідачка на той час ще була дружиною її сина.

Згідно з ч.3 ст.98 Житлового кодексу України тимчасові жильці на вимогу наймача зобов`язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмови – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

На даний час у відповідачки відсутня необхідність проживання в спірному житлі, оскільки вона має житло. На думку суду, вона продовжує проживати в спірній квартирі через бажання завдати позивачці штучних незручностей, викликане недобрими стосунками між ними (як пояснила відповідачка в суді, - вони з позивачкою навіть не спілкуються).

Факт сплати відповідачкою за деякі комунальні послуги не наділяє її правом користування цим житлом, оскільки вона сама пояснила, що позивачка деякий час проживала  в  селі,  а  послугами  користувались  інші  члени  сім`ї,  тому  за  власної

                                                                   - 6 -

ініціативи вона і здійснювала оплату за використані комунальні послуги (в тому числі нею та її дочкою).

Суд приходить до висновку, що відповідачка, будучи державним службовцем недобросовісним чином використовує своє положення та свої громадянські права, створюючи незручності та труднощі в користуванні житлом позивачкою та членами її сім`ї та порушуючи їх законні права та інтереси, що і призвело до звернення позивачки до суду з даним позовом.

Позивачкою при подачі позову до суду сплачено судові витрати (державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), однак вона не ставить вимогу про відшкодування їй цих витрат за рахунок відповідачки, тому суд самостійно це питання не розглядає.

Керуючись ст.ст.88, 209 ч.3, 212–215, 218 ч.2 ЦПК України, ст.ст.63, 98, 99 Житлового кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»,  суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :    

               Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення  з житлового приміщення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Повний текст рішення суду виготовлено 29.01.2010р.

                СУДДЯ                                                                                    Р.А.ЛИТВИНОВА